Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
Чи може бути директором школи не вчитель?
Учора на цю тему мав вечірню дискусію з людиною, яку дуже поважаю. Він майже тридцять років директорував у одній із шкіл Київщини.
Його позиція в нашій дискусії була категоричною аж до передінфарктного стану: не може.
Моя – може бути. І не лише може, але і повинно так бути. Бо управління – це зовсім інший вид професійної діяльності, ніж вчителювання. І дуже рідко зустрічається ситуація, коли в одній людині трапляється феноменальне поєднання вдалого виконання обох видів професійної діяльності.
Головним аргументом мого візаві був той, що не може людина без педагогічної освіти керувати освітнім процесом. Моя – директор школи керувати освітнім процесом не повинен. Освітнім процесом повинен керувати вчитель (освітній менеджмент), і нічого директору в той процес втручатися. Директор повинен створити умови для успішного здійснення освітнього процесу; сприяти вчителю в його діяльності, а не втручатися в неї.
З глибоким болем та навіть образою мій візаві сприйняв категоричне заперечення його бачення ролі директора школи як «учителя учителів».
Ну яким вчителем для філолога може бути директор школи з фахом математика? Навіть якщо гіпотетично уявити, що він є супер-вчителем із свого предмету. Або ще краще: вчитель фізики для вчителя англійської мови?
Нехай краще директор бути суперовим адміністратором, фінансистом, знавцем тонкощів трудового законодавства тощо, аніж «майстром на всі руки» з усіх предметів, даючи рекомендації кожному підлеглому вчителю, як здійснювати освітній процес. Адже не дозволяє собі головний лікар (стоматолог), виступати в ролі вчителя, скажімо, для молодого гінеколога чи хірурга, а директор школи може навчати учителя будь-якого фаху…
Усі аспекти нашої дискусії переповідати дуже довго. Біда в тому, що таке ж розуміння сутності діяльності директора школи притаманне не лише моєму візаві, але і тисячам інших директорів та працівникам органів управління освітою від найвищого до найнижчого рівня. А це вже є реальна небезпека для успішного функціонування освітньої системи. Бо кожен має нести свій чемодан.
У директора школи він один, а у вчителя інший. Сьогодні в закладах освіти керівниками потрібні не «мастера на все руки», а професіонали в управлінській діяльності. Час, коли управлінські рішення приймалися за схемами, виписаними в підручниках із «Школознавства», або лише на основі власної інтуїції та досвіду, команд «згори», – давно пройшов.
Українській освіті потрібні справжні сучасні керівники, а не трішки удосконалені фахівці, що готувалися для зовсім іншого виду професійної діяльності.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
