АВТОР: АНГЕЛІНА КАЗАНСЬКА
Війна, на нашій Батьківщині –
принесла горе й розпал,
не одній родині,
Хустками витиралися
сльози жіночі,
Лишилися на самоті:
пильнуючи вікно щоночі.
А що таке “війна”,
чого від неї треба?
Крізь чорний дим –
не видно неба,
У полі колосків немає:
нема і хліба…
Затуркані обіцянками люди
розкидані по-всюди.
Чому? – тому що вірили,
шаленою брехнею снідали,
А біля плоту сидять старі батьки,
Лице та руки вкрили зморшки,
Тримтять у пальцях дітей фотокартки,
Нікуди від клятої
війни втікти.
Нестало хліба
По-всьому світі
Нелюдяність і скупість
Зтоптали люги квітів,
Ми всі – брати і сестри,
але канат єдинства
не стали далі плести.
У кожного свої народи,
Як диких звірів –
Відігородили всіх
Високі стіни і заводи;
Розділені на ваші
й наші – раніше
вільні води.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
