Чим загрожує зміна правил під час конкурсу в ДБР

Наталя Мамченко,
«Судово-юридична газета»

8 ранку. Заходжу в монументальну будівлю інституту «Київдіпротранс» на Симона Петлюри, 15. Саме тут одбирає кандидатів на посади у ДБР внутрішня конкурсна комісія №1, до якої входить і перший заступник директора Державного бюро розслідувань Ольга Варченко.

Втім, зовні гарна будівля всередині відверто потребує ремонту. На прохідній — один охоронець, ніяких електронних карток чи загорожі. Кілька старих диванів, на яких кандидати очікують виклику. Підіймаємося на третій поверх, до зали, де проходять співбесіди. Частина працівників, які мають забезпечувати роботу ДБР, наразі відібрані та чекають призначення. «Деякі вже вийшли допомогти, і ми хоча б упорядкували папери», — зізнається Ольга Варченко. Незважаючи на організаційні питання, настрій бойовий — вона впевнена, що Бюро запрацює з вересня.

Інтерв’ю перший заступник Романа Труби наразі майже не дає за браком вільного часу, оскільки комісія працює у досить напруженому режимі. Адже найголовніше зараз — набрати гідних слідчих. Що, як виявилося, досить непросто. Крім одіозних персон (зокрема, комісія №1 не пропустила далі Антона Дрозда — одного з прокурорів, що фігурував у скандальній переписці «Лисі птахи», та Павла Головка, який у лютому 2014 р. виступав у судах проти активістів Майдану, — прим. ред.), є питання й до людей, про яких не пишуть у засобах масової інформації. З цього і починаємо розмову.

Результати відбору слідчих

— Ольго Олександрівно, чи вдалося конкурсній комісії укомплектувати штат слідчих?

— На даний час триває відбір до центрального апарату, ми вже відібрали державних службовців. Усі рекомендації спрямовані Директору. Найближчим часом очікуємо призначення працівників бухгалтерії, відділу кадрів, секретаріату, помічників, які мають підготувати Державне бюро розслідувань до запуску.

Також ми вже проголосували за слідчих. Їх відбирали за трьома квотами. Перша квота «А» — це працівники прокуратури, які останній рік працюють слідчими і мають слідчий стаж не менше 3 років. Результати цього конкурсу дуже цікаві. Ми відібрали 33 кандидати, і 32 місця залишилися вакантними. Комісія підготувала лист директору ДБР, щоб він оголосив, поки працює наша комісія, новий конкурс на ці 32 посади.

Не всі слідчі прокуратури мали рівень, який відповідає встановленим Бюро кваліфікаційним вимогам. Багато кандидатів пройшли поліграфічне дослідження, але висновки були невтішні. За результатами цього дослідження ми ставили багато питань на співбесідах, оскільки поліграф — це ймовірне дослідження, а ми все ж повинні бути юристами і керуватися фактами. Чимало питань було і щодо доброчесності. Зокрема, до нас прийшов кандидат, який перебуває під кримінальним переслідуванням, справа знаходиться в суді. Це діючий працівник прокуратури. Він не зміг пояснити, чи дійсно факти, в яких його обвинувачують, мали місце. Зрозуміло, що він не може розповісти це публічно, оскільки йому ще треба захищатися в суді. Таких кандидатів ми не можемо пропускати далі.

Квота «Б» — це працівники інших правоохоронних органів, які останній рік працюють слідчими і мають слідчий стаж не менше 3 років. Це працівники слідства Нацполіції, ДФС, СБУ тощо. За цією квотою було багато кандидатів, і ми повністю укомплектували її: по першому управлінню — 15 осіб, по другому — 14 і по третьому, військовому, — 8 осіб. Вважаю, що перемогли найкращі.

Зараз тривають співбесіди на квоту «В» — відбір серед осіб, які протягом останнього року не обіймали посади слідчих органів досудового розслідування, але мають досвід роботи у галузі права не менше 4 років. За цією квотою маємо відібрати 51% слідчих ДБР. Відверто кажучи, поки ситуація виглядає не дуже оптимістично: з новим процесуальним законодавством мало хто знайомий, і рівень теоретичних знань бажає бути кращим.

16 з 20 осіб, які прийшли на співбесіду 1 серпня, раніше подавали документи на конкурс у НАБУ або претендували на посади суддів. Ми задаємо кожному кандидату питання щодо мотивації: «Чому ви йдете у ДБР?» і у відповідь чуємо фрази щодо патріотизму, бажання брати участь у розбудові нового органу і т. п. Але на просте запитання «Чому після того, як подали документи до ДБР і вже розпочалося тестування, ви подали документи, наприклад, до НАБУ?» людина може відповісти: «А раптом не пройду».

Питання щодо мотивації може здатися другорядним, але наше завдання — розкрити кандидата, побачити, чи дійсно ця людина відверта з нами, доброчесна, бажає працювати. Нам потрібні однодумці, які будуть йти сюди не лише заради високої заробітної плати, але й допомагатимуть у розбудові нового органу. Ми маємо з самого початку закласти такий фундамент, щоб цей орган запрацював з перших днів. Третю квоту ми розглядаємо саме у цьому ракурсі, тому й запитання цим людям ставляться більш теоретичні та життєві.

— Чи є у кандидатів розуміння, чим буде займатися ДБР? Чи не сприймають його як «друге НАБУ»?

— Крім мотивації, ми майже всіх запитуємо про мету створення ДБР і підслідність: чи розуміють кандидати взагалі, що буде розслідувати ДБР? Деякі кандидати досить впевнено стверджували, що ДБР не буде розслідувати корупційні злочини, злочини щодо жорстокого поводження з людьми та катування. Крім того, були кандидати, які не могли розрізнити, чим буде займатися ДБР, а чим — НАБУ. Вчора деякі кандидати не могли відповісти, які військові злочини буде розслідувати ДБР. Це елементарні питання, відповіді на які людина, що має намір працювати в Бюро, повинна знати.

— Чи виправдовує себе квотний принцип відбору до центрального апарату?

— У даному випадку не можна категорично стверджувати, що ми маємо набрати абсолютно нових людей. Є позитивний приклад органів прокуратури, коли у свій час набирали студентів з Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого в Харкові, що мали високий прохідний бал і відповідний рівень знань. Цих людей відбирали у прокуратури районного рівня, вони проходили там стажування, навчалися — і було у кого навчатися. Має бути розумний баланс професіоналів і людей без практичного досвіду, але молодих та амбітних.

До центрального апарату не можна набирати осіб, які взагалі не мають досвіду роботи слідчого. Для цього є територіальні управління, коли особа проходить усі щаблі, отримує професійний та життєвий досвід, у т. ч. на керівних посадах, і у неї є стимул зростати та працювати в центральному апараті. Це має бути престижно. Я бачила, як важко працювати людям, які не мають такого досвіду: впливають і ненормований робочий день, і багато одночасних завдань. Люди втомлюються і роблять помилки. А ми не можемо собі такого дозволити. Співробітники Бюро, на якому б рівні вони не працювали, мають усвідомлювати, що від їх дій залежать права людей, а їх не можна порушувати.

Наразі у центральному апараті ми не добрали квоту «А», це 32 слідчих. І маємо обрати по квоті «В» 51% людей, які не мають досвіду слідчої роботи. Нагадаю, від ДБР очікують, що ми з першого дня будемо демонструвати реальні результати.

— Як члени комісії роблять собі помітки під час співбесіди?

— Через нас проходить велика кількість кандидатів, і щоб їх запам’ятати, у кожного члена комісії є лист оцінювання, на якому попередньо зазначено дату, ПІБ, посаду, на яку претендує особа, результати тестувань. Оцінювання проходить за наступними критеріями: професійність, стресостійкість, відсутність порушень прав людини, доброчесність, політична неупередженість (демонструє лист — прим. ред.). Це допомагає перед голосуванням визначитися, якого саме з кандидатів підтримувати.

— Як вирішується питання щодо можливого конфлікту інтересів у членів комісії? Чи вивчають вони питання т. зв. юридичних династій?

— Ми розглядали це питання в контексті голосування. І я, і Олександр Бурякбагато років працювали в органах прокуратури, в т. ч. Києва. Є багато кандидатів, стосовно яких у нас немає реального конфлікту інтересів, але з метою об’єктивності ми за цих кандидатів не голосуємо і не беремо участь у обговоренні, оскільки у різний час працювали з ними в різних колективах. Так само було і в Олександра Лємєнова — певних осіб він знає з часів навчання в університеті, з деякими ходить в один спортклуб. Про це завчасно заявляється, і такий член комісії не бере участь в обговоренні та голосуванні за певного кандидата.

Під час конкурсу в нас була ситуація, коли одною з кандидаток була дружина члена зовнішньої комісії. Голосувати за неї ми не мали змоги, бо і я, і Олександр Буряк, і Руслан Бірюков проходили конкурсний відбір у зовнішній комісії. Проте просто оголосити конфлікт інтересів відразу більшості зі складу комісії не було змоги, адже це обмежувало права кандидата бути обраним. Отже, ми голосували під зовнішнім контролем, як це передбачає профільний закон.

Що стосується самих кандидатів, ми вивчаємо, звісно, і питання юридичних династій.

У складі комісії є представник громадськості, і питання доброчесності, репутаційних ризиків, декларацій — це його ділянка роботи. Він відразу перевіряє дані щодо майна, декларацій, родинних зв’язків, які могли б свідчити про недоброчесність. Усю інформацію, в т. ч. стосовно сумнівних статей в інтернеті, ми просимо безпосередньо пояснити. Має кандидат пояснити і свої статки у разі виникнення сумнівів стосовно законності походження коштів на них. На жаль, існує багато кандидатів, які не зазначають у декларації право користування нерухомістю.

— Коли комісія завершить відбір?

— Зараз у нас заповнюється остання квота щодо слідчих. Близько 800 кандидатів на посади слідчих дослідили поліграфологи, і 7 серпня ми закінчимо проводити співбесіди з цими кандидатами. Хочу зазначити, що на тестування не з’явилися 43 кандидати, і ми плануємо дослідити причини «міграції» таких осіб до інших конкурсних комісій. Вочевидь, шукають більш «сприятливі» умови для проходження конкурсу.

Робота побудована таким чином, що сьогодні особа проходить поліграф, а завтра запрошується на співбесіду. Деяким кандидатам ми давали можливість повторно пройти поліграф, тому що мали місце хвилювання, втома, деякі попередньо пили заспокійливе, що заборонено умовами проведення психофізіологічного дослідження.

Що не покаже співбесіда

— Що бачить конкурсна комісія у результатах поліграфу? Як може вплинути на кадровий добір зміна порядку, коли людина буде проходити поліграф після співбесіди?

— Слід підкреслити, що дуже важливим є проходження поліграфу до співбесіди. Адже є багато аспектів, які виявляються саме в результаті цього дослідження: зв’язки з іноземними спецслужбами, в т. ч., ймовірно, ФСБ Росії чи так званих ДНР/ЛНР, вербування, корупційні ризики, схильність до вживання наркотичних речовин та навіть насильства. Ми стикалися з такими фактами, і виявити їх допоміг саме поліграф.

Для прикладу, у одного з кандидатів була позитивна реакція відразу на три запитання: «Чи збираєтесь ви брати хабарі у ДБР?», «Чи йдете у ДБР з корисливою метою?» та «Чи продавали службову інформацію?»

У діючого працівника правоохоронного органу була позитивна реакція на вживання наркотичних речовин — поліграф показав, що останнє вживання було минулого тижня. Тобто ми розуміємо, що ця особа навіть зараз, працюючи у правоохоронному органі, вживає наркотичні речовини. Був факт вербування спецслужбами, який підтвердив сам кандидат.

Поліграф дозволяє побачити дійсні мотиви людини, а нам важливо розуміти, кого ми собі набираємо. Це такі моменти, які на співбесіді ми не з’ясуємо.

На жаль, місяць тому був змінений порядок цих етапів конкурсу (26.06.2018наказом №70 внесено зміни у Порядок проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань — прим. ред.). Тепер кандидат має проходити спочатку співбесіду, а вже потім поліграф.Я категорично проти такого Порядку і вважаю, що його необхідно переглянути. Проблема у тому, що після співбесіди результати поліграфу фактично не мають юридичних наслідків. Кандидат пройшов співбесіду, визнаний переможцем, а законом визначено, що результати поліграфу не можуть бути підставою для відмови особі у призначенні на посаду.

Підстави, за яких ми можемо не призначити особу — невідповідність кваліфікаційним вимогам (але ця підстава відпадає, бо комісія перевіряє її, коли допускає людей до конкурсу) і непроходження спецперевірки. Тому з метою запобігання ризикам треба повернутися до минулої редакції Порядку.

— Які ще ризики несуть у собі зміни до Порядку?

— Цими змінами скасовано обмеження щодо приладів, за допомогою яких проводяться поліграфічні дослідження. Зараз вони проводяться приладом, який дає змогу виявити протидію. Тобто, якщо людина вживала якісь фармакологічні препарати з метою уповільнення своїх реакцій, заспокійливі ліки, цей прилад їх виявить. Якщо дозволити зараз інші прилади, така людина зможе успішно подолати поліграф.

— Відбір слідчих за квотою «А» може продовжитися за новим Порядком?

— Так сталося, що внутрішня комісія №1 і зовнішня комісія встигли оголосити проходження цього етапу конкурсу, тобто поліграфічного дослідження за старим Порядком. Потім були ухвалені зміни, і вже за новим Порядком мусить працювати внутрішня комісія №2, і зараз буде працювати зовнішня комісія, яка оголосила конкурс ще на 44 посади. Крім того, якщо зараз оголосять конкурс на 32 посади слідчих, ми також будемо працювати за новим Порядком.

Коли набиратимуть оперативників

— Які напрями Ви очолюєте, і як вдається справлятися з навантаженням?

— У січні 2018 р. Директором ДБР був підписаний розподіл обов’язків, за яким я відповідаю за напрямок слідства, у мене 3 слідчих управління. У Олександра Буряка оперативний блок — це 4 оперативних управління, спецназ, відповідно, також. Кожен з нас має свою ділянку роботи. Наразі триває конкурс на посади слідчих, тому вся моя робота зосереджена на цьому. Я не зможу працювати, не маючи потужного професійного колективу, і моє завдання — набрати саме таких людей. У зв’язку з цим була дуже важлива саме участь заступників у комісіях, бо кому, як не нам, перейматися цим питанням. Ми живемо цим конкурсом.

З квоти «В» нам теж дуже цікаво відібрати людей, які, незважаючи на відсутність слідчого досвіду, мають шалене бажання та практичні знання з роботи в інших сферах. Тому весь наш час з ранку до ночі, присвячений роботі у конкурсній комісії.

— Коли планується почати відбір оперативних працівників?

— Сподіваємося, що найближчим часом Верховна Рада все ж ухвалить законопроект №5395-д, що дозволить нам оголосити конкурс на посади оперативних працівників. На жаль, у деяких аспектах існують певні прогалини в законодавстві — Законі «Про оперативно-розшукову діяльність», деяких статтях КПК, Законі «Про Державне бюро розслідувань». Тобто у нас дуже багато повноважень, однак вони не закріплені у профільних законах, а тому не можуть бути реалізовані.

Крім того, оклад оперативного уповноваженого взагалі не зазначений у переліку окладів працівників ДБР. Відповідно, слідчий буде отримувати 35 тис. грн, а оперативний працівник — 8 тис. грн. Незрозуміло, хто прийде на таку заробітну плату.

Якщо у вересні Верховна Рада все ж проголосує, ми оголосимо конкурс і будемо наполягати на тому, щоб обидва заступника також мали змогу брати участь у конкурсній комісії і бачити претендентів.

— Очевидно, для роботи необхідно ухвалити ряд внутрішніх документів?

— Такі документи, безумовно, необхідні. Наразі обрані начальники слідчих управлінь. Якщо вони будуть призначені, їм буде поставлене завдання розробляти положення про слідче управління. Мені цікава їх думка, і я вважаю, що такі документи мають народжуватися вже у команді під час колективної праці. Працювати має бути комфортно і результативно.

Взагалі я не прибічник бюрократії, не проводжу «наради заради нарад». Мене цікавить, щоб людина, прийшовши до мене, могла доповісти матеріали кримінального провадження своїми словами, як слідчий сказати, чи вбачає вона склад злочину, які треба ще слідчі дії провести, яка перспектива провадження. Сухі звіти та довідки мене точно не цікавлять.

Переможці конкурсу зовнішньої комісії

— Навколо результатів конкурсу, що проводився зовнішньою комісію, наразі тривають дискусії. Чи є ризик, що люди, відібрані нею, не відповідають критеріям доброчесності?

— Вважаю, що з нашого боку буде неправильно і навіть нелогічно критикувати дії зовнішньої комісії. По-перше, ми не політики, а юристи, і маємо бути аполітичними.

Крім того, необхідно керуватися законом, а не будь-якими політичними інтригами, плітками чи маніпуляціями. Зовнішня комісія, як прописано в Законі «Про ДБР», обирає переможця і може провести повторний конкурс на цю посаду в двох випадках: якщо людина не відповідає кваліфікаційним вимогам або не проходить спеціальну перевірку, передбачену законами «Про запобігання корупції» та «Про очищення влади».

Наскільки відомо, одна з перших вимог, яка була визначена ще при оголошенні конкурсу — надати відомості про проходження перевірки за люстраційним законом. Друге — кваліфікаційні вимоги. Зовнішня комісія до першого етапу конкурсу перевіряла усіх на відповідність цим критеріям. Не можна зараз дописати у кваліфікаційні вимоги «відсутність дискредитуючих публікацій у ЗМІ».

Тому в даному випадку алгоритм дій наступний. Коли комісія оголосила переможців, вони мають пройти спеціальну перевірку. Якщо кандидат її пройде, він має бути призначений. І у нас немає правових підстав не призначити його, незалежно від того, подобається він нам чи ні. По закону усі кадрові рішення приймаються керівництвом Бюро колегіально.

Надалі ми будемо з’ясовувати ці питання в робочому режимі. Усі працівники раз на рік проходитимуть поліграфічне дослідження. Управління внутрішнього контролю також буде моніторити їх роботу, спосіб життя та доброчесність.

Що стосується нещодавніх подій, коли збиралася Рада громадського контролю. Наскільки я знаю, по закону РГК має все ж таки контролювати діяльність ДБР. Ми ще не розпочали свою діяльність як правоохоронний орган. Допомога РГК була б дуже важлива і корисна, але не на етапі, коли вже відомі переможці, а на етапі, коли конкурс тільки оголошується, і ще можна якимось чином впливати на рішення зовнішньої комісії, сказати, що певний кандидат недоброчесний, по ньому є кримінальні провадження, чи він порушував права громадян. Це буде реальна допомога, а не просто гасла. А коли люди вже обрані, що може зробити РГК? Нічого. Проте замість РГК тоді це зробили інші представники громадськості, наприклад, Реанімаційний пакет реформ, організації «Автомайдан» і StateWatch. Вони попередньо надсилали до зовнішньої комісії та, здається, безпосередньо Директору ДБР аналіз кандидатів на посади.

— Як Ви ставитеся до ініціативи перевірки НАБУ переможців, обраних зовнішньою комісією?

— Для перевірки переможців у НАБУ відсутні будь-які правові підстави. Спецперевірка проводиться законодавчо визначеними органами, і за необхідності залучаються інші.

Але на мою думку (це, власне, моя суб’єктивна думка), якщо кандидат не пройшов спеціальну перевірку в НАЗК, і НАЗК встановила, що у нього є суттєві порушення в декларації, приховані статки, недостовірні відомості, тоді вже треба підключати НАБУ, яке реагуватиме у відповідності до вимог чинного Кримінального процесуального закону. Тоді в цьому буде реальна допомога.

Наразі ми не можемо просити НАБУ перевіряти цих кандидатів. По-перше, останні не давали нам згоди проводити такі перевірки щодо них. По-друге, ця перевірка нічим не передбачена. По-третє, у нас існує все ж конфлікт інтересів з цього приводу, бо працівники НАБУ — це суб’єкти, по яких ми за законом маємо проводити досудове розслідування та оперативні розробки.

Направляючи на перевірку до НАБУ кандидатів, які будуть відповідати, наприклад, за весь наш оперативний блок: це і керівники так званого відділу зовнішнього спостереження, оперативних розробок, управління внутрішнього контролю тощо, ми самі даємо цих людей в руки іншому оперативному підрозділу. Відповідно, ми сприяємо виникненню й реалізації «оперативного інтересу» щодо наших потенційних працівників. Будь-який правоохоронець, який у цьому розбирається, скаже вам, що це абсурд.

— Чи не звинуватять потім керівництво ДБР у тому, що воно набрало недоброчесних працівників?

— Ми проходимо шлях, який проходили НАБУ, НАЗК і САП. Ніхто не каже, що всі кандидати ідеальні. Очевидно, будуть люди, які з часом виявлять свої негативні риси, і нам доведеться самоочищатися. Для цього існує управління внутрішнього контролю, той же поліграф, якого немає в інших органах. Тобто у нас наявні всі можливості, щоб з часом цих людей фільтрувати, якщо таких ідентифікуємо.

Що стосується відбору кандидатів, я бачу ризики у зміні Порядку проведення конкурсу, про що казала вище. Проблемним є й те, що ми підключаємо громадськість лише тоді, коли відомі переможці, а не коли оголошуються конкурси.

Наше завдання — не зволікати з прийняттям рішень. У даній ситуації, не призначаючи людей, ми порушуємо їх права та уповільнюємо запуск ДБР. Кандидати можуть нам не подобатися, але якщо за законом до них немає претензій, немає кримінальних проваджень, а ті факти, які висвітлювалися у ЗМІ, не знайшли підтвердження, ми не маємо права не призначити цих людей.

Наразі нам необхідно набрати співробітників, придбати найнеобхідніше (стільці, комп’ютери тощо), отримати доступ до ЄДРД, і тоді я забезпечу результативність роботи слідчих.

— Ви ініціювали розробку міжвідомчої інструкції, що дозволить ДБР безпосередньо дізнаватися про факти катувань та інших злочинів, що вчиняються працівниками правоохоронних органів.

— Наразі ми чекаємо ініціативи Генеральної прокуратури, бо саме вона визначена головним виконавцем. Рада Європи вже направила їй лист, і коли ГПУ сформує склад робочої групи, ми перейдемо безпосередньо до засідань.

Ця інструкція дуже важлива для всіх правоохоронців, проте найважливіша вона саме для ДБР. Ми ознайомлені з практикою Європейського суду з прав людини, з тим, скільки його рішень стосуються проведення неякісного досудового розслідування. Одна з основних проблем у розслідуванні катувань — несвоєчасність звернення заявників. Хочемо також передбачити у цій інструкції випадки, коли особа звертається навіть не до ДБР, а до лікаря. Якщо вона каже, що її побили працівники поліції, за чинною інструкцією лікар має повідомити територіальне управління поліції, а це замкнене коло. Скоріш за все, це буде саме те управління, де людині й спричинили тілесні ушкодження, і цей факт може бути приховано.

У зв’язку з цим у новій інструкції слід передбачити дії не лише правоохоронців, а й лікарів, адвокатів, суддів. Якщо людина заявила, що такий факт відбувся, має бути негайно повідомлено ДБР. У свою чергу, ми зареєструємо це в ЄРДР і розпочнемо досудове розслідування. Важливо, щоб його розпочав саме працівник ДБР, а не отримав його через якийсь час від іншого органу. У такій категорії злочинів важливо своєчасне призначення судово-медичної експертизи. Якщо така справа потрапить до ДБР через місяць, докази спричинення ушкоджень можуть бути втрачені. Відповідно, якщо для ЄСПЛ буде достатньо медичної довідки, то для слідства необхідними будуть результати експертизи.

Звісно, дуже важливо, щоб люди повірили у те, що ДБР зможе їх захистити. І це не просто заклики, для нас важливо розпочати свою роботу ефективно з перших днів.

— Які фінансові та організаційні питання залишаються відкритими?

— На них вже наголошував Роман Труба. Я погоджуюся з тим, що новоствореному органу немає звідки чекати допомоги, і ми втрьох намагаємося на цьому етапі вирішувати побутові проблеми, в т. ч. забезпечення роботи конкурсних комісій.

ДБР отримало три поверхи у приміщенні «Преса України». Зараз триває підготовка технічної документації, оголошення тендеру, і лише тоді ми зможемо зробити хоч якийсь ремонт. Приміщення на Петлюри, 15, де ми зараз перебуваємо, планувалося під територіальне управління ДБР у місті Києві. Ця будівля була передана Кабінетом міністрів. Проте існують певні труднощі — як виявилося, на приміщення було накладено арешт, тому ми не можемо розпочати ремонтні роботи.

У будь-якому випадку у вересні ми розпочнемо роботу, і на початковому етапі зможемо розмістити слідчих навіть тут. Думаю, коли ми запрацюємо, всі побачать, що цей орган існує не лише на папері, але й демонструє реальні результати розслідувань.

Нам зараз більше уваги приділяють Рада Європи і Консультаційна місія Європейського Союзу, аніж Кабмін. Європейці виявили бажання допомогти, зокрема щодо кімнат для проведення слідчих дій. У мене була така ідея, яка була підтримана директором Бюро, що слідчі не мають проводити процесуальні дії у власних робочих кабінетах. Для цього ми планували створити окремі кабінети, які будуть обладнані відео- та аудіофіксацією. Там стоятимуть комп’ютери, принтери, ксерокси та інше необхідне для роботи обладнання. Також на цьому поверсі розмістимо кімнату для впізнання.

Однак поки існує законодавча проблема, яку також має вирішити прийняття законопроекту №5395-д. Вона стосується того, щоб передбачити для ДБР право отримання міжнародної технічної допомоги. Якщо закон ухвалять, робота піде значно швидше.

— Вам закидають кілька резонансних справ, зокрема роль у справі Гречківського, у справі екс-голови Харківської ДФС Денисюка тощо. Чи могли б Ви пояснити свою роль у них?

— Мені достеменно відомо, хто замовив ряд дискредитаційних статей особисто проти мене. Вже кілька тижнів триває брудна «інформаційна війна», що оплачена у т. ч. як реклама, у Facebook. Я переконана, що цей процес безпосередньо пов’язаний з конкурсним відбором на посади у ДБР та бажанням деяких політичних діячів впливати на цей правоохоронний орган. На жаль, до них не дійшло, що часи змінилися, і як би не хотілося бути ляльководом, мати свій «кишеньковий» орган правопорядку, який буде воювати з НАБУ, їм не вдасться.

Тим більше, що завдяки участі у конкурсних процедурах громадськості такі процеси стали максимально відкриті й прозорі. Нехай навіть не у всіх комісіях. Наразі веду мову виключно про ту, в якій маю честь перебувати. Як тільки хтось спробує маніпулювати й підтасовувати, це відразу стає відомо суспільству. І реакція, як бачимо з останніх заяв експертів Реанімаційного пакету реформ, миттєва, а позиція — принципова. Навіть Рада громадського контролю при ДБР, якою дехто мріє маніпулювати, намагається у своїй більшості не піддаватися на ці виверти.

Щодо замовника. Не раз казала цій людині прямо в очі, що маніпулювати мною не вийде. Певно, політичний діяч мені не повірив, а отримавши відсіч, вирішив вдатися до таких брудних методів. Якщо така поведінка продовжиться, я публічно назву імена тих, хто замовив цю «інформаційну атаку» і реалізовував ці брудні наміри.

Тепер по кримінальних провадженнях.

1. Звинувачення колишнього слідчого Дмитра Суса щодо нібито фабрикації кримінального провадження відносно члена Вищої ради правосуддя Павла Гречківського. Свідчення Суса були предметом розслідування кількох правоохоронних органів. Серед них — НАБУ і Головна військова прокуратура України. Мене викликали, і я на всі питання відповіла. Викладена Сусом інформація перевірялася і була спростована. Нині справа Гречківського розглядається у суді. Жодних процесуальних рішень у цьому кримінальному провадженні мною не приймалось.
2. Так звана «справа родини Денисюків» була передана до департаменту, в якому я працювала, з Генеральної інспекції ГПУ. Оскільки заявники відмовилися давати свідчення, а питань до них було багато, слідчий перекваліфікував цю справу за статтею «шахрайство». Я особисто це кримінальне провадження не розслідувала і не маю до нього жодного стосунку.
3. Справа про хабар детективу НАБУ від одеського бізнесмена Альперіна. Розповсюджуючи брехню про те, що я закрила це провадження, «виконавці» взагалі не перевірили інформацію. Це провадження скеровано до суду, про що нещодавно зазначали у Генпрокуратурі.

Розумію, що такі деталі ні замовника, ні тих, кому він платить, не цікавлять. Але хочу ще раз зауважити: якщо найближчим часом ця брудна кампанія щодо ДБР не припиниться, я вийду у публічну площину, щоб назвати прізвища осіб та їх «комерційних» друзів.