“Відтінки жіночої любові”: сексуальна музика душі

Катерина Болкуневич красуня-митець, співачка, ми зустрілися напередодні чергового концерту за кавою для дружньої розмови.

Нас об`єднує спільне захоплення довжиною в життя – любов до музики…. Катерина розповідає: «Найближчий спектакль-це одна з найулюбленіших моїх програм. Рахманінов, Шостакович, Стравінський – три музичні величини, три генія, твори яких я спробувала поєднати в концерт – спектакль “Відтінки жіночої любові”. До речі, у кожну наступну програму я вношу як музику маловідому, невиконувану на українських сценах, так і твори добре знані публікою. Одним із відкриттів найближчої програми є романс С. Рахманінова “Дисонанс”- річ, яку б я назвала повноцінною оперною сценою. Не обійлошлося без “Катерини Ізмайлової” Дмитра Шостаковича. Також звучатимуть знамениті романси С.Рахманінова- “Сирень”, “Сон”, “У моего окна”. Зачаровує Ігорь Стравінського з його колоритною оперою “Мавра”. У кожній нашій програмі ми з дівчатами наповнимо залу новою історією, яка збагатить кожного глядача новими враженнями і , обов’язково, залишить гарний післясмак. Беріть друзів і приходьте на концерт…»

Про оперу і становлення: «Я б сказала, що опера для мене – це підсвідомий вибір і обставини , які спрямували у це русло. Розпочалося все з бажання навчатися грі на фортепіано, але тут зустрілась перша перепона- відсутність місць. Мені це не завадило і я записалась на бандуру, яку, до цього дня, в очі не бачила. Проте, саме цей інструмент допоміг віднайти талант до співу. Минуло багато років і, ставши професійною бандуристкою-віртуозом, я зрозуміла, що виросла із цього “вбрання ” і прийшов час серйозно зайнятися вокальною освітою. Безмежно вдячна моїм вчителям: професору НМАУ Колесник Євдокії Василівні та неймовірниму музиканту Скільському Миколі Степановичу. За можливістю поспівати іноді доводилось всю ніч їхати на потязі до свого вчителя, але такі перепони мене лише надихали. Я купалася в музиці Верді, Пуччіні, Вагнера і від цього почувалася неймовірно щасливою.Так і є по сьогоднішній день.

Згодом я приїхала до Києві, мені щойно виповнилося 16 років тому, відтоді це моє рідне місто, яке надихає і дарує можливості.

Труднощі були, є і будуть, але я не дуже люблю про них говорити. Без труднощів не було б успіху. І плавно переходячи до наступного питання, можу сказати, що рецепт успіху -це дія. Але, нажаль, нас цьому не навчали. Мені завжди здавалось, якщо я буду невпинно працювати над розвитком свого таланту, то хтось обов’язково скаже :”іди до нас, ти нам потрібна”, але не тут-то було», – ділиться спогадами Катерина.

Часто співаки об`єднуються у творчі дуети для рейтингу і реклами, у Катерини є власна думка з цього приводу: «Не маю бажання заспівати з кимось конеретним. Дуже надихає співпраця з глибокими музикантами, які зі мною на одній хвилі. В студентські роки пощастило спробувати себе в ролі вуличного музиканта на вулицях Парижу. Я грала на бандурі та , звісно ж, співала. Одного дня до мене підійшла маленька дівчинка років шести і попросила заспівати монолог Чіо-чіо-сан з опери Джакомо Пуччіні. Я була вражена обізнаністю маленької меломанки, а їй пощастило почути бажане. Нові плани з’являються щодня, а от мрію я про шалений концертний графік і зарубіжні гастролі для мене і мого проекту».
…Каву випили, тістечка закінчились, поспілкувалися… на годиннику по 17.00 – час готуватися до сцени Катерині… час насолоди мистецтвом музики і співу для нас, глядачів….