Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
Хто про що, а я про те саме. Про реформу освіти. Кілька думок.
1. За всі роки Незалежності було прийнято 4 великих державних програми реформування освіти. Програми були прийняті, але реформування не було. Зате помилок наробили величезну кількість. Реформи реально розпочалися лише два роки тому. І лише політично сліпий цього може не бачити.
2. Реформа освіти – не нове шоу. Бо вона не робиться за день, за місяць чи за рік. Потрібні кілька років, щоб люди могли сказати: так реформа відбулася.
3. Справжня реформа освіти ніколи не буде подобатися всім. Бо сутність реформи саме у докорінному зламі існуючої моделі та запровадженні нової. Якщо такого зламу не буде, то про реформу можна не говорити: макіяж трупа не означає його оживлення. А реформа всім подобатися не може, бо порушує усталений комфорт і спосіб життя. Тим більше, якщо мова йде про освіту, яка апріорі є та повинна бути достатньо консервативною системою.
4. Маю безліч аргументованих прикладів, що реформуючи освіту, допускаємо суттєві помилки. Про них писав, пишу, кажу чи не щодня. Інколи чують, а частіше – ні. Та не помиляється той, хто не працює. Це труднощі росту. Як у малих дітей та підлітків. Якщо будуть хороші вихователі та розумні батьки, то ці труднощі здолаються.
5. Не думаю, що серед думаючих (наголошую – «думаючих») освітян є багато тих, хто перших кроків реформи в освітній галузі не бачить. Починаючи від зарплат, змісту, формування сучасного освітнього простору. Реальні, а не міфічні гроші, йдуть в освіту. Тобто, зміни є. Мені, як і величезній кількості освітян, хочеться, щоб їх було набагато більше і негайно. Але дивіться п.п.2.3.
6. Знаю дуже добре і можу підтвердити численними фактами з досвіду нашої країни та інших країн: у реформі освіти, яка розпочалася, зупинятися не можна. Як і не можна тими ж рельсами пускати новий поїзд. Бо буде катастрофа. А от чи не відбудеться її (катастрофи) у найближчий час – сьогодні ніхто сказати не може. Бо програмних засад освітньої політики від переможця першого туру президентських виборів ніхто не бачив і не чув. І, мабуть, не зайвим буде сказати, що лише супер підвищення зарплати педагогам і супер нове обладнання закладів освіти реформу не забезпечать.
Також не потрібно мене переконувати, що освіта – не питання Президента. Освіта – питання національної безпеки. І якби в нашій країні це розуміли раніше, то, можливо, і сьогоднішньої ситуації не було б.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
