Я стояла на зупинці і чекала свою подругу, яка як завжди спізнювалася. Постійно їй передзвонювала і виглядала на горизонті. День був не дуже жарким, але я все ж вирішила піти в тінь під дерево і перед мною постала цікава картина.
З-за дому їх вийшло двоє. Один був худорлявим і зарослим, в іншого була лише тижнева щетина. Єдине, що було у них загального так це те, що вони були бомжами.
Один йшов з коробкою, в якій лежали ще коробки, а другий ніс пакет з пляшками, які гриміли при кожному його кроці.
Вони йшли у напрямку підземного переходу. Коли чоловік з коробками вже підійшов до східців, то другий вирішив заглянути в смітник, що знаходився в парі метрів від переходу.
Він покликав його, сказавши, що в цьому смітнику є ще коробки, але його друг лише ліниво махнув рукою і пішов далі.
У цей момент я подумала, що ще жодного разу не спостерігала такого яскравого прикладу бідності через лінь.
Мариновська Анастасія
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
- dsq_thread_id:
- 5133445971