«Не закінчуйте уроку, будь ласка!» — щире прохання учнів зливається в унісон. Учителька із вдячністю усміхається й залюбки додає ще кілька хвилин для закінчення… гри-квесту з математики. Не дивно, що такий урок лише на радість. І це не фантастика. Тут педагог не стоїть біля дошки, як актор читаючи монолог. Він поміж учнів, разом з ними виконує завдання, дискутує, творить. Напрочуд захопливі, пізнавальні заняття стали звичними для школярів, яким пощастило навчатися у прогресивних учителів. Небайдужі до власної професії педагоги, відчуваючи виклики часу, створюють цікаві навчальні програми для учнів і застосовують їх на практиці.
Найкращі здобутки вчителів-новаторів Міністерство освіти і науки заклало в Концепцію «Нової української школи», що стане початком всеосяжної реформи середньої освіти. Щоб справді змінити підходи в навчанні наших дітей, потрібно не лише мотивувати до прогресу чинних педагогів, а й осучаснити підготовку вчителів нової генерації в університетах. Для цього в МОН запропонували нову Концепцію розвитку педагогічної освіти, а також винесли на громадське обговорення проект професійного стандарту за фахом «Учитель початкової школи» (пропозиції можна подати до 23 січня). Далі планують змінити стандарти для підготовки всіх учителів.
Почніть із когось, тільки не з мене!
Справжні агенти змін — це вчителі, які йдуть у ногу з часом, інколи навіть випереджаючи його. Вони ще кілька років тому збагнули плюси інтегрованого навчання, проведення уроків у формі дискусії, виконання завдань у групах, створення авторських математичних задач, завдань з природознавства, інших предметів, максимально наближених до життя. Тож навчання стає цікавим, корисним і не забувається вже за хвилину. За даними МОН, в українських школах працюють 435,2 тисячі педагогічних працівників. На жаль, серед них прогресивних не настільки багато, як хотілося б нам, батькам.
Далеко не всі педагоги зі стажем усвідомлюють важливість і відповідальність обраної професії, продовжуючи молитись на авторитарну педагогіку, що процвітала за часів совітів, і застосовувати застарілі методи викладання. Такі фахівці у кращому разі від дзвінка до дзвінка переказують перед класом шкільний підручник, абияк відпрацьовуючи години, в гіршому — не гребують навіть жорстоким поводженням з учнями. Потрібно нарешті збагнути, що авторитарна педагогіка у XXI столітті — сивобородий архаїзм.
«Авторитарна педагогіка досі традиційна для пересічної школи, де вчитель приходить і транслює знання, — зазначає міністр освіти і науки Лілія Гриневич. — Він дуже часто переказує застарілу інформацію з підручника, а дитина повинна ці знання відтворити. Це нічого не дає для сучасного життя».
Тож не дивно, що учні не хочуть ходити до школи — їм там не цікаво. Для сучасних дітей, які народилися в час новітніх технологій, школа давно перестала бути єдиним джерелом знань. Тому прогресивне покоління потребує нових підходів у навчанні, набуття нових компетентностей, знань, уміння застосовувати їх у житті.
«Ви здивуєтеся, скільки ми запропонуємо свободи вчителям у початковій школі. Випишемо стандарти тільки в результатах навчання і скажемо: досягайте їх так, як хочете. На жаль, можу прогнозувати, що не всі вчителі готові до цієї педагогічної свободи», — каже міністр. Одначе під час реформи педагогам таки доведеться забути про консерватизм і змінювати методи викладання, запроваджувати засади педагогіки партнерства.
Запасне летовище
У профільному відомстві усвідомлюють: щоб реформа працювала, потрібно змінити у вишах підготовку майбутніх учителів, аби вони навчали дітей по-новому. Нині 93 профільні заклади вищої освіти. З них 53 державної, 33 комунальної та 7 приватної форми власності, 25 класичних, 18 педагогічних університетів. Тут дві проблеми: по-перше, педагогічні напрями давно стали запасним летовищем для абітурієнтів, по-друге, досі ніхто не в змозі порахувати, скільки вчителів потребує держава.
Ніде правди діти, на педагогічні фахи університети нині беруть абітурієнтів навіть з найнижчими балами. Вступники, подаючи заяви одночасно в кілька вишів, про всяк випадок (якщо часом не пройдуть конкурсу на омріяні напрями) подають документи й на педагогіку. Отже цей фах обирають невмотивовані вступники — аби тільки десь навчатися. Тож не варто пишатися тим, що напрям «середня освіта» торік під час вступної кампанії увійшов у топ-десять найпопулярніших фахів серед вступників на бакалаврат.
У Концепції розвитку педагогічної освіти МОН констатує: «Середній прохідний бал ЗНО для зарахування на навчання за кошти державного бюджету вступників, які подавали документи для участі у конкурсі на зарахування на педагогічні спеціальності, у 2015 році становив 146,2 бала (максимальний показник — 182,4 бала, мінімальний — 109). Тенденція зарахування до закладів вищої освіти на педагогічні спеціальності здобувачів із невисокими показниками ЗНО збереглася і в 2017 році».
Окрім відсутності добору, проблемою залишається застарілі зміст, структура, стандарти і методики (технології) навчання в системі педагогічної освіти. Вочевидь, майбутні фахівці не здобувають сучасних навичок. У концепції зазначено, що існує «недостатня ресурсна підтримка професійної діяльності педагогічних працівників, нема експериментально-лабораторної бази та обладнання для підготовки вчителів природничих і технічних спеціальностей, педагогів професійного навчання і для їхньої професійної діяльності».
Умови педагогічної діяльності й склад викладачів профільних вишів не відповідають сучасним викликам — мовляв, у час прискореної модернізації змісту освіти та методів навчання викладачі не в змозі забезпечити належну підготовку вчителів нової генерації. Навчання у вишах здебільшого суто теоретичне, майбутні вчителі майже не здобувають навичок — вони в очі не бачили справжніх учнів.
Як підсумок — значна частина студентів таких вишів має невисокий рівень підготовки, не орієнтована на подальшу діяльність у галузі освіти і не зацікавлена в здобутті професійних компетентностей. Багато таких випускників не бажають працювати за фахом, тож поповнення педагогічного складу закладів освіти — ті, хто не знайшов себе в інших видах професійної діяльності.
Творчий конкурс та індукція
Щоб підвищити якість підготовки майбутніх учителів, слід модернізувати педагогічну освіту. Найперше запровадити нові вимоги до добору абітурієнтів. Як варіант у концепції прописано запровадження творчих конкурсів або заліків — на кшталт добору акторів чи журналістів. Тоді виші отримають більш мотивованого абітурієнта.
Нова концепція передбачає осучаснення стандартів освіти, її структури і змісту. Буде змінено освітні програми. Це передбачає «впровадження компетентнісного, особистісно орієнтованого підходу в педагогічній освіті, набуття вмінь формувати ці компетентності в учнів, опанування педагогічних технологій, запровадження принципу педагогіки партнерства, що ґрунтується на співпраці вчителя з учнями, батьками, громадськістю — з урахуванням принципів інклюзивної освіти».
Важливе й збільшення практичної підготовки студентів — поєднання навчання і практики у формах стажування, дуальної освіти, роботи під час канікул, на неповний робочий день, тиждень тощо. Уперше МОН планує запровадити поняття індукції — на кшталт інтернатури для медиків, коли на початку професійної діяльності вчителеві досвідченіші педагоги допоможуть увійти в професію. А ще слід підвищити вимоги до атестації здобувачів педагогічної освіти. Навіть є пропозиція надати вчителям особливий статус — визнати цю професію регульованою (як правничі, лікарські, військові тощо).
Як бачимо, реформа середньої освіти охоплює чимало аспектів. Щоб підвищити соціальний статус учителів, уряд торік підвищив їм зарплату на 50%, цьогоріч — ще на 25%. Можливо, ці кроки не лише мотивуватимуть кожного вчителя до змін, а й збільшать привабливість педагогічного фаху серед молоді.
- dsq_needs_sync:
- 1
