Свою Україну любіть, Любіть іі… Во время люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть!

Ці слова були у нього в статусі в одній з соцмереж. Я читаю їх знову та знову. Я знову та знову дивлюсь в його трохи сумні очі. Я передивляюсь його світлини і не можу повірити, що це все. Це кінець. Цей красень хлопець вирушив на небо зовсім молодим, він так і не встиг пожити, але у своєму коротому житті встиг зробити головне – він два роки стояв між нами та війною.

Андрій В’ячеславович Нестеренко (позивний Нестер) народився 25.10.1993 року у місті Фастів Київської області.

У 2008 році закінчив 9 класів у Фастівській ЗОШ №5, далі у 2011 році – Фастівський центр професійно-технічної освіти за спеціальністю “електогазозварювальник, рихтувальник кузовів 4-го розряду”.

В його очах завжди була присутня крапля легкого смутку, але по життю хлопець був дуже позитивний, веселий, з чесним та відкритим серцем, працьовитий та сміливий, коли він посміхався дітям, ті негайно починали посміхатися у відповідь, настільки заразною була його посмішка.

А заради дитячих посмішок він був готовий на все.

У період з 2010 по 2012 роки Андрій працював за фахом – на посаді електрогазозварювальника. А трохи згодом прийшов час служити строкову і хлопець отримав повістку 18.04.2013 року.

Після армії, 13.08.2014 року Андрій підписав із ЗСУ контракт до закінчення особливого періоду.

Старший солдат, кулеметник 11-го окремого мотопіхотного батальйону 59-ї окремої мотоіхотної бригади.

Андрій В’ячеславович вмів все робити, мав золоті руки і його ніколи не лякали труднощі. Дуже любив слухати музику і танцювати. Мріяв скоріше повернутися додому, одружитися, будувати щасливу сім’ю і робити все для того, щоб в нього в житті все було добре. Мріяв про синочка, про те, як буде брати його маленькі долоні до своїх рук та бачити, як той посміхається до татка.

Дуже хотів у жовтні, на свій День Народження, повернутися додому та відсвяткувати на мирній землі, а також поздоровити свою бабусю, якій у той самий день виповнилося б 80 років.

Він не встиг. Він не встиг це зробити. Війні байдуже, про що мріє солдат, якщо вона зупиняє на ньому свій погляд.

Загинув 16 жовтня близько 15.00 біля міста Попасна Луганської області. Під час повернення із завдання, бойова машина, водієм якої був Андрій, потрапила під обстріл з мінометів та СПГ. Поранення отримали четверо бійців, яких негайно доставили у центральну лікарню Попасної, де через три години серце Андрія В’ячеславовича припинило битися. Ще один солдат у важкому стані знаходиться у реанімації.

Поховання Героя відбудеться попередньо у середу, 19 жовтня, у Фастові.

Свою Україну любіть, Любіть іі… Во время люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть!

Цей статус. Ці, до кісток пронизуючи слова.

Любіть Україну, люди, і дякуйте, що можете любити її спокійно завдяки таким хлопцям з красивими, але трохи сумними очима.

Ян Осока.