В Україні є низка причин, які дозволяють з оптимізмом починати 2023 рік

Українці пережили неймовірно травматичний рік, але країна входить у 2023 рік зі стриманим оптимізмом.

Про це пише Браян Меффорд – експерт аналітичного центру в Вашингтоні Atlantic Council.

Хоча війна ще далека від завершення, протягом перших десяти місяців повномасштабного російського вторгнення намітилася низка внутрішніх та міжнародних тенденцій, які вказують на можливість майбутньої перемоги України. Наступні вісім факторів допомогли визначити перебіг війни у 2022 році та матимуть вирішальне значення у формуванні остаточного результату конфлікту в найближчі місяці.

Військова міць України.

Ще навесні 2014 року саме слабкість української армії дозволила Росії закріпитися на Донбасі на сході України. Збройні сили України швидко адаптувалися і вдосконалювалися, але як вони змогли протистояти тому, що в лютому 2022 року вважалося другою найкращою армією у світі?

Перші десять місяців російського вторгнення продемонстрували, що українська армія багато в чому досягла або навіть перевершила стандарти НАТО. Попри те, що російські солдати часто значно переважають за озброєнням і чисельністю, українці виявилися більш кваліфікованими та вмотивованими. Як одного разу зауважив Гілберт Честертон, “справжній солдат воює не тому, що ненавидить те, що попереду, а тому, що любить те, що позаду”.

Українська стійкість

Весь світ був приголомшений і вражений надзвичайною силою і мужністю, яку продемонструвала українська нація у 2022 році. Готуючись до вторгнення, Кремль покладався на некомпетентні звіти розвідки, які нехтували національним духом України та пророкували капітуляцію Києва протягом трьох днів. Цей катастрофічний прорахунок має стати хрестоматійним прикладом для майбутніх поколінь авторитарних режимів, які вірять власній пропаганді.

З 24 лютого український народ залишається непохитним, попри окупацію, облогу, відключення електроенергії та російські воєнні злочини, зокрема систематичне сексуальне насильство, примусові депортації та масові вбивства. Не можна недооцінювати країну, яка пережила жахіття Голодомору 1930-х років, терор голоду та основний тягар бойових дій на апокаліптичному Східному фронті під час Другої світової війни. І все ж саме це зробила Росія – недооцінила Україну.

Англо-американський союз

“Особливі відносини” між Сполученими Штатами та Великою Британією за минулий рік вкотре послугували на користь вільного світу. Україні союз забезпечив обмін розвідданими, військові навчання, фінансову допомогу та зброю зі США та Великої Британії, яка допомогла знищити значну частину російської армії окупантів. Кожен українець вже знає англійські назви такої військової техніки, як Himars, Javelins, Stingers, NLAWS, Harpoons, а тепер і Patriots. Хоча деяким видам цієї зброї майже 30 років, вона виявилася нищівною для російської армії.

Польська солідарність

Протягом століть Польща та Україна мали безліч складних історичних епізодів, однак зараз відносини між двома сусідами є міцнішими, ніж будь-коли. Відкривши свої двері мільйонам українських біженців, Польща втілила в життя золоте правило “люби ближнього свого, як самого себе”. Багато країн допомагали українським біженцям, але підтримка Польщі виділяється на їхньому тлі. Військова допомога, тренування та дипломатична підтримка Польщі також були на високому рівні. В історії мало прикладів такої сусідської солідарності.

Турецька підтримка

Туреччина має неоднозначну позицію у російсько-українській війні, але не можна заперечити, що її допомога за останній рік неабияк допомогла Україні. Без успіху Туреччини в переговорах щодо угоди про постачання українського зерна українські фермери опинилися б у ще більш скрутній ситуації, а весь світ страждав би від голоду.

Турецькі ударні безпілотники Bayraktar зробили вирішальний внесок у перші тижні війни, допомігши врятувати Київ і Харків від російської окупації. Серед інших внесків Туреччини слід відзначити рішення закрити протоку Босфор для російських військових кораблів та нещодавні кроки з надання надзвичайної допомоги Україні у постачанні електроенергії.

Об’єднана Європа

Попри російські спроби розділити Європу за допомогою шантажу щодо експорту енергоносіїв і підривної діяльності по всьому ЄС, вторгнення в Україну об’єднало континент. Єдність Європи опинилася під загрозою наприкінці 2021 року, коли Німеччина наполягала на завершенні будівництва трубопроводу “Північний потік-2” разом з Росією. Сьогодні “Північний потік-2” мертвий, а російська агресія переконала раніше нейтральні Швецію та Фінляндію приєднатися до альянсу НАТО. НАТО не лише сильніший, ніж будь-коли, а й Європейський Союз відчуває себе більш згуртованим, ніж будь-коли з моменту свого заснування.

Роздутість російського імперіалізму

Рішення Путіна про вторгнення в Україну викрило шаблонну реальність, що стоїть за імперським позерством Росії. Злочинно задумане і некомпетентно здійснене вторгнення в Україну зруйнувало міф про Росію як військову наддержаву і залишило країну в більшій міжнародній ізоляції, ніж будь-коли з часів більшовицької революції.

Сьогоднішня Росія може розраховувати як на союзників лише на жменьку країн-маргіналів, таких як Білорусь, Іран і Північна Корея. Китай із задоволенням скористається економічними перевагами ослабленої позиції Росії, але Пекін поки що обережно дистанціюється від путінського вторгнення.

Роками російські генерали перебільшували можливості своєї армії, одночасно розкрадаючи державний бюджет для купівлі маєтків у Монте-Карло. Тепер їм не вистачає військової сили для досягнення роздутих імперських цілей, яких вимагає Кремль. Це змусило Путіна покладатися на ядерний шантаж, намагаючись терміново мобілізувати російське суспільство.

Лідерство президента Зеленського

Мабуть, найбільшою несподіванкою 2022 року стало те, яким надихаючим лідером виявився президент України Володимир Зеленський. Протягом перших двох з половиною років свого президентства колишній комік не зміг переконати своїх численних скептиків. Однак за перші десять місяців російського вторгнення він досяг безпрецедентного рівня світового визнання як лідер воєнного часу.

Було б важко мотивувати українців з-за кордону. Якби Зеленський вирішив переїхати до Львова або взагалі покинути Україну і створити уряд в екзилі, це різко підвищило б шанси Києва на падіння. Рішення Зеленського залишитися в столиці країни стало одним з поворотних моментів всієї війни. Воно продемонструвало українському народу і світові, що він є лідером, навколо якого можна об’єднатися.