Час вибору професії. Від навчального закладу залежить буквально доля людини… ми публікуємо відверте есе Анастасії Марків, котра мріє про журналістику. “Я- журналіст!”- одного дня я хочу прокричати це, заслужено назвати себе саме так. Чому? Чому ж саме ця небезпечна та важка професія?
Ще в дитинстві я завжди боролась за правду, шукала правих і винних навіть в шкільних сварках. Вчителі постійно говорили мені про те, що варто помовчати і не доводити постійно свою думку. Моя подруга одного разу запитала мене: ” Ти, Анастасіє, можеш не брати участі в суперечці, але в кінці кінців бути в центрі подій, чому?”. Від того часу я і почала задумуватись для чого я завжди шукаю правду, борюся з несправедливість, намагаюсь щось комусь довести. Так я і прийшла до висновку: “Я хочу стати журналістом!”.
Я знаю, що ця професія дуже небезпечна, проте я не боюсь труднощів, а навпаки з ними тільки цікавіше. Я дуже хочу доносити до людей істину, і не просто до їхніх голів, а й до сердець. Я вільна й вірна Україні, хочу писати про свою країну…
Для досягнення мети мені потрібна якісна освіта, і тому я ретельно вивчаю інформацію про університети. Так відкрила для себе НУБІП і зрозуміла: ” Це саме те, що мені потрібно!”. Висококваліфіковані викладачі, місцезнаходження у парку, просторі аудиторії, бібліотека з доступом до інтернету, наявність гуртожитку, доступ до подорожей і обміну наковцями – вважаю, все, що потрібно для повноцінного навчання. Також, велике значення має те, що я маю підтримку медіапроекту «Ukr.life», це надзвичайна часть писати, фотографувати й бачити, що мої статті надруковано…. це дуже перспективно для журналіста – бути почутим… вірю, що зможу досягнути мети та стати професіоналом, який відданий своїй справі.
Анастасія Марків
- dsq_needs_sync:
- 1
