У листопаді 2020 року українська урядова делегація на чолі з міністром інфраструктури Владиславом Кріклієм вирушила з офіційним візитом до Казахстану. Результатом поїздки стала низка домовленостей – ось тільки на сайті Міністерства інфраструктури та й на офіційному ресурсі Кабміну висвітлені не всі вони. Наприклад, якщо обміну досвідом у сфері поштових послуг на сайті Мінінфраструктури присвячено відразу кілька новин, то висвітленню переговорів про закупівлі локомотивів у казахстанських виробників пресслужба Міністерства уваги не приділила. І не дивно. Адже закупівлі, про які домовилися українські чиновники в Казахстані, об’єднує один фактор, а точніше – вигодонабувач: російська компанія “Трансмашхолдинг”, яка з 2016 року перебуває під українськими санкціями.
Санкції – не привід?
Першим про наміри українських чиновників закуповувати залізничну продукцію фактично в російської компанії заявив політексперт Олег Лісний.
“Під час переговорів української делегації на чолі з міністром інфраструктури Владиславом Кріклієм у Казахстані обговорювалися закупівлі для “Укрзалізниці” продукції Електровозозбирального заводу, яким володіє російський “Трансмашхолдинг”. Ця компанія включена в санкційні списки як така, що несе загрозу національним інтересам України. Чи була українська урядова делегація введена в оману казахськими партнерами, чи ж йдеться про усвідомлені дії міністра, з’ясується, очевидно, вже після повернення урядової делегації в Україну”, продукції –цитували висновок експерта журналісти сайту “Коментарі”.
І, як вдалося дізнатися OBOZREVATEL, висновки Лісного мають під собою підґрунтя.
Так, у Казахстані, за даними наших джерел, українська урядова організація домовилася про закупівлю локомотивів у казахстанського Електровозозбирального заводу (м. Нурсултан). Це підприємство офіційно на 75% належить французькій компанії Alstom, решта ж 25% – у власності російської компанії “Трансмашхолдинг”. Тієї самої, яка з жовтня 2016 року указом президента України була внесена до списку санкцій як компанія, що загрожує національній безпеці.
Причиною такого рішення, крім іншого, стало руйнування колись процвітаючого підприємства “Луганськтепловоз”, який спеціалізувався на випуску магістральних і маневрових тепловозів, електровозів, електропоїздів постійного і змінного струму, а також дизель-поїздів. У 2010 році це підприємство викупив “Трансмашхолдинг” – і справи “Луганськтепловозу” поступово пішли на спад. Адже найбільш “ласі” замовлення з України, які раніше діставалися луганському підприємству, “Трансмашхолдинг” почав перенаправляти на інші свої підрозділи, розташовані в Росії.
Проте, навіть за таких умов, у 2013-му, за рік до початку війни на Донбасі, “Луганськтепловоз” отримав майже 2,5 мільярди гривень чистого прибутку. А вже через рік після того, як на Донбасі прозвучали перші постріли, в окупованому Луганську із заводу випиляли і вивезли обладнання: всі потужності підприємства, яке ще недавно процвітало, були вивезені в Росію, на заводи “Трансмашхолдингу”.
Із Росії з любов’ю? Про російський бізнес під казахстанською вивіскою
В умовах зниження обсягів вантажоперевезень через пандемію коронавірусу очікувано знижується і попит на нові вагони та локомотиви. Зокрема, менше їх стали купувати і в Росії. Тож для того ж “Трансмашхолдингу” критично важливо шукати нові ринки збуту власної продукції. І якщо в сусідній Україні уряд анонсував наміри оновити локомотивний і вагонний парк державного монополіста “Укрзалізниці” – чому б не спробувати відхопити свій шматок цього бюджетного пирога? Ба більше, втрата українського ринку внаслідок введення санкцій стала для російської компанії вельми відчутним ударом.
Як прикриттям скористатися було вирішено казахстанською “ширмою” – а точніше, дочірніми компаніями, в яких “Трансмашхолдинг” має свою дою власності.
Крім Електровозозбирального заводу, який може почати постачання в Україну локомотивів унаслідок досягнутих українською делегацією домовленостей, у нашу країну рветься казахстанська компанія “Проммашкомплект”, зареєстрована в місті Екібастуз. Зараз вона намагається отримати в нашій країні сертифікат відповідності на власну продукцію – колеса для залізничних складів.
Ось тільки якщо трохи заглибитися в структуру власності цієї казахстанської компанії, нескладно помітити, що з казахстанського в ній – лише юридична адреса. А всі “кінці” традиційно ведуть до Росії.
Так, компанією “Проммашкомплект” на 25% володіє новосибірське ТОВ “Трансметаллснаб”, і на 75% – компанія ТОВ Railways Techologies&Services. Обидві ці компанії об’єднує спільний власник: австрійська компанія Bahntechnik Beteiligungs Gmbx, що володіє “Трансметаллснабом” на 99% (ще 1% власності тут – у фізосіб Павла Арайса та Олега Титова), а ТОВ Railways Techologies&Services – на 100%. Австрійська ж компанія на 100% належить FIS Capital, одноосібним власником якої є людина на ім’я Uwe Eschner.
Але найцікавіше – в інформації про кредиторів новосибірського співвласника “казахстанської компанії”, яка так хоче потрапити на український ринок. Так, основним кредитором компанії “Трансметаллснаб” є Холдинг Транспортні компоненти, від якого, через ланцюжок із трьох кіпрських компаній, ниточки тягнуться знову до росіян. Так, одноосібним власником однієї з них, компанії LIGNOSO LIMITED, є гендиректор “Трансмашхолдингу” Кирило Липа. Другою, OSDOCO LIMITED, повністю володіє Олексій Белінський, член ради директорів цієї ж російської компанії, на яку поширюються українські санкції.
Більше того, як стало відомо OBOZREVATEL, Сергій Павлінгер, засновник “Проммашкомплекту”, який хоче зайти на український ринок, є одночасно й акціонером Муромського стрілочного заводу в РФ, що належить… все тому ж “Трансмашхолдингу”.
Ми не знаємо, усвідомлено чи ні українська урядова делегація зараз взялася відкривати український ринок і надавати можливість заробити на закупівлі для вітчизняної залізниці російській компанії, яка вже 4 роки перебуває під санкціями за загрозу національній безпеці України. Хочеться вірити, що ні. Що українських чиновників просто ввели в оману – і зроблена помилка буде виправлена в найкоротші терміни. Безсумнівним залишається одне: купувати хоч що-небудь у компанії, яка наповнює бюджет держави-агресора, та ще й включена до списку санкцій – неприпустимо. І хто б не зробив подібну спробу – приватний бізнес або – особливо – державні чиновники – рано чи пізно вони будуть відповідати. За всією строгістю українського законодавства.
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
