Говоримо — Ніжин, розуміємо — огірки! Цей овоч міцно зрісся з старовинним містом, бо тут вирощують таки найсмачніші огірки. Днями тут відбувся велелюдний фестиваль огірків. Їх тут було, як мовиться — завались.
“Здавалося б, огірки скрізь однакові на смак — що чернігівські, що київські, що полтавські, — говорить газеті Експрес Тетяна Бассак, одна з організаторів фестивалю. — Але ніжинські – таки найкращі. Вони мають оту знамениту хрумкість, яка й прославила їх. Недарма ж у нас в місті навіть пам’ятник огіркові є!”
Але коли і як ніжинські огірки набули такої неймовірної слави? Виявляється, історія ця сягає корінням ще в XVII століття. “Саме тоді в Ніжині оселилися купці-греки, які отримали дозвіл від гетьмана Хмельницького на продаж засолених огірків, — розповідає Наталя Дмитренко, завідувачка відділу краєзнавчого музею. — Греки й завезли до нас насіння огірків. Але вже згодом у Ніжині вивели свій сорт, який став дуже популярним”.
У ХІХ столітті слава про ніжинські огірки вже гриміла на півсвіту — у дерев’яних діжках їх доставляли в 56 країн. А в 1920-х роках радянські вчені-біологи довго вивчали ці диво-овочі, й таки розкрили їх секрет. “Виявилося, що в наших огірочках збільшений вміст цукру і крохмалю, — каже Наталя Дмитренко. — Вкупі з добрими грунтами це й дає такий унікальний смак”.
На фестивалі місцеві жителі довели, що їхні огірки — це таки ого-го. Чого лишень не було на столах та ятках, гостинно розгорнутих у міському парку! Огірки свіжі, мариновані та засолені. А ще — неймовірні тістечка, торти й пироги. Всі — у формі огірків. “Пупирчаті” навіть походжали алеями парку — дехто з городян пошив собі такі оригінальні костюми. Кульмінацією свята став запуск метрового огірка в небо — саме таку форму надали своїй ракеті юні моделісти.
Ракета — це, звісно, цікаво. Але більшість відвідувачів фестивалю найбільшу цікавість все ж виявляла до справжніх огірків. Тут і там чулося характерне хрумкання — дегустація у розпалі! На одному зі столів помічаю дещо незвичне. Ні, не огірки. А скляну банку, наповнену чимось в’язким і зеленуватого кольору. Невже варення? З огірків?!
“Вгадали, це варення, — усміхається Олена Якименко, директор міської бібліотеки. — Варимо його разом із колегами. Більше ніхто в Ніжині не вміє робити таку смакоту!”
Цікаво, а чи важко приготувати щось подібне? Моя співрозмовниця розкриває секрет. “Зовсім не важко, — каже вона. — Варто взяти кілограм свіжих огірків, зняти з них шкірку та натерти їх. Опісля додати 500 — 600 грамів цукру й уварити в кілька етапів. Головне — має випаруватися огірковий сік. Коли маса загустіє — слід додати трохи лимонного соку — для смаку. З кілограма огірків вийде півлітрова баночка дуууже смачного варення.”
А іноді банку варення може дати… лише один огірок. Саме такий “гуллівер” переміг у конкурсі на найдовший овоч. “Цей огірок виріс на городі моїх батьків, — пояснив переможець Володимир Хоминець. — Довжина його сягнула 38 сантиметрів”. Тож тепер це досягнення намагатимуться перевершити інші господарі. Адже огірки тут вирощують у більшості приватних обійсть. Бо що то за ніжинець, що не любить огірків!
Джерело: expres.ua
- dsq_thread_id:
- 6181311670
- dsq_needs_sync:
- 1
