Освітній експерт: непричесані думки про зарплати освітян

Автор: Володимир Онацький, освітній експерт з проведення інституційного аудиту

Я вже кілька років не дивлюсь телевізор, не слухаю радіо, але й до мене долітає з усіх прасок хоровий вереск чиновників різних рівнів про підвищення зарплат і добробуту освітян, і я розумію, значить, будуть грабувати…

Раніше у маленьких містах влаштовували єврейські погроми. Їх били і знищували, а вони виживали… Тепер постійно підвищують освітянам зарплату, а вони ще живі, мовчать та навіть працюють: вчать, танцюють, співають та захищають дітей.

Я знаю, освітяни – це особливі люди, під час другої світової вони йшли навіть у газові камери разом зі своїми учнями. Зараз, як мінімум, вони є прикладом незламності.

Водночас уже стало традицією голосно співати про зарплати педагогів, натякаючи ніби на тих, хто не працює, а їсть, адже, на думку тих, хто ніколи не працював у школі, і освітні втрати зашкалюють, і PISA провалена, але, як зазначив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, «середньомісячна зарплата вчителя вищої категорії збільшиться з 14,4 тисячі до 17,4 тисячі гривень».

«Уряд у 2024 році планує підвищити заробітну плату вчителям у два етапи: з 1 січня на 10% та з 1 липня на 12% за тарифною сіткою. Це тарифна сітка, і вона прив’язана до мінімалки. Збільшується мінімалка – збільшується оклад усіх у тарифній сітці», – пояснив голова освітнього комітету Верховної Ради України Сергій Бабак.

Пана Лісового також чує вся країна: «У середньому вчитель отримує близько 13 тисяч гривень. Після підвищення середня зарплата вчителя з січня становитиме 14 тисяч гривень, з квітня – близько 16 тисяч».

Як рахували поважні пани освітянську зарплату, хай залишиться на їх совісті. Ми ж порахуємо реальні статки педагогів.

Оскільки маю відношення до позашкілля, то проаналізую зарплату керівника гуртка.

Але спочатку кілька слів про те, хто такі керівники гуртків. Це – творчі, талановиті, самовіддані люди, які допомагають дітям розкрити свої здібності та обдарування.

Уявімо собі керівника гуртка – початківця. За його плечима десятиліття роботи над собою та навчання: спочатку – музична школа, танцювальний чи театральний колектив; потім – музичний, хореографічний, театральний навчальний заклад вищої освіти.

На відміну від вчителів, які працюють зі сформованими класами, керівники гуртків мають самостійно знайти дітей, зацікавити їх своєю справою, підлаштувати свій час під їхні можливості.

За останній рік кількість дітей у закладах позашкільної освіти міста Києва зменшилась на 13000 дітей, або на 1000 груп. Причин кілька: багато дітей перебувають за кордоном, шкільне навчання дітей відбувається у кілька змін, що ускладнює відвідування гуртків у позашкільний час.

А відповідно, зменшилось і навантаження педагогів. Дуже мало педагогів, особливо молодих, мають повну ставку, адже, щоб мати повну ставку, педагог повинен мати орієнтовно 4–5 груп по 15 дітей у кожній.

Але повернемось до грошей. Що ж гарантувалося державою керівнику гуртка-початківцю в 2023 році?

Базова ставка за 10 тарифним розрядом – 5265 гривень, яка підвищувалась на 10 відсотків за постановою КМУ №22 та на 5 відсотків за постановою КМУ №373, тобто на 526,5 гривень та 263,25 гривень. Отже, держава гарантує керівнику гуртка 6054,25 гривень.

Бінго: заплата керівника гуртка з усіма підвищеннями нижче мінімальної на 646,75 гривень. Звісно, в Україні заборонено платити менше, ніж 6700, тож бухгалтерія доплачує до мінімалки, але, якщо у керівника гуртка лише 0,5 ставки, то, відповідно, і зарплата 3350 гривень до утримання податків.

Як же зміниться зарплата керівника гуртка в наступному році?

Базова ставка за 10 тарифним розрядом становитиме 5815 гривень, додамо сюди підвищення на 10 та 5 відсотків, тобто 581,5 та 290,75 гривень, отримаємо 6687,25 гривень. Мінімальна зарплата з 01.01.2024 – 7100 гривень. Отже, до мінімалки бухгалтерія буде доплачувати 314,75 гривень.

Ми можемо прорахувати гарантовану державою оплату праці будь-якого педагога. Але реальні суми зарплат в дошкіллі, позашкіллі та навіть у шкільній освіті коливаються на межі мінімальних в нашій державі.

І, безумовно, ображає в цій ситуації не лише те, що життя педагога на межі біологічного виживання, не лише те, що при такій зарплатні педагог навіть не заробить мінімальну пенсію і буде доживати своє життя у злиднях, а ще й у суспільстві на рівні держави культивується образ педагога, якому держава постійно підвищує зарплатню, а йому все мало.

Правду кажуть: по вустах текло, але в рот не потрапило…

Р.S. На жаль, коли капає зарплата, я інколи бачу сльози в очах колег.