Половину занять у школі потрібно проводити у вигляді змагань

Автор: Володимир Співаковський

Тести і рейтинги не відображають рівня отриманих знань

У школах переважає система оцінювання, налаштована лише на пам’ять і швидку реакцію.

Спробуй швидко не відповісти біля дошки, чому дорівнює корінь квадратний з мінус одиниці, або не дай господь забути формулу сірчаної кислоти. А пам’ять же буває різна: фотографічна, оперативна, довготривала, на обличчя, на цифри, на запахи.

І ще. Оцінювання пам’яті і швидкої реакції не дає відповіді на головне запитання: як виміряти розуміння? Ні тести, ні рейтинги не відображають рівня глибини розуміння отриманих знань.

Справжні знання, вміння, навички і компетенції добре проявляються в змаганнях

Справжні знання, вміння, навички і компетенції добре проявляються в змаганнях. Тому половина занять повинна бути на отримання і засвоєння базової інформації, а половина – на змагання. Змагання можуть бути різними:

• У класі: ряд на ряд.

• Хлопчики проти дівчаток.

• Верхня половина алфавіту проти нижньої.

• Може бути змагання з годинником на час.

• Може бути змагання клас на клас або дистанційно.

А іноді вчитель говорить: “Підніміть ліву руку ті, хто живе на південь від школи! А праву руку – хто живе на північ від школи”. Тут і не всі дорослі можуть зорієнтуватися, де які частини світу. Але це не просто весела і гучна вправа. Це прихований урок географії, тобто ненав’язливо підноситься “плюс ще одна життєва компетенція”.

Тільки в змаганні проявляються такі компетенції як кмітливість, реакція, концентрація уваги, командність, розум і цілеспрямованість. Причому часто всі разом. І тільки після змагання у дитини виникає особисте відчуття того, що вона знає, а що — ні. А стандартні тести нічого цього не дають. Вони створені тільки для зручності тих, хто їх перевіряє — кому яку поставити оцінку.

Тільки в змаганні проявляються такі компетенції як кмітливість, реакція, концентрація уваги, командність, розум і цілеспрямованість

А чому б не перевіряти ще на здатність “викладу”, тобто здобуття навички “рерайтингу”, шляхом переробки величезних масивів інформації і приведення їх до лаконічного, читабельного і сучасного вигляду?

А що якщо немає пам’яті, немає вміння переробляти наявну інформацію… Але є талант генерування нових ідей — то чому б не вчити цьому мистецтву і розвивати саме цю здатність дитини.

Потрібно все це потихеньку міняти, а саме, — вчити “іншому” і перевіряти ті знання, навички, вміння та компетенції, які відповідають корисності, індивідуальності і здоровому глузду.

Оригінал