Процедура люстрації чекає на нові результати

27 листопада, виповнилося 2 роки, як ми спостерігаємо за законодавчою роботою VIII скликання Верховної Ради. Які ж найяскравіші події, окрім, звичайно, бійок народних депутатів і мітингів народу проти діяльності парламентарів, відбувалися за цей термін? Безперечно, в історію українського парламентаризму стовідсотково увійде процес очищення влади, більш відомий під назвою «люстрація».

Очищення влади далося українським держслужбовцям нелегко, були моменти тривожні, подекуди смішні.Говорячи про люстрацію, згадується жарт з висловами легітимного Президента України Віктора Януковича: «Я втік з України, тому що бандерівці хотіли повісити мене на люстрі. Вони так і кричали з Майдану: «Його потрібно люструвати!»». Історію появи такого сарказму пов’язують з обуренням українського народу величезною люстрою за 50 тисяч доларів, що висіла у межигірських володіннях Януковича. Що ж, на такій, гріх – не люструвати.

Протягом всього шаленого процесу люстрації, що почався з вересня 2014 року, чиновники потерпали від соковитих помідорів, яєць та зеленки, а блискучі моменти очищення влади ми отримали з так званої «Смітникової люстрації» або «TrashBucketChallenge».

16 вересня 2014 року, після того як процедура люстрації заполонила усі регіони України, Верховна Рада ухвалила законопроект «Про очищення влади», сподіваючись стримати бурхливі демонстрації. Згодом, 25 вересня, законопроект № 4359 підписав тодішній Голова Верховної Ради Олександр Турчинов і набув чинності 16 жовтня 2014 року.Проте, громадськість не чекала, поки Закон про очищення влади набуде чинності.Хвиля люстрації інфікувала всю Україну, і чиновники з різних областей один за одним потрапляли у сміттєвий бак. Близько 25 державних службовців кинули в контейнер для сміття, також було багато акцій, де імітували процедуру люстрації без присутності конкретного нардепа. Під особливим прицілом у очільників подібних акцій були представники режиму Януковича та чиновники з комуністичною ідеологією. На деяких такі дії активістів справляли неабияке враження і вони за власним бажанням звільнялися з посади, проте інші «не сіли маком» і продовжували міцно триматися за робоче місце.

Сказати, що хуліганські дії активістів здійснені згідно з моральними принципами і не всупереч нормам прав людини – ні, – зате як дієво! Отож, минуло вже два роки з тих подій, а «риги» у владі так само посідають місця у парламенті та керівні посади уряду. Наші державні органи не сприяють самоочищенню, і це є найважливіша проблема люстрації. Звичайно, жодний держслужбовець за власним бажанням не залишить рідні стіни улюбленого кабінету. Той, хто колись впевнено сів удержкрісло, так просто не встане з нього. Тому державні чиновники гальмують процедуру люстрації на всіх рівнях.

Нещодавно, про це розповідала Тетяна Козаченко, колишня глава люстраційного комітету Міністерства юстиції у інтерв’ю виданню «ГОРДОН». Вона заявила, що «уВРУ працюють всі, хто потрапляє під люстрацію, проте люстрація не поширюється на їх посади».
Безперечно, є борці за справедливість, що прагнуть швидше виставити за двері парламенту «безсоромників», але їхньої кількості недостатньо.

«Ми ж бачимо, хто там перебуває. Всі ті люди, які в тому числі потрапляють під люстраційні процедури, але в зв’язку з тим, що люстрація не поширюється на виборні посади, вони перебувають в парламенті. Подивіться на декларації цих людей і на зарплату народного депутата. Подумайте: вони схожі на волонтерів? Які конкретно добрі справи для країни зробили ці люди? І буде повне розуміння, хто і навіщо перебуває у Верховній Раді» – наголосила Козаченко.

Що стосується люстраційного процесу в судовій гілці влади, то ця галузь найважча для реформування і прийняття радикальних змін. Законотворці зосередилися на люстрації держслужбовців, а суддів оминули оком, хоча очищення судової системи потрібно було ставити на першу сходинку. Тетяна Козаченко пояснює причину такої дискримінації наступним, що люстраційний механізм щодо суддів був нівельований через відсутність необхідних державних інституцій.
На сьогодні, серед чиновників судової ланки люстрований тільки один суддя, і той досі не звільнений, хоча, згідно з законом за порушення присяги звільнили близько 30 суддів. Козаченко розповідає: «Він на лікарняному, документи по ньому не прислали до реєстру. Це голова Вищого господарського суду Віктор Татьков».

Які заходи потрібно вжити, щоб зупинити це свавілля! Як бачимо, люстрація демократичними силами більш дієва, ніж ухвалені закони. Настрої громадськості дуже швидко змінюються, тому український народ може знову стати ниткою Аріадни для вирішення питання люстрацій можновладців.

Катерина Бобенко