Учора засобами масової інформації прокотилася хвиля повідомлень, що МОН збирається відмінити шкільні лінійки.
І хоч я, мабуть, був одним із перших, хто почав говорити про необхідність позбутися цього іще одного рудименту совєтської системи виховної роботи, вважаю, що приймати рішення про відміну лінійок – не справа МОН. Це питання керівників закладів освіти.
Саме вони повинні прийняти рішення відмовитися від цього солдафонства. Бо, якщо навіть МОН таке рішення прийме (гіпотетично), то це не означає, що зміст лінійок та унтерпришибеєвські методи їхнього проведення автоматично не будуть збережені в інших організаційно-педагогічних формах роботи з дітьми.
Адже справа не стільки в лінійках, а у екзальтованості, зацикленості, совковості тих, хто їх проводить. У цьому суть проблеми.
Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
- dsq_needs_sync:
- 1
