Попрацюй з моє, тоді скажеш: як молодому вчителю вижити в школі

Юлія Пилипко Керівник Благодійної організації «Фонд Максима Степанова»

“Сиди та слухай, тобі ще досвіду бракує” – як молодим учителям побороти кланову систему в українських школах? Коли ти після практики з новими ідеями та двигуном всередині виходиш на роботу, а тебе відверто ігнорує та не приймає колектив старших колег. Адже кожна школа має свій мікроклімат та традиції, в учительських діють часто тихі правила поведінки та кожен знає своє місце. Але що робити, якщо ти – молодий вчитель і хочеш не лише дожити до пенсії, а розвивати і провокувати дітей на відкриття?

Фонд Максима Степанова запустив проєкт Pro.Школу – безкоштовної онлайн консультації вчителів – і ми досить часто отримуємо листи, які просякнуті розпачем молодших вчителів. Вони зіштовхуються з відвертою неповагою та навіть знущанням старших колег. Зараз мова не йде про те, що всі педагоги за 40 – відверті диктатори та представники “старої школи”. Благо, в нас вистачає проактивних, цікавих та неймовірно мотивованих учителів, які дійсно змінюють життя дітей вже не перший десяток років. Але нема правди діти, є колективи і цілі школи, де панують закони, які не мають нічого спільного з навчанням дітей і вчителі воліли б просто “виконувати свою роботу” без зайвих вигадок.

Молодий – зелений: чи є віковий булінг учителів в Україні?

Скільки років українському вчителю? За статистикою НУШ 2017 року середні вікові показники педагогів по кожній області виглядають так:

• 28% учителі від 41 до 50 років

• 23% від 50 до 60 років

• 12% віком понад 60 років працюють на пенсії

Учителів молодше 30-ти в країні всього 15%. Звісно, досвід має свої чіткі переваги. Але чому в нас і досі тримається старорадянська тенденція до відвертого ігнорування та навіть дідівщини молодших колег? Хіба свіжі ідеї, сучасні погляди завадять дітям здобути свої дипломи? Або зруйнують всю систему української освіти?

“Я намагалася шукати порад у старших колег, адміністрації. Але мені відверто сказали, що дисципліна в класі – моя особиста проблема. І якщо я не справляюся, мені немає, чого тут робити.” Ілона, викладачка географії

“Замість допомоги від колег я отримав “педагогічну лінійку”, де мене висміяли та назвали бездарою.” Андрій, вчитель інформатики

Увесь світ давно зійшов на стежку діджиталізації освіти, нових методик, проектного навчання та розвитку критичного мислення. Україна, здавалося б не пасе задніх, але часто – виключно на словах. Коли в сформований, товариський колектив приходить молода колега – усі її ідеї та ініціативи часто відверто висміюють. Які можуть бути причини для цього? Психологи виокремлюють декілька.

Чужий серед своїх: що заважає колективу прийняти нового вчителя

1. Страх конкуренції. Усе просто – більшість старших учителів дійсно страшаться, що їх завчасно відправлять на пенсію, якщо на горизонті замаячить нова перспективна колега. Конкуренція часто народжується в будь-яких робочих колективах. Інколи, вона корисна та провокує розвиток і особистий зріст. Але часто конкуренція викликає агресію, заздрість та токсичні стосунки між колегами. Подібна ситуація – яскрава ознака хворого колективу, якому терміново потрібна допомога хорошого менеджера, психолога та лідера.

“Директору та більшості колективу – далеко за 50, вони не готові, щоб хтось їм “воду баламутив” у колективі. Вони зменшують кількість моїх уроків, не хочуть слухати нічого про нові методики та готові ставити трійки двієчникам та нічому їх не вчити, аби лише школа тримала свої показники” Іван, вчитель фізики.

Рішення: показати колегам, що ви не претендуєте на їх місце, кількість уроків чи любов учнів. Ви можете просити в старших колег порад, спробувати знайти спільні інтереси і з повагою ставитися до їх методів викладання. Це не значить, що ви маєте загравати, чи переймати чужі традиції і погляди. Доведіть, що ви тут, аби вчити дітей і аж ніяк не збираєтеся когось посунути в бік.

2. Спроба самоствердитися. Інколи відверте “полювання на відьом” – особиста розвага дирекції чи когось конкретного з адміністрації школи. Це один із способів домінувати та компенсувати свої слабкості або вади. Це людський фактор, який неможливо списати і, на жаль, часто колектив, аби догодити керівництву, переймає правила поведінки та готовий цькувати нових молодих колег без особливої на то причини.

“Я 25 років викладаю, а ти мені тут розповідати будеш” – директор відверто мене висміяв перед усім класом. Я не знала, що робити і як себе далі поводити. Ніхто не хотів мене слухати, а я навіть не зробила нічого дивного.” Світлана, викладачка математики

Рішення: знайдіть в колективі тих, кому теж не до вподоби подібна культура поведінки. Повірте, у вас завжди є прихильники та однодумці, можливо, їм потрібна підтримка не менше за вашу. Відверто скажіть керівництву, що з вами так поводитися не варто і ви не можете працювати на всі 100%, коли над вами постійно знущаються чи тиснуть. Спробуйте довести керівництву, що ви важливий кадр і ваші уроки мають значення для дітей. Будьте спокійні, чесні та відверті і не забувайте про повагу до своїх колег.

3. Традиції колективу. Дідівщина може бути своєрідною ініціацією, яку проходять всі без виключення вчителі в конкретній школі. Щоб “заслужити” своє право бути в колективі, показати себе та довести, що ти – один із нас.

Рішення: необхідно зачекати. Якщо це дійсно така традиція, то незабаром колектив прийме вас у свої лави. Якщо ж цей період відверто затягується, спробуйте поговорити з колегами та розпитати їх, як проходило їх влиття в педагогічний колектив. Не забувайте про своє позиціюування, те, що ви – молодий спеціаліст – аж ніяк не дозволяє іншим вам хамити, лаятися, відверто висміювати чи ігнорувати.

4. Помилки кадрової політики. Ця причина тісно пов’язана з конкуренцією і страхом втратити своє місце чи роботу. Якщо в школі немає грамотного і регульованого розподілу обов’язків, навантаження, немає посадових інструкцій – часто може бути плутанина із обсягом роботи, із годинами та ролями в колективі. Це і викликає зайву напругу та роздратованість.

Рішення: необхідно чітко прояснити свої обов’язки та робоче навантаження. Обговорити його з колегами і звісно, у першу чергу, завести собі посадову інструкцію.

Маю право: як протистояти психологічному тиску старших колег

Якщо ви стали жертвою такого відвертого булінгу чи навіть мобінгу – коли весь колектив об’єднався проти вас – спробуйте знайти підтримку у психолога, колег з інших шкіл, друзів чи родини. У першу чергу, пам’ятайте, що рішення завжди можна знайти.

1. Взаємна повага. Лишайтеся осторонь провокацій та спокійно реагуйте на зауваження. Якщо ви переходите на особистості, то можете викликати особисту образу та цим самим погіршите ситуацію.

2. Зупиняйте агресію у свій бік. Говоріть та озвучуйте, що з вами поводитися подібним чином не варто. Дайте відсіч агресорам. Можете спробувати ігнорувати будь-які напади на вас – можливо, запал у колег дійде межі і вони припинять своє цькування.

3. Спробуйте “зовнішню згоду”. Коли ви говорите “Імовірно, ви маєте рацію. Я над цим обов’язково помізкую”.

4. Питайте в колег поради. Проявіть зацікавленість, сходіть на їх уроки – завжди є чому повчитися навіть у тих, хто “застряг у системі”. На кожну критику вас відповідайте: а що б ви порадили? Які у вас є ідеї?

5. Пам’ятайте, заради чого ви тут. Якщо колеги заважають вам працювати, це причина до пошуків нового місця або серйозної колективної розмови. Ваше завдання – вчити дітей, якщо ви не можете цього комфортно робити, це суперечить вашій меті.

6. Відверта розмова. Поговоріть із колегами, директором про ваші плани, ідеї та методики. Продемонструйте свої таланти, можливості та наміри, якщо ви покажете себе з кращої сторони, це може змінити ситуацію.

7. Зверніться до психолога. Вам вкрай потрібна допомога шкільного спеціаліста або психолога незалежного, аби ви могли відчути та знайти професійну підтримку.

8. Повідомте адміністрацію про порушення ваших прав. У крайньому випадку, якщо жоден спосіб та інструменти не допомагають, змусьте адміністрацію вас почути та вирішити ситуацію в колективі.

Проблема поколінь завжди існувала в різних колективах і це стосується не лише шкіл. Якщо ви зіштовхнулися з відвертим тиском зі сторони старших колег, пам’ятайте, що ви – не самі. Можливо, потрібен час, можливо – пошук однодумців чи навіть втручання психолога та адміністрації. Хай там як, молодий учитель має абсолютно рівні права зі своїми старшими колегами. А якщо раптом у вас виникають складні ситуації чи є питання – заходьте на сайт прошколу.сом. Цей проєкт безкоштовної юридичної та психологічної консультації вчителів вже працює в повному бойовому режимі.