Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України
Останні десятиліття йде запекла боротьба проти глобального потепління. Чому так?
Будь-яка бюрократія прагне щось регулювати. Якщо об’єктів регулювання бракує, їх можна придумати. Тому світова бюрократія, починаючи з 1997 року, активно взялась за «регулювання повітря», мотивуючи це необхідністю боротьби з глобальним потеплінням. Отримати таке право можна було лише у випадку, якщо буде доведено, що:
- глобальне потепління є;
- що воно шкідливе;
- що його можна регулювати.
Звісно ж і самі бюрократи та вчені, які отримали відповідні гранти на вивчення глобального потепління, довели нам, що воно є, воно шкідливе і його можна регулювати.
Наша ж освітня бюрократія, наприклад, вважає, що навіть в епоху інформаційного вибуху і миттєвого старіння знань можна визначати зверху зміст освіти кожного учня. Причому робити це ще до того як дитина переступила поріг школи й на увесь період її навчання в школі.
Навіщо перейматись тим, що такий спосіб регулювання змісту освіти зверху призводить до хронічного перевантаження учнів?!
Немає чого турбуватись, що 90% учнів не спроможні опанувати ці програми і йде зі школи з навченою безпорадністю.
Не важливо, що вчителі у цьому випадку так і не навчаться самостійно складати навчальні програми з тим, щоб максимально індивідуалізувати (персоналізувати) навчальний процес…
Головне, що чиновникам забезпечено можливість регулювання нашого освітянського «повітря» – змісту освіти.
Можна привести й сотні інших прикладів надмірної зарегульованості шкільного життя…
Які з них дошкуляють найбільше саме вам? Які варіанти рішення можете запропонувати для зміни ситуації?
- dsq_needs_sync:
- 1
