Для 20% учнів оцінки – це головний мотиватор їхнього навчання та розвитку.
Останнім часом у сфері української освіти лунають думки, що виставлення оцінок сприяє лише розвитку комплексів та орієнтує дитину не на розкриття власних здібностей, а на механічне бажання отримати бали. Так, якщо оцінка за певну роботу погана, учень може втратити мотивацію і боятися спробувати знову. У початкових класах #НУШ ввели свідоцтва досягнень, завдяки яким оцінювання успіхів дітей стало формувальним і цілком таємним – тобто, про результати навчання знає тільки вчитель, учень і його батьки.
Володимир Співаковський, науковець і засновник ліцею «Гранд», на своїй сторінці у фейсбуці зазначив, що за статистикою 40% учнів не хочуть публічності своїх оцінок.
Ці діти не хочуть, щоб всі знали, що вони «не тягнуть …, не хочуть …, не можуть …, не виходить …, що вони слабкіші за інших …,», і це їм дискомфортно. Їм краще, щоб ніхто не знав, ніж намагатися і долати перешкоди та тренувати свої здібності й можливості, – пояснив свою думку пан Співаковський.
За його словами, ще 40% учнів однаково, є оцінки, чи ні. А от для 20% дітей оцінки – це головний мотиватор їхнього навчання. В майбутньому житті саме ці 20% будуть намагатися все робити добре: добре лікувати, літати, організовувати, будувати й творити.
В основному, це відмінники. Їм подобається отримувати високі оцінки й демонструвати якісь свої переваги. А при скасуванні оцінок у цих хороших дітей втрачається мотивація прагнути до кращого навчання. Однолітки їм кажуть: та забий ти! І вони «забивають», – наголосив Володимир Співаковський.
Він додав, що згодом суспільство починає нервувати: «Як навчити дітей вчитися?». Але ж скасовано головну для старанних дітей мотивацію, і тоді з’являються питання: «А чого ти перестав(-ла) хотіти вчитися?». Дитина мовчить – їй незручно зізнатися, що для неї важлива оцінка.
Це як у спорті – грати без ліку, просто так. Інтерес пропадає швидко. Зазвичай кажуть, що школа призначена для підготовки дітей до життя у Конкурентному Суспільстві, де все порівнюється: люди, компанії, країни, зарплати, посади. Тоді чому роль оцінювання знижується?
Є передові країни на кшталт Фінляндії. Вони толерантні, ліберальні, делікатні, спокійні. Там на оцінках увага спеціально не загострюється, щоб нікого не нервувати, ні з ким не змагатися, і щоб ніхто не знав, хто як вчиться (окрім учня, вчителя і батьків).
Є також інші передові країни на кшталт Сінгапуру або Америки. Вони, навпаки, більш жорсткі з відбором найкращих учнів, з диференціацією, з прагненням до лідерства. Там всі розуміють, чому одні учні краще або слабкіше за інших.
У таких країнах поширені численні порівняльні рейтинги кожного учня. Адже якщо оцінок немає або вони не публічні, то як дізнатися, хто і чому краще чи слабше? Чому цьому дали стипендію, а у цього немає?
За словами науковця, висновок простий. В обох підходах є свої плюси й мінуси. Головне, щоб вони мотивували дітей прагнути свого зростання і досягнення більш значних результатів.
На думку Володимира Співаковського, існує кілька основних мотиваторів вчитися:
- Оцінки
- Страх або покарання
- Похвала
- Самооцінка дитини
- Далекосяжні особисті плани дитини чи її батьків
- Природна допитливість дитини
- Скасування оцінок або їхньої публічності.
А який варіант у вашої дитини?
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
