Андрій Нагірний . Кооперація і Просвіта.

Хто вам казав, що Майдан закінчився? У будь-якій справі настає час, коли необхідно зупинитись, зробити ви¬сновки, після чого відкривається ба¬чення або навіть шлях за горизонт;
Щодо першого — ще не забули: «революцію роблять романтики, а користаються з неї негідники…». Так ось, негідники є і вони мають піти. Наголошую: не змінитися біля корита, а піти. І піти не на вибори, а на смітник історії. Такою є діалек¬тика.

Щодо другого, то все значно складніше. Економіка — це, перш за все, ініціатива людей,це ризик людей і суспільна відповідальність. Наше завдання — створювати передумови і пояснювати громаді, чому є так, як є. Політично громада мусить набувати досвіду. З набуттям якого є ментальні складнощі. Наприклад, важкими зусиллями виходимо на вибори, але «забудькувата» громада постійно обирає тих самих. А обраним влада потрібна виключно для «приватної економіки» і чомусь завжди за наш з вами кошт.

Наразі у країні маємо три економіки: одна заробляє копійки і з неї деруть податки разом зі шкірою, є інша — та, що жирує на цих податках. Приклад, пенсіонер чомусь має сплатити податок з жебрацької (навіть за африканськими мірками) пенсії, а наші керманичі зі своїх мільярдів — ні.
Є ще третя економіка — тіньова. Це, насправді, левова частка ринко¬вої економіки, яка не готова сплачу¬вати у повній мірі неадекватні податки неадекватній державі.

У цивілізованому світі гроші чесно заробляють, а той, хто заробляє, жорстко контролює тих, хто розподіляє державний бюджет. В Україні політика жебрацтва нав’язується суспільству владою, оскільки жебрак обирає шлунком, тому для такої влади такий вибір прогнозований. Щодо інструментів реалізації, як ви кажете «соціальної справедливості», маємо ситуацію, коли жебрак не може вимагати інакше, ніж майданом, а влада владу нікому не віддасть, тому що ще є що красти. Щоб зупинити соціальну деградацію (люмпенізацію населення), падіння економіки, цю проблему потрібно вирішувати негайно.

По-перше, назагал мінімальний споживчий кошик в Україні, розра¬хований за методиками ООН, мав би становити понад 250$ на місяць. Влада стверджує, що у держави грошей немає. Так, справді, немає, а що є? Україна посідає 152 місце зі 162 можливих за легкістю ведення бізнесу. Тобто, хоча у держави грошей немає, знімаємо останню сорочку, а заробити не дамо. Майдан відбувся точно не для їхніх офшорів! Тому, у світлі сучасних економічних теорій, ВКРМ вважає, що оподатковувати людину жодним податком у межах до про¬житкового мінімуму неприпустимо.

По-друге, обмежувати людину у зароблянні коштів не можна. Щодо діалогу бізнесу та влади, на якому, до речі, більше наголошує саме вла¬да, необхідно укласти Угоду: держава можевимагати від бізнесу Діалогу не раніше, ніж міжнародні інституції бізнесу. Як варіант, на сьогодні підприємці ве¬дуть власний бізнес, відсуваючи дер¬жаву убік. Годувати крадіїв не можна, мародерів тим більше! Оскільки ці тварини завжди ненажерливі, вихід — не годувати їх зовсім.

Зверніть увагу на те, де наші продуктивні сили, де молодь, які еконо¬мічні тенденції. І, головне, подивіться на політику держав, які навколо нас: Польща створює хороші умови для наших 9-класників і для молоді з отримання робітничих професій із наступним працевлаштуванням. Вартість навчання студентів у ВНЗ Польщі цього року зменшено удвічі.

Словаччина відкрито і активно про¬понує заробітки: 15 тис гривень для робітників, ЗО тис для інженерів, 50 тис для керівників. Чехія, Чорно¬горія і навіть Болгарія зваблюють українських підприємців! Активно відшуковують людей з власним конкурентним бізнесом і роблять їм пропозиції, «від яких не можливо від¬мовитись». Підприємцям раді у всіх країнах. Лише нам вони непотрібні. Бо галасливі і знають собі ціну

Cтвори умови і не чіпай. Ми, українці, все зробимо самі.

Спрацює генетична пам’ять господарів на своїй землі. Остання статис¬тика у минулому році показує, що українських фрілансерів найбільше в Європі, а у світі ми на четвертому місці. А фрілансери — люди вільні. Безумовно, хвора на всю голову держава хоче їх оподатковувати (так само, як і ІТ-бізнес), але не розуміє головного: люди заробляють по усьому світу, а гроші витрачають в Україні. А можуть і не витрачати, якщо їм гайки прикрутять. Айтішники — це не заводи, на які можна «наїхати».

Інтелект — це не третій економічний уклад. Вони — вільні люди: паспорт у кишеню і гайда у світ за очі. Наше ж завдання, щоб вони лишались. І тут не вдасться тиснути на жалість — про державу і патріотизм. Державу нам ще потрібно повернути собі. Це вони патріоти, бо вони у країні, вони працюють, вони заробляють, вони утримують батьків та родини, вони волонтерять і допомагають державі нам з вами зрештою економіка без держави можлива, але держава без економіки — ні.

ВКРМ виходить з такої позиції: якщо нам, грома¬дянам, ніхто не винен, то і ми нікому нічого не винні, тим більше олігар¬хам, корупціонерам і далі за спис¬ком. Ми самі створюватимемо еко¬номічний базис і самі будемо його захищати. Першочергові завдання: робочі місця, бізнес, кооперація, со¬ціальний захист, перш за все, наших захисників.

Вважаємо, що маємо пропону¬вати такі робочі місця, де працівник буде мати можливість сьогодні за¬робляти від 250$ гарантованого до¬ходу і таку ж суму за результатами праці.

Вважаємо, що маємо пропонувати такі робочі місця, де працівник буде мати можливість сьогодні заробляти від 250$ гарантованого доходу і таку ж суму за результатами
праці. Вбиваємо кількох зайців. На цей гарантований мінімум можна прожити, на додатковий заробіток утримувати родину. І, головне, виховується ініціативний, відповдальний та вимогливий робітник. Більше того, виконавець отримує можливість зростання в організації до рівня власної некомпетенції.

Тобто прийшов на мінімум, за 2-3 місяці подвоїв дохід, за цей час пройшов навчання, став бригадиром і може вже заробляти відсотки, далі має можливість шукати власний інтерес, зокрема формувати та розвивати власний бізнес. Вигоди: собі, організації, зрештою користь громаді, починаючи від вузького кола.

Ми, як організація, взяли на себе дослідження ринків та аналіз ринкових ніш з великим коефіцієнтом доданої вартості. Це важко, адже вимагає високої, часто специфічної, кваліфікації.

Фактично, якщо хочемо бути успішними, йдеться про ін¬новаційний бізнес; Це виробництва на світовому рівні, з відповідними ринками, це наші внутрішні потре¬би, які наразі закриваються імпортом. Так, є проблеми з інвестиціями, але якщо ми під бізнес рахуємо рентабельність від 100%, а часто 200- 300%, то гроші знаходяться і інвестори теж. Наша сила у тому, що ми координуємо та об’єднуємо зусилля небайдужих. Розробляємо та робимо обґрунтовані точки зростання в межах загального завдання розвитку території із задоволенням потреб мешканців та окремих громад. Активні люди отримують керунок, ресурси, функціональну організацію і, за потреби, можливість використання різних інструментів організації.

Ми вважаємо, що обов’язок держави — це опікуватися старими, малими та немічними. Усі інші мають працювати і заробляти хоча б на себе. Так, йде війна (АТО для влади) і є люди, у яких виникають відомі світу проблеми з повоєнною адапта¬цією. Дієвим — Ми вважаємо, що обов’язок держави — це опікуватися старими, малими та немічними. Усі інші мають працювати і заробляти хоча б на себе.

Так, йде війна (АТО для влади)і є люди, у яких виникають відомі світу проблеми з повоєнною адаптацією. Дієвим засобом від посттравматичного синдрому є трудотерапія. Що може бути ліпше для воїна, ніж власними руками побудувати якісне житло для своєї родини? Наше за¬вдання — зробити так, щоби він міг це зробити гарантовано, якісно, за мінімальні кошти впродовж року.

Остання новина: «… низький рі¬вень доходів населення в Україні при¬зводить до однієї з найнижчих купі¬вельних спроможностей серед 50-ти найдешевших для життя країн сві-ту». Населення не має грошей! Про¬коментуєте?

Загалом таке твердження — це щось на кшталт середньої темпера¬тури по палаті. Поставимо запитання інакше — чому і в кого немає до¬ходів? Загальні фрази про скруту у державі не приймаються. Так, скрута, але на себе у дзеркало дивимось і питаємо у себе. Прискіпливо! Не можу заробити, бо не хочу; не можу, бо не вмію, або проблема на рівнях, які недоступні для реалізації окремими особами. Для прикладу, дивимось, де є гроші на території. Одним з фундаментальних напрямків є енергозбереження для населення та бюджетної сфери. Це, до речі, енергобєзпека регіону і надзвичайно ринок для розвитку те¬риторіального бізнесу.

Річний потенціал економії понад 10 млрд гривень на рік і зайнятість для тисяч людей на 10-15 років. Це гроші, які є і які ми бездарно втрачаємо. Практично «палимо піч асиг-націями». А могли б мати добрячий шмат роботи. Звісно, це важко зробити якомусь одному підприємству і практично неможливо здійснити одноосібно. Що потрібно? Системний підхід, інноваційні технології, кваліфікована робоча сила. Уперед — використовуємо власні здібності, запускаємо виробництво, яке саме по собі має 50% рентабельності, робимо сітку розповсюдження на регіон і поза його межі — рентабельність понад 50 %. Виконуємо роботи — рентабельність вже понад 100%.

Якщо про бізнес, то потрібні мізерні інвестиції — у межах від б/у до хорошого авто, окупність в межах 3-6 місяців і 100 робочих місць із зарплатою виконавця від 500 у.о. з перспективою зростання. Таких проектів на сьогодні маємо з десяток. Запрошуємо амбітних людей до співпраці. Нам є що запропонувати і ми зможемо себе захистити.

Весь фокус у тому, що ми нада¬ємо людям лише можливість розкритись. А далі спрацьовує синергія. Чудова та ефективна річ, скажу вам. Для прикладу, ми пройшлись по винахідниках. Кажемо: хлопці, добре, що є речі, на яких ви заробляєте, а є й такі, до яких «руки не доходять» і ніколи не дійдуть, може, поділитеся? Ще й як діляться! Те ж з маркетингом — люди проводять дослідження ринків, на яких заробляють, і ринків, про які мають знати. Дослідження професійні, вартісні, але з обмеженим терміном придатності. Просимо: чи дасте? Дають! Наші фахівці з економічної платформи звели докупи і отримали такі бізнес-плани, що у потенційних інвесторів «очі лізуть на лоба». Є охочі купити. Можемо продати за гривню, а можемо реа¬лізувати для своїх і заробити на порядок більше. Так, це складніше, але яке то задоволення!

У кого немає часу просто че¬кати на зміни в країні, приходьте до нас, разом будемо робити добре: собі, родині, державі. Ми визначили для себе два основних пріоритети: економічна кооперація і просвіта. Тому для нас завжди актуальні гасла Майдану: «Брат за брата» і «Борітеся — поборете»!

Автор: Андрій Нагірний