Підліткові самогубства: психолог пояснює, чому вони відбуваються і як зарадити

Цієї осені в Києві сталося одразу декілька підліткових самогубств поспіль. Ці випадки викликали резонанс у суспільстві й налякали багатьох батьків.

Психолог фонду Голоси Дітей Катерина Базиль розповідає, як помітити перші “червоні прапорці” у поведінці дітей, чи можна уберегти підлітків від такої трагедії та як говорити з ними на цю вразливу й болючу тему.

Що спонукає підлітків вчиняти самогубства

– Зауважу, підлітковий суїцид – це не про бажання померти. Найчастіше це бажання уникнути проблем, які виникли в школі чи близькому оточенні, невміння будувати стосунки, – говорить Катерина Базиль.

Дуже часто батьки намагаються дотримуватися авторитарного методу виховання, але він недієвий у підлітковому віці.

Також буде помилкою поводитися з підлітком як з дитиною, адже син чи донька вже подорослішали, розуміють певний ступінь своєї дорослості й потребують відповідного ставлення до себе – з довірою та розумінням.

А батьки часто не розуміють, чому якісь дріб’язкові, на їхній погляд, речі є важливими для дитини. Забуваючи, що саме знецінення переживань підлітка викликає конфлікт у спілкуванні, а це може виплеснутися в найбільш жахливий спосіб.

– Підвищує ризик самогубства й пережитий досвід насильства або спостереження жорстокого поводження стосовно інших, – говорить психолог.

Вона попереджає, усе перераховане може спричинити депресивні стани в підлітків, замкнутість, розвиток тривожного розладу і, як наслідок, – суїцидальні нахили.

Як на підліткові самогубства впливає війна

Фактор війни справді серйозно впливає на психіку всіх. Та, за словами Катерини Базиль, у дітей підліткового віку викликати суїцидальні думки може не сам факт війни, а зміни, які вона несе за собою: відсутність стабільної соціалізації, зміна місця проживання, втрата друзів та звичного оточення, присутність смерті в повсякденному житті, мимовільне спостереження травматичних подій через соцмережі чи ЗМІ.

Все це негативно впливає на ще несформовану психіку дитини, а особливо – якщо підліток не відчуває підтримки батьків.

Зрозуміло, що й батьки під час війни переживають багато негативних емоцій та стресових ситуацій, і через це дитина не завжди отримує на необхідному рівні увагу та розуміння.

Чи винні батьки в самогубствах дітей

Психолог вважає, що звинувачувати батьків у самогубстві дітей некоректно.

Але вона звертає їхню увагу на те, які аспекти викликають негативні реакції дитини в спілкуванні з батьками.

– Причиною роздратування підлітків може бути необізнаність батьків щодо їхніх потреб, неправильна розстановка пріоритетів у спілкуванні, – говорить Базиль.

Це часто посилює у дітей відчуття самотності, непотрібності, нерозуміння.

Психолог наголошує, батьки несвідомо можуть спровокувати небезпечні стани у своїх дітей, навіть конфліктуючи між собою.

Тобто, якщо дитина стає свідком постійних конфліктів і сварок батьків у період до, скажімо, 10-11 років, це пізніше, у підлітковому віці, може стати причиною тривожних розладів та негативних думок і небезпечних намірів.

Червоні прапорці, на які батькам варто звернути увагу

– Назву чотири аспекти поведінки дитини, за якими можна відстежити загрозу суїцидальних нахилів, – каже психолог.

Перший – про що дитина часто говорить, другий – коли різко змінюється звична поведінка, третій – постійно пригнічений стан, четвертий – аутоагресія, тобто заподіяння собі шкоди.

Варто знати про кожен.

Про що дитина часто говорить

Якщо підліток почав цікавитися темою смерті, самогубства – це не завжди означає наявність суїцидальних нахилів, але є серйозним дзвіночком.

Тож у жодному разі не можна пропускати це повз увагу. Важливо поговорити з дитиною, показати своє розуміння і бажання допомогти.

– Загалом суїцидальні нахили дітей можна розділити на два типи, – роз’яснює Катерина Базиль.

По-перше, дитина прагне через спробу самогубства привернути до себе увагу, але не має наміру вбивати себе.

По-друге, підліток справді планує скоїти самогубство.

Підліткам притаманно перебільшувати свої реальні почуття, але коли дитина каже, або пише в соцмережах: я не знаю для чого мені жити, я не хочу жити, я не бачу сенсу життя, – на це варто звернути увагу та спокійно поговорити з донькою чи сином.

У розмовах із підлітками дорослим важливо бути чесними, переконана Базиль. У жодному випадку не уникати правди, не знецінювати та не засуджувати свою дитину. Навпаки – показати свою підтримку та готовність допомогти.

Важливо зрозуміти, чи не занижена в дитини самооцінки.

– Варто насторожитися, якщо підліток говорить про себе – який (яка) я дурний (а), я нікому не потрібен (на), я ненавиджу себе, я собі не подобаюсь тощо, – наголошує Базиль.

Завданням дорослих у цьому разі допомогти підлітку відчути свою цінність, важливість та потрібність.

 Різка зміна звичної поведінки

Важливо відстежувати кардинальні зміни поведінки та стилю спілкування підлітка. Наприклад, якщо дитина завжди була акуратною і раптом припинила стежити за порядком та своїм виглядом.

І навпаки – дитина була неакуратною, але стала ретельно стежити за порядком та поводитися більш стримано у своїх діях та висловлюваннях.

Чи раптово стала замкнутою, хоча завжди любила спілкуватися з людьми.

Це все сигнали, на які дорослим варто звертати увагу, щоб запобігти трагедії.

Пригнічений стан

Якщо дитина тривалий час перебуває в пригніченому, замкнутому стані та відмовляється ділитися своїми почуттями – це теж дзвіночок, який важливо не пропустити.

– У цьому випадку варто м’яко з’ясувати причину, проявити турботу, розуміння та любов, – говорить психолог.

Аутоагресія (селфхарм)

Якщо ви помічаєте на тілі дитини порізи, подряпини, роздряпування – важливо поговорити з нею про це, зʼясувати причини таких дій та дізнатися, чого дитина потребує.

Як діяти, якщо помітили в дитини нахили до самогубства

Якщо ви помітили вище перераховані фактори, найкращим рішенням батьків буде звернутися до психолога із питанням, як діяти, щоб не нашкодити дитині.

У спілкуванні з дитиною варто проявити мʼякість та розуміння, уникнути авторитарного зверхнього тону.

Варто показати дитині, що її почуття є важливими та нормальними.

Підлітки дуже чутливо реагують на порівняння їх з іншими, оцінку їхніх особистісних якостей. Батькам важливо уникати цього.

Варто запропонувати й самому підлітку поспілкуватися з психологом, щоб навчитися краще розуміти свої почуття та стани, вийти з можливої кризи.

Якщо психолог після розмови з дитиною виявить необхідність у консультації психіатра – не варто цим нехтувати.

У якому віці діти найбільш схильні до суїцидальних думок

Катерина Базиль пояснює, що підлітковий вік вирізняється найгострішою віковою кризою. Дитина стикається з потребою самоідентифікації, усвідомленням своїх бажань, формуванням своєї ролі у світі, фізіологічними змінами організму. Але водночас не має розуміння змін свого самовідчуття та перепадів настрою, не відчуває достатньої опори, щоб прийняти та зжитися зі своїм новим станом.

– Найчастіші випадки самогубства серед дітей трапляються в 14-16 років – в період становлення підлітка як особистості, – пояснює психолог.

Проте, за її словами, причиною суїцидальних спроб у дітей є не вік, а внутрішні конфлікти, які переживає дитина в цьому віці.

Чи варто стежити за дитиною: читати листування, контролювати

– Однозначно ні! Повторю, причиною суїцидальних думок найчастіше стає відсутність довірливих стосунків у родині, – говорить Катерина Базиль.

Уникаючи принизливого контролю, вона все ж радить, бути уважними до кола спілкування підлітка, його позиціювання себе в соцмережах, контенту, яким він цікавиться. Але не можна порушувати особисті кордони дитини.

– Обовʼязковим є не контроль, який спровокує недовіру дитини до батьків, а спілкування, обговорення проблем та підтримка, – уточнює психолог.

 Чи існує профілактика самогубств

Психолог переконана, профілактикою можна вважати позитивний психоемоційний клімат у родині, щоб дитина з раннього віку розуміла, її поважають та люблять у будь-якій ситуації.

У підлітковому віці це дасть дитині розуміння, як варто діяти в складні моменти.

Якщо дитина поцікавиться в батьків темою самогубства, про це варто відверто поговорити з точки зору його наслідків.

Але важливо зважати на вікові особливості дитини та її власне ставлення до теми.

Необхідно поцікавитися, що сама дитина думає з цього приводу, як реагує на почуту інформацію.

Діти часто не усвідомлюють, що втрата життя – це назавжди. Також потрібно навести факти, які б підтверджували – вибір жити – правильний.

Бо життя – яскраве, воно відкриває багато можливостей, дарує безліч позитивних вражень. Позбавити себе цього – нерозумно. І страшно для люблячих батьків.