Іміджмейкер-науковець Вероніка Чекалюк у своїх дослідженнях звертає увагу на роль жінки. Вивчаючи досвід імiджування жінок у політиці, В. Чекалюк пропонує розмаїття тематичних інформаційних приводів для ЗМІ. «Жінки з кожним роком набирають все більшої ваги у суспільстві. У нашій державі згадки про жінок у політиці обмежуються зламаним нігтем депутатки, відвертим вбранням, недолугим коментарем, розтріпаною зачіскою, новим іміджем, результатами омолоджуючих процедур. У нас вони насамперед жінки, а потім діячі. Чоловіки мають приорітети в інформаційному просторі – вони стриманіші й згадуються у ЗМІ здебільшого у риториці державотворення, професійних обов’язків. Зарубіжні публічні жінки, які обіймають найвищі державні посади, мають у медіа стабільніший імідж професіоналів без вираженого гендерного забарвлення. За певних обставин, не оминають можливості «сколихнути» інформаційний простір, нагадавши про себе як про леді. Так, Ґілларі Клінтон у мемуарах пише: «Якщо я хочу, щоб з перших шпальт «злетіла» якась стаття, я пропоную медіа свій інформаційний привід, – я міняю зачіску», – ділиться спостереженнями іміджмейкер.
Мені імпонує постать Ґілларі, – розмірковує Вероніка, – вона є показовою в тому сенсі, як їй вдалося побудувати власну кар’єру – зазвичай дружини публічних осіб перебувають в тіні своїх чоловіків, їм потрібно докладати чимало зусиль, щоб довести свою незалежність, добитися сприйняття як окремої медійної одиниці. Двічі Клінтон балотувалася на посаду Президента США. Аналітики відзначають, що Клінтон намагається зробити вигляд, що вона жорсткіша, сильніша, досвідченіша, професійніша, ніж є насправді. Її стратегія президентської кампанії будується навколо ідеї посилення економічної безпеки середнього класу і розширення можливостей для працюючих сімей, оскільки проголошує актуальне для більшості електорату гасло «Сильні родини – сильна Америка».
Цікавим є принцип К. Райс: «Усі тріумфи належать президентові, а всі помилки – працівникам РНБ (Рада національної безпеки)». Дослідниця-іміджмейкер вважає: якщо характер, вік, зовнішні дані залишаються незмінними, то все інше – результат роботи над собою об’єкта іміджу та фаховості команди. Перша леді – це роль, яку належним чином треба щиро зіграти: хранительки оселі-держави, вірної дружини і подруги-порадниці, матері, еталону жіночності для громадян країни, в міру часто з’являтися на шпальтах ЗМІ з метою підсилення іміджу чоловіка. Особисті риси – стійкість, терпіння, самовідданість, дипломатичність.
Завдання іміджмейкерів – досягти поваги й доброго ставлення громадськості до жінки у політиці, – запевняють фахівці політичної реклами Т. Белл і Б. Інгем, які за свою успішну діяльність із М.Тетчер отримали статус серів. Т. Белл: проблема політиків в комунікаціях у тому, що вони, окрім М. Тетчер, не розрізняють, що таке інформувати і що таке переконувати. Безперечно, прем’єр-міністр Великої Британії 1979-1990 рр. Маргарет Тетчер – яскрава представниця першої леді, «залізної леді». ЗМІ назвали її «чоловік у спідниці», цей імідж підкріплювався роками вдалою професійною діяльністю жорсткого принципового лідера. Вона свого часу стовідсотково відповідала запитам громади, країна прагнула мати саме такого лідера. Стиль «залізної леді» наслідували й копіювали претендентки на звання світових лідерок, зокрема екс-держсекретар США К. Райс, яка у ЗМІ акцентувала, що «одружена з роботою» і водночас намагалася не привертати увагу преси. Жінка у політиці завжди асоціюється із змінами, нехай для України зміни будуть добрими, – прогнозує Вероніка Чекалюк.
- dsq_needs_sync:
- 1
