«Дозвольте собі яскраво-емоційний відпочинок. Плануйте свої вихідні, відвідайте музей, парк, історичне місце…пізнайте Україну, – ділиться враженнями після вихідних іміджмейкер Вероніка Чекалюк, – Пишайтеся своєю історією».
Вільям Шекспір сказав: «У всякого Божевілля є своя Логіка», саме ці слова можуть влучно охарактеризувати емоції, що переповнюють після відвідин унікальної Церкви 12 століття. Тут панує особлива атмосфера, яку варто відчути, відвідавши це загадкове історичне місце.
Щодня городяни, котрі їдуть з Петрівки на Шулявку мимоволі бачать золоті хрести та грушоподібні бані унікальної споруди. Для більшості вона є лише орієнтиром між станціями метро – «Дорогожичі» та «Петрівка». Історичний храм – місце перетину великих транспортних артерій – вулиць Олени Теліги та Фрунзе. Для когось це місце відоме, як психіатрична лікарня, що фактично не відділена від феноменальної iсторичної споруди. Тут наче окрема планета: санітари у білих халатах, монахи, світські громадяни, божевільні люди – усі вони неквапно прогулюються поміж лікарняних будівель і храму. Церква – історична пам’ятка, огорнута зеленими обіймами лікарняного саду – височіє над цілим світом, справжній шедевр архітектури та скарбниця безцінних витворів мистецтва, місце сили й натхнення для віруючих. Усі ці люди довкола органічно доповнюють неймовірну атмосферу, як писав наш сучасник Л. Дереш: «Легше збожеволіти, ніж заглянути в очі дійсності». Божевільний – той, хто має благословіння бути вільним від законів та правил, від буденності, стереотипів…. «Частинка Божевілля є в кожній людині…», – сказав Франкейн Штейн.
Унікальність Кирилівської церкви
Перша документальна згадка Кирилівської церкви датується 1179 роком. За своєю об’ємно-просторовою композицією та принципами оздоблення інтер’єрів ця церква може вважатись зразком давньоруського храму. Її довжина 20 метрів, ширина – 15, а висота 20. Її східний бік формують три півциркульні абсиди. Церква має хрестово-купольну систему.
Стіни церкви складені із великої пласкої цегли, яка має вражаючу міцність – від 250 до 300 кгс на квадратний сантиметр. Мурування велося на спеціальному розчині, який складався із двох частин гарно загашеного вапна, двох частин крупного річкового піску і однієї частини подрібненої цегли – цем’янки.
Стіни церкви дуже потужні. Їхня товщина коливається від 1,72 до 1,96 м. Недаремно храм виконував крім культових ще й фортифікаційні функції.
Фрески 12 століття, які вкривають стіни храму, займають площу у 750 квадратних метрів. Усі вони поєднані єдиним композиційним задумом. Такої великої площі фресок 12 століття немає в жодному із східно-слов’янських храмів. Підписи до фресок написані слов’янською мовою. Це свідчить про те, що розписували храм руські, а не грецькі художники (як наприклад, у Софії Київській).
Одну із фресок Кирилівської церкви – «Янгол, який звиває небо», вважають чи не найкращим зразком монументального живопису усього періоду Княжої Доби.
Кирилівську церкву Григорович-Барський перетворив на бароковий шедевр. Інтер’єри храму розписали художники Києво-Печерської іконописної майстерні Алімпія Галика.
Для розпису церкви запросили вчителів та учнів київської рисувальної школи Миколи Мурашка. Серед них був майбутній класик українського образотворчого мистецтва Іван Їжакевич. Але значно більшу цінність мають роботи виконані художником, якого Прахов запросив пізніше – Михайлом Врубелем. Ці кирилівські шедеври Врубеля мають планетарне значення.
За художньою цінністю із фресками 12 століття у Кирилівській церкві можна порівняти стінопис виконаний Михайлом Врубелем. Серед найбільш вражаючих творів художника багатофігурна композиція «Зішестя Святого Духа», а також «Архангел Гавриїл», «Космос», «Мойсей», «Надгробний плач». Величезну цінність має мармуровий іконостас, ікони якого виконав Врубель на цинкових дошках під час творчої поїздки до Італії. Це ікони: «Богоматір», «Христос», «Кирило» та «Афанасій».
Плануйте свої вихідні, відвідайте музей, пізнайте Україну. Пишайтеся своєю історією.
Джерело: ukrainaincognita.com
- dsq_needs_sync:
- 1
