На 40 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в штаб-квартирі Організації з 12 по 27 листопада 2019 року, ухвалено рішення включення відзначення Лесі Українки до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО на 2020-2021 роки. Починаючи з 1956 року, ЮНЕСКО бере участь у відзначенні історичних подій та ювілеїв видатних особистостей, що відзначаються державами-членами, щоб надати їм світового значення.
Серія з 8-ми картин під назвою «Безкінечність»,
присвячені 150-річчю від дня народження Лесі Українки.
(автор перфомансу – ВЕРОНІКА ЧЕКАЛЮК)
Надзвичайний Повноважний Посол Королівства Бельгії в Україні Алекс Ленартс привітав авторку і подарував художниці старовинну сувенірну тарілку із викарбуваним портретом Лесі Українки та домотканий вишитий рушник.
ЖИВОПИС
У картинах художниці, як і у творі «Лісова пісня» реальне переплітається з казковим. Творчість Вероніки Чекалюк відзеркалення стихій природи. «Життя – це абстракція. Істинне щастя в гармонії з навколишнім світом, в любові, у відсутності суєти і в прагненні до своєї мрії. Кожна мить — безцінний дар, посланий нам Всесвітом. У моїх картинах зображено прояви природи: небо, вітер, вода і квіти… Дитинство моє проходило у бабусиному саду, квітів було багато і усі вони розквітали у різний час, так наш сад міняв своє вбрання і аромат. Квіти завжди були для мене джерелом емоцій та натхнення. Трава, квіти після дощу схожі на коштовні прикраси, але живі й рухливі, їх хочеться називати божественно прекрасними і відтворювати на полотні, фантазувати. Усіх митців надихає природа, «Я в серці маю те, що не вмирає», – влучно сказала Мавка у творі геніальної Лесі Українки», — розповідає Вероніка Чекалюк і показує свої роботи «Конвалії». Кажуть, що конвалії – це щасливий сміх Мавки, перлинами розсипався по лісі, коли вона вперше відчула радість кохання. Конвалії Вероніки Чекалюк – символ чистоти і оновлення природи, пробудження довкілля після грози повсякденних турбот… . Картини оживають під музику, танець запалює вогонь добра й любові у серцях. Мистецтву тісно у межах домашнього існування. Нині життя більшості – це повна відсутність подій, ми ініціюємо он-лайн мандрівку світами вишуканого мистецтва живопису і балету.
Гугуєва Ольга, “Аляска”: “Ми особливе атмосферне місце, нам приємно долучитися до вернісажу, картини художниці й вишукані балетні “па” створюють казковий настрій. Наш шеф-кухар підготував тематичні, відомі у всьому світі, десерти “Анна Павлова” – неймвірні повітряні бізе названі на честь балерини. «Аляска» — той острів прекрасного, котрий мов магніт притягує красиві події. Ми віримо, що добро і краса врятують світ і віримо в те, що “велике можливо”. Насолоджуйтеся он-лайн подіями і бережіть себе. Відтепер ніколи вже не буде, як раніше, але ми точно віримо, що ми знову безтурботно зустрінемося в “Аляска” і приємних вражень буде ще більше.
ХОРЕОГРАФІЯ
«Лісова пісня» вперше побачила світло рампи 22 листопада 1918 році в Київському драматичному театрі. Хореографічний супровід, мініатюра: «Лісова пісня» — імпровізація з балетуукраїнського композитора М. Скорульського (1936 р. за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»). Балерина: Анна Котова з 4-х років займається бальними танцями, гімнастикою, акторською майстерністю. У 8 років побачила по телевізору «Лебедине озеро», дівчинку вразили красою граціозні танцівниці, – мов пір’їнки кружляли по розкішній сцені, саме в цю мить що у Ані з’явилася мрія – танцювати так само на пуантах! «Мама мене записала до балетної школи, згодом я вступила у Київське Державне Хореографічне Училище, де навчаюся і нині. Я наполеглива у своїй мрії: шліфую майстерність, працюю над собою, вірю, що мрія перетвориться у реальність. Сподіваюся, що років через 5, мене так само побачить по телевізору якась маленька дівчинка і її серце буде жити мрією – підкорити велику сцену! Дякую Вероніці Чекалюк за можливість бути частинкою перфоменсу “Безкінечність”, до зустрічі на великій сцені.Вірте у дива і бережіть у серці те, що не вимирає», – підсумовує Анна Котова.
Надзвичайний Повноважний Посол Королівства Бельгії в Україні Алекс Ленартс подарував художниці старовинну сувенірну тарілку із викарбуваним портретом Лесі Українки та домотканий вишитий рушник: “Україна — прекрасна країна, мене зачаровують її розумні і талановиті люди. Пишаюся дружбою з багатьма митцями і вдячний Вероніці Чекалюк за запрошення. Дякую балерині і хореографам, за те що долучилися до вернісажу у граціозних рухах Анни Котової натхненно передано почуття кохання і розлуки. Музика хвилює і підсилює казково-фантастичні моменти картин живої природи на полотнах Вероніки Чекалюк».
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
