Сутність дистанційного навчання в Україні полягає не в тому, щоб навчити, а в тому, щоб створити видимість навчання.
Таку думку у фейсбуці висловив український освітній діяч, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.
«А чи не здається вам, колеги, що сутність т.з. «дистанційного» навчання по-українськи полягає не в тому, щоб навчити, а у тому, щоб створити видимість такого навчання: посадити учнів біля комп’ютерів, отримати фото, які засвідчують, що таке «навчання» відбувається, правильно заповнити класні журнали, «пройти» всі теми програми, дати й перевірити домашні завдання, здати звіти», – йдеться в дописі освітянина.
А найголовніше у цьому процесі, зазначає Ігор Лікарчук, – довести керівництву, що вчителі справді працюють.
«…начальство має переконатися в тому, що вчителі під час карантину не байдикують і не насолоджуються життям, що вони повністю підконтрольні, як раби на галерах… Тобто, «дистанційне» навчання задля торжества освітньої бюрократії. Чи я помиляюся?» – цікавиться думкою читачів автор.
В обговоренні під постом більшість коментаторів погоджуються з таким твердженням. Але дехто все ж вважає, що не можна все узагальнювати – є різні керівники, різні вчителі і ставлення до навчального процесу.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
