Щоденник школяра: “У вчителів одні уроки на думці, гратися в школі не дають, дома нема з ким. Сумно!”

ДЖЕРЕЛО: Пошепки

Все так і було. Браво автору!

1 КЛАС.

Сьогодні був перший день в школі. Вчителька сказала, що вчитися доведеться ДЕСЯТЬ РОКІВ !!! Мені здається, вона щось плутає, адже читати і писати я вже вмію. Зі мною за парту посадили якусь руду, така бешкетниця!

2 КЛАС.

Вчителька виявилася права – вчитися доведеться значно більше, ніж я думав. Взагалі мені в школі подобається все, крім уроків і домашніх завдань. Подобається навіть Танька руда, моя сусідка.

3 КЛАС.

Знову школа. Чому канікули так швидко закінчуються? Танька за літо стала на два сантиметри вищою за мене, але вона цього не помічає, тому що я ходжу в трьох вовняних шкарпетках і батькових туфлях, у них каблук вищий.

4 КЛАС.

У вчителів одні уроки на думці, гратися в школі не дають, дома нема з ким. Сумно! Одне добре – скоро Новий рік, чекаю його з нетерпінням …

5 КЛАС.

Думав в п’ятому буде легше, нічого подібного, все теж. А Таньці однієї школи мало, ходить ще і в музичну. Одружуйся потім на такий, по симфоніях затягає. Інша справа – пацани, всі ніндзя-черепашки, поголовно. Відриваємося на перервах. Нещодавно випробували в учительській супербомбочку. Наша класна виявилася найміцнішою! Від заїкання вилікувалася через тиждень, тільки чує погано. Решту теж обіцяють за літні канікули вилікувати.

6 КЛАС.

У школі зміни. Директор ходить в касці і бронежилеті. Біля учительської поставили бабу Машу зі шваброю і міношукачем. Ми з пацанами домовилися більше вчителів не чіпати. Ми що звірі? Жартувати можна, але необразливо. Вчора історик приїхав у школу на новій машині похвалитися, а ми її відкотили за ріг будинку через дорогу. І нам весело і людина не постраждала, лише очі, вони у нього тепер на лобі. Правда Танька сказала, що це дурні жарти. А мені смичком ледь око не вибрала, так це розумні жарти? Телевежа чортова, на п’ять сантиметрів довша від мене. Що мені тепер все життя на ходулях ходити?

7 КЛАС.

Ходжу в баскетбольну секцію, але це таємниця. Кажуть, що баскетболісти більше двох метрів виростають. З Танькою не розмовляю, не дає списувати. А мені необхідно підтягнути успішність з деяких предметів, крім фізкультури. Удома теж починають підозрювати. Два щоденника, один для школи, інший для батьків вже не рятують. Щось треба робити.

8 КЛАС.

Був у Таньки на дні народження, де вона познайомила мене зі своїм Поганкіним, вірніше сказати, показала його портрет. Виявляється, ніякий він не Поганіні і не Прганкін, а Паганіні – великий скрипаль, помер давним – давно. Який я дурень! Все, беруся за розум: кіно, виставки, концерти. Тим більше Танька сказала: «У чоловіка головне – розум». За тиждень отримав три п’ятірки, шість четвірок. Вчителі в шоці, класну відвезли додому в непритомності. Педрада в повній бойовій готовності чекає великих провокацій і заворушень з боку старшокласників. Підготував реферат про мистецтво епохи відродження. Сильно хвилююся за здоров’я директора.

9 КЛАС.

Нарешті знову в школу, ці канікули так тягнуться і хто їх придумав? У житті стільки цікавого, а час летить так швидко. Танька як завжди вища за мене і відмінниця, але їй за мене більше не соромно. Вчителі прийшли в норму. Директор навіть пише дисертацію на тему «Педагог і його провідна роль в успішності учня».

10 КЛАС.

З глузду з’їхати, Таню не бачив ціле літо. Тільки листувалися. Вона то на морі, то на дачі. Вчителі раді всіх нас бачити. Учні відповідають взаємністю, завжди дадуть закурити і позичать до зарплати. Свої люди, стільки років разом. Малечу вчимо з повагою ставитися до педагогів: у школі більше 10 грам тротилу не вибухає, на завуча вампірами з-за рогу більше п’ятьох не стрибають, погано якщо можеш не вчитися, над істориком не сміятися: «Ну і що, що у нього очі на лобі, не на потилиці ж?» Одним словом, вчимося бути людьми.

11 КЛАС.

Найбільше досягнення за десять років – переріс Тетяну на півголови. Вовняні шкарпетки можна знімати. У класі всі теж виросли і подорослішали. Одні почали курити, інші кинули. Після школи дівчата мріють прорватися в фотомоделі, в крайньому випадку заміж. Хлопці хто куди. Всі мріють про щастя, машини, квартири – нехай так і буде. На честь останнього дзвоника так і хочеться згадати молодість – підірвати супербомбочку! Так Танька моя руда лаятися буде. І директора шкода, тричі контуженого, сто раз наляканого за всі наші щасливі шкільні роки.