Екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук на своїй сторінці в Фейсбук поділився роздумами про сертифікацію вчителів. Він поставив 13 питань, на які сам не зміг знайти відповіді, аналізуючи проект Положення про сертифікацію вчителів, – повідомляє EtCetera
1 Яка мета цієї сертифікації? Для чого вона потрібна? Лише для того, щоб було кому доплачувати 20% і слідкувати за тим, чи впроваджують сертифіковані учителі упродовж трьох років «методики компетентнісного навчання та нові освітні технології». Якщо це так, то чи не занадто дороге це задоволення (сертифікація) для бідного освітянського бюджету? І чому в проекті постанови Уряду про 20% жодного слова?
2 У нас є лише один офіційно затверджений професійний учительський стандарт. Для вчителя початкових класів. Ним визначено 46(!) професійних компетенцій, які мають бути у кожного вчителя-початківця. Вони дуже дивні й сумненькі. Не знаю, чи хтось уявляє, як можна оцінити шляхом тестування наявність чи відсутність цих компетенцій, якщо визначення кожної із 46 починається із слова «здатність вчителя до…»?
3 Якщо є сертифікація, то на якого лиха потрібна атестація вчителів?
4 Що буде, якщо атестований за вищою категорією вчитель, проходячи сертифікацію, не набере «прохідного балу»? Його атестація скасовується, чи він продовжує бути «на висоті». Із відповідною зарплатою, офіційно не підтвердивши свою компетентність.
5 Чому атестація повинна проходити раз на п’ять, а сертифікація – раз на три роки? При цьому сертифікація зараховується як атестація…
6 Хто гарантує, що ті експерти, які будуть вивчати практичний досвід вчителя, є такими, хто об’єктивно цей досвід зможе оцінити? І чому вчитель не має права висловити недовіру експерту?
7 Чому вчителю не надається право оскаржити результати сертифікації? Чи не тому, що будь-який суд відмовиться визнати докази, зібрані під час проектованої сертифікації такими, що мають якусь доказову значущість?
8 Чому під час сертифікації не враховуються результати, досягнуті вчителем у навчанні та вихованні своїх учнів? А його компетентність оцінюватиметься балами від складання тестів і спостереженням за тим, як він працює? От що-що, а показувати ми навчилися…
9 Для чого в процесі сертифікації насаджуємо інститут сексотів? Див. останній абзац п.38 проекту Положення (за умови підтвердження фактів репетиції занять сертифікат не видається – EtCetera). І чому в такому випадку не передбачається «гарячий» телефонний номер, за яким можна, змінивши голос, нашептати, що вчитель проводив репетицію уроку, перед тим як робив його відеозйомку? Як у кінокомедії «Королева бензоколонки».
10 Чому основну і вирішальну роль у прийнятті рішення про сертифікацію вчителя відіграють чиновники? Тому, що вони чиновники і знають краще від учителя, як той має працювати?
11 І для чого весь сир-бор із визначенням результатів, якщо є другий абзац п.38 (сертифікат видається, якщо кількість набраних балів дорівнює або перевищує встановлені Комісією порогові – EtCetera).
12 Хто візьме на себе сміливість укласти «уніфіковані форми» для оцінювання практичного досвіду вчителя? І чи можна уніфікувати досвід? Та ще балами його оцінити? А, можливо, хтось ще й досі ностальгує за вивченням пер.пед.досвіду (передового педагогічного досвіду – EtCetera)? А то досвід – «безцінний». Як і його носії. Чемодани без ручки. Між іншим, подивіться Інтернет. У сусідів вивчення перпеддосу наразі – головна фішка. Як і відвідування уроків у вчителів.
13 Чому в положенні нічого немає про наслідки сертифікації? Як для тих, хто набрав потрібну кількість балів, так і для тих, хто її не набрав? Провели і забули? І найголовніше. Чи може продовжувати працювати в школі вчитель, який подавався, але не пройшов сертифікацію? Бо не підтвердив наявність у нього професійних компетенцій. Отут, як мені здається, ми і приїхали. І застряли, як собака на перелазі.
Ніяк не можу знайти відповідь на ці питання. А якщо їх немає, то які можна давати пропозиції в громадському обговоренні? Крім однієї: не ухвалювати цей проект в тому вигляді, як він поданий.
НАГАДАЄМО. В кінці листопада 2018 року Міністерство освіти і науки України представило для громадського обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про сертифікацію педагогічних працівників». За задумом авторів, сертифікація мала б урегулювати процедуру оцінювання професійних компетентностей педпрацівника шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду його роботи. Та незважаючи на обіцянку доплатити тим, хто успішно складе іспит, 20% посадового окладу, педагоги та освітні експерти зустріли новину з осторогою.
- dsq_needs_sync:
- 1
