Війна в Україні триває. Та багато хто з українців у мирній Україні згадує про це лише під час перегляду новин. При цьому абсолютно не задумуючись, яка ціна цього миру, що війна не скінчилась і вона зовсім поряд. Особливо гостро це відчуваєш, коли потрапляєш у військовий госпіталь, де лежать сотні поранених військових.
Вони не люблять слова герой і кажуть: так мала б зробити кожна порядна людина.
Такою Людиною є й Юрій Анатолійович – наш однопартієць і керівник Турійського партосередку “Батьківщини”. Не можу про нього не написати, бо саме на таких людях тримається Україна.
Здобувши важке поранення в ногу на передовій, Юрій Анатолійович із оптимізмом дивиться у завтрашній день і каже, що після одужання повернеться на фронт, що б це йому не коштувало.
Для нього війна не закінчиться доти, доки Україна не здобуде перемогу.
Був приємно вражений ще однією зустріччю під час відвідин Юрія Анатолійовича у Київському військовому госпіталі разом із першим заступником голови Волинської “Батьківщини” Андрієм Козюрою.
У палату зайшла жіночка пенсійного віку, яка скромно представилась волонтером Світланою Сергіївною. Почали говорити. З’ясувалось, що ця жінка вже 4 роки – двічі у тиждень – приходить у госпіталь, аби підтримати наших хлопців і допомогти їм, чим може. А також, що вона вже 10 років є членом “Батьківщини”.
Розповіла, що до війни дуже сильно хворіла, бігала з аптеки у аптеку, аби зекономити на ліках, а коли стала займатись волонтерством, забула про аптеки.
“Не знаю, але є якась сила. Я постійно жертвую, допомагаю – і мені вистачає. Інколи приходжу до таких зранених, вийду в коридор, поплачу і знову йду, бо їм треба позитив”, зізналась вона.
Стало так світло на душі від цих зустрічей і від усвідомлення того, що вони – це і є Україна, яка точно переможе!
АВТОР – ІВАН КРУЛЬКО
- dsq_needs_sync:
- 1
