Карантин показав, що домашнє навчання ефективніше за шкільне, – думка батьків

Чому батьки віддають перевагу дистанційному навчанню і навіть хочуть продовжити його після карантину?

Дистанційне навчання на кожного вплинуло по-різному. І поки деякі учасники освітнього процесу страждають від постійних перебоїв з інтернетом або намагаються “реанімувати” свій старенький комп’ютер, дехто з батьків навіть подумує про те, аби продовжити навчання у такому ж “дистанційному” форматі навіть після карантину.  

Мовляв, саме на карантині стало зрозуміло, що повертатися до школи – немає сенсу. Адеж якісне навчання батьки взмозі забезпечити дітям і вдома. 

Серед таких батьків – доцентка кафедри Інформатики і кібернетики, а також членкиня Тьюторської асоціації України, Катерина Осадча. Окрім того, що Катерина викладач, вона ще й мати двох доньок, одна з яких навчається в школі.

Жінка розповіла “Всеосвіті”, що для деяких вихователів та викладачів карантин став приводом розслабитись. Мовляв, ті все скинули на батьків і на всемогутній інтернет. Хоча й не приховує, що деякі батьки теж не завжди розуміють ситуацію і займаються потуранням, не наполягаючи на навчанні дітей.

У школі моєї молодшої доньки з усіх учителів нормально відпрацьовують тільки вчитель математики та англійської, а інші надсилають завдання. Це не навчання! У мене протягом робочого дня не замовкають всі месенджери і пошта, іноді вони ще підстрибують до пізнього вечора. Всі матеріали я викладаю в онлайн і контролюю кожного свого студента. Не ідеально, можливо, але я намагаюся зробити все, аби  освітній процес моїх студентів – не припинявся. І я дуже вдячна всім викладачам і учителям, які також не опустили руки у цих умовах, – розповідає Катерина.

Своє бажання перевести дітей на сімейну форму навчання пояснює просто. Важає, в школі її донька навчається не результативно. А от вдома, під чітким керівництвом матері, їй вдається засвоїти матеріал більш ефективно.  Катерина зізнається – їй не подобаються методичні підходи, що в більшості випадків застосовують вчителі: а це – неефективне списування, переписування, вимоги, що спрямовані на дотримання стандартів, а не розвиток дитини. Більшість учителів стереотипно ставляться до учнів, бо так простіше, через те, що їх багато. І не приховує, що були навіть ситуації нетолерантного і принизливого ставлення учителів до учнів.

Я не кажу, що всі вчителі так працюють. Звісно, є дуже сумлінні педагоги, які добросовісно виконують свою роботу. Але в нашій школі в місті Мелітополь склалася саме така ситуація. І так зване дистанційне навчання, коли онлайн ефективно працюють лише кілька викладачів, остаточно переконало мене в необхідності перевести доньку на сімейне навчання, – пояснює мати.

Загалом, каже, перевести дитину на сімейне навчання – не складно. У більшості випадків – це домовленість із учителем та директором. Процедури такого навчання офіційно затверджені. Наприкінці семестру дитина складає контрольні роботи у присутності вчителів і директора.

Ще одна мати, яка попросила не оприлюднювати її ім’я, розповіла, що вже майже два роки, як перевела дитину на сімейне навчання. Донька хворіла, тому вона вирішила, що навчатися вдома їй буде краще. З переваг такого навчання –  це власний режим дня. Дитина висипається і вчиться в той час доби, коли їй зручно.

Під час занять ми з дитиною сильно потоваришували, бо часто переходили на особисті розмови. До того ж, зазраз немає нав’язаного школою соціуму і дитина сама обирає, з ким їй спілкуватись, – розповідає жінка.

Мати говорить – перейшли на сімейне навчання з 328-ї школи у Києві. Задання скачуюються з сайту, а потім 1-2 рази на чверть дитина приїжджає у школу із здає роботи. В умовах «дистанційки» всі завдання надсилаються вчителю на пошту.

Ще можна у звичайний час приходити на консультації до вчителів, але моя дитина відмовилась, і я їй все викладала сама. Загалом, вона із задоволення навчається самостійно. І я бачу, шо вона не гірше засвоює знання, аніж за шкільними партами, – розповіла мати.

ВСЕОСВІТА