Серцем об’єднаної Православної Церкви України буде Михайлівський Золотоверхий собор. Саме він тепер буде кафедральним для Української Церкви. І саме там провів своє перше богослужіння Митрополит Епіфаній, як предстоятель Помісної Церкви, після свого обрання на Об’єднавчому соборі. І цей вибір не випадковий. Петро Троць розповість, чому.

Об’єднаній Церкві – власний головний храм. Ще в грудні новообраний предстоятель Православної Церкви України Епіфаній повідомив: після отримання Томосу про автокефалію Українська Церква матиме і кафедральний собор. Головні богослужіння тепер відбуватимуться не у Володимирському, який був центральним для Київського Патріархату, а в Михайлівському Золотоверхому. Церковники воліли би бачити на цьому місці Софію Київську, та на заваді – її історичний статус.

Предстоятель Православної Церкви України Епіфаній розповів: “Ми розуміємо, наскільки вона є дорогою для нашого українського народу, і Церква сама не зможе достойно опікуватися цією величною пам’яткою”.


Новий кафедральний собор теж має визначну історію. На початку ХІІ століття на території, де сьогодні розташований Михайлівський Золотоверхий, постав один з найбільших монастирів стародавнього Києва. А фрески та мозаїки цього собору були зразком найбільшого розквіту мистецтва Київської Русі.

Завідувачка Музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря Наталія Селівачова каже: “Це був останній собор, що мав мозаїки і фрески. І вийшло, що це останні мозаїки Київської Русі, які зробили. Потім уже Ломоносов намагався відновити. Але це була вже зовсім інша мозаїка”.

Собор, який витримав монгольську навалу, не пережив іншого нашестя. У середині 30-х років ХХ століття більшовики, які постановили перенести столицю УРСР із Харкова до Києва, знищили Михайлівський – під прикриттям зведення нового урядового центру. А на місці собору мала постати частина грандіозного монумента Леніну.

“Робити місто соціалістичним. Як це розуміли: першим ділом руйнувати церкви, звичайно”, – каже Селівачова.
Про більш ніж вісімсотлітній собор зараз розповідають хіба що фрески та мозаїки, демонтовані зі стін перед руйнуванням споруди. Частину з них виставляють у Софії Київській та музеї історії Михайлівського монастиря. Але деякі артефакти, як от мозаїка “Дмитро Солунський”, зберігаються в російських музеях, куди їх забрали на виставку і так і не повернули.

Після руйнації собору в 1937-му фактично 60 років на його місці були пустир та футбольне поле, на якому тренувалися вихованці розташованої неподалік спортивної школи. В нинішньому вигляді Михайлівський Золотоверхий постав лише після здобуття Україною незалежності.

Відновлений монастир із собором з’явився у 1998-му. Спочатку у первісному вигляді постала дзвіниця, а вже після неї і сам храм. Відтоді його використовували для богослужінь православної церкви Київського Патріархату.
Важливу роль відігравав Михайлівський монастир під час Революції Гідності. Після силового розгону Євромайдану в ніч на 30 листопада, тут уперше прихистили частину людей, що втекли від нападу міліції. Продовжували це робити і впродовж усієї зими 2014-го. Тепер в історії Михайлівського Золотоверхого собору починається новий етап.

5 канал