Переповнений зал, вишукані гості, квіти… 28 березня на сцені Колонного залу ім. М. Лисенка Національної філармонії України відбувся урочистий концерт до 150-річчя Київської муніципальної академії ім. Р. М. Глієра – ХХІІІ Фестиваль мистецтв «Шевченківський березень». У фойє неквапно спілкується з гостями Маестро Злотник. Традиційно Ректор особисто зустрічає гостей.
Цього вечора: творчий звіт солістів і творчих колективів КІМ ім. Р.М. Глієра, свою майстерність продемонстрували лауреати престижних творчих конкурсів та юні композитори. Музичним артефактом став концерт для фортепіано з оркестром Генріха Бабинського. Історія цього твору безпосередньо пов’язана з Київським музичним училищем. Знайдений серед архівних матеріалів видатним дослідником української музичної культури, професором Юрієм Зільберманом, він вперше прозвучав з нагоди відкриття Київської консерваторії у 1913 році. У творчому звіті концерт прозвучав як своєрідна історична прем’єра.
«Дію звуків вивчають сотні років, це явище дехто досі може вважати вигадкою наукової фантастики, бо звуки мають неймовірний вплив на живих істот. Музика може бути бути моторошною, чи релаксуючою, збуджуючою й романтично-меланхолійною, захопливою мрією чи привидом минулого. Завдяки слуховим рецепторам людина поглинає тисячі звуків щодня – які або руйнують, або надихають на звершення. Музика алгоритмічно впливає на наш світ, здатність змінювати навколишній світ звуками з кожним днем стає все реальнішою. Гаджети й електронні інновації спростили отримання якісної музики. Людина в он-лайні завжди може насолодитися повноцінним звучанням кращих творів, у найкращому виконанні, віртуально побувати на кращих концертах світу», – зазначає іміджмейкер Вероніка Чекалюк.
«Неправильні ноти прощаються, а відсутність почуттів – ні», – сказав Бетховен. Справді, від того, яку музику людина слухає, залежить її настрій та світосприйняття. Інструментальні та вокальні композиції – від класики і джазу, етно, фольклору та року, а також поп-музики – здатні чарівним способом впливати на світогляд свого слухача.
Над розшифровкою таємниці музики працюють вчені світу. Висновки дуже різні, проте вплив на мозок та нервову систему є очевидним. Музика навіює фантазії, мрії, галюцинації… Музика – це сильний наркотик, здатний викликати галюцинації та формувати поведінку людини. Страждання і любов, мир і війна, все це – музика життя.
Простежимо 150-літню історію першого на теренах України музичного закладу – київського музичного училища – нині Київська муніципальна академія ім. Р. М. Глієра, спробуємо дізнатись секрет його успішності. Про нього складають легенди, важко знайти молоду людину, закохану у музику, яка б не хотіла тут навчатися. Навчальний заклад завжди був особливим місцем натхнення, стартовою платформою для музикантів.
ЩОДЕННИК СВЯТКУВАННЯ НА КАНАЛІ В YOUTUBE
Від минулого до сьогодення
Відкриття 18 січня 1868 року у Києві музичного училища ознаменувало початок процесу формування вітчизняної музичної освіти. Завдяки подвижницькій діяльності своїх засновників й перших викладачів училище за короткий час стало центром музичного життя Києва, згодом усієї України. Наприкінці ХІХ століття подібні навчальні заклади відкрилися у Харкові, Одесі, Полтаві, Миколаєві, а на початку ХХ століття на базі Київського, Одеського та Харківського училищ були створені вищі навчальні заклади – консерваторії.
До роботи в училищі залучалися талановиті музиканти – фундатори професійного музичного мистецтва України: Р. Пфеніг – композитор, хоровий диригент, перший директор училища; М. Лисенко – засновник української композиторської школи. Гордість і слава – випускники, чиї внески в скарбницю світового музичного мистецтва визнані історією. Це піаністи Володимир Горовиць, Олександр Браїловський, Костянтин Михайлов, Леонід Ніколаєв; композитори Левко Ревуцький, Григорій Майборода, Платон Майборода, Віталій Філіпенко; теоретик Болеслав Яворський (вчитель композиторів: Миколи Леонтовича, Петра Козицького, Михайла Вериківського, Григорія Верьовки); співаки: Марія Литвиненко-Вольгемут, Григорій Бакланов, Дмитро Гнатюк, Діана Петриненко; хоровий диригент Павло Муравський, музикознавець Микола Гордійчук; баяніст Микола Різоль, трубач, «срібна труба» Микола Бердиєв.
Виконавські, наукові, культурно-мистецькі надбання минулого гідно примножують представники сучасної генерації випускників інституту. Сьогодні КІМ ім. Р. М. Глієра – провідний навчальний заклад України з унікальним комплексом початкової, середньої та вищої музичної освіти. Праця знаних творчих колективів інституту надає широкі можливості для втілення яскравих мистецьких і культурно-освітніх проектів, визнаних в Україні та за її межами, серед них: Міжнародний конкурс молодих піаністів пам`яті Володимира Горовиця, фестиваль мистецтв «Шевченківський березень», Міжнародна науково-практична конференція «Молоді музикознавці», Міжнародна «Літня музична академія».
Мистецькі платформи розглядаються науковцями-іміджмейкерами-дипломатами як стартові для вирішення державних завдань. Музика, театр, культурно-мистецькі проекти державного і міжнародного значення мають значний вплив на свідомість громадян, якісне мистецтво підсилює репутацію України на світовій арені. Високий професійний авторитет КІМ ім. Р. М. Глієра визнаний міжнародною культурною спільнотою: укладені двосторонні угоди про партнерство та співробітництво з професійними музичними навчальними закладами із багатьох країн світу; систематично проводяться спільні міжнародні наукові конференції; нині в інституті навчаються іноземні студенти із Молдови, Узбекистану, Росії, Чорногорії, Ірану, Китаю, Південної Кореї, Мексики, Нігерії, Конго, Ізраїлю, Білорусі, Грузії, Азербайджану, Еквадору, Італії, США.
Педагогічна діяльність викладачів інституту має визначні творчі досягнення – за останні 10 років студенти і творчі колективи здобули понад 800 перемог на міжнародних і національних конкурсах, фестивалях, наукових конференціях. У збереженні високих традицій вітчизняних педагогічних, наукових та виконавських шкіл, у постійному збагаченні навчального процесу, у дбайливому ставленні до обдарованої молоді – шлях до успішного майбутнього КІМ ім. Р. М. Глієра.
Історія Київського музичного училища (нині Київського інституту музики ім.Р. М.Глієра) – це історія розвитку і становлення вітчизняної музичної освіти, виконавства і педагогіки. У журналі «Киевская старина» читаємо, що музичну школу заснували при Київському магістраті для постійного поповнення складу його оркестру, школа проіснувала до 1852 року. Музичне життя України помітно пожвавилось у другій половині XIX ст., коли в 1867 р. відкрили оперний театр.
Для високого виконавського рівня концертних виступів та оперних вистав були необхідні добре підготовлені спеціалісти-професіонали, так за справу взялась дирекція Київського відділення музичного товариства. Завдяки її зусиллям 18 січня 1868 р. у Києві засновано перший в Україні та Росії спеціальний музичний навчальний заклад середнього профілю – музичне училище. Училище мало тоді п’ять класів – гри на фортепіано, скрипці, віолончелі, співу і теорії музики. З самого початку в училищі працювали відомі музиканти і педагоги – випускники Петербурзької, Лейпцизької, Паризької, Берлінської, Празької, Варшавської консерваторій. З часом педагогічний склад училища починає поповнюватися за рахунок найбільш обдарованих випускників.
Найбільш визначальною фігурою у становленні музичної освіти на теренах України на той час став Володимир Пухальський. Піаніст, композитор, музичний діяч, він створив власну фортепіанну школу (серед його випускників В. Горовиць, К. Михайлов, Л. Ніколаєв, О. Браїловський, Ю. Ісерліз, А. Артоболевська, Г. Коган, А. Альшванг, М. Тутковський, М. Гозенпуд, В. Цукерман, Н. Скоробагатько та ін.). Обраний у 1877 році директором училища, В. Пухальський перебував на цій посаді майже 38 років. Часи його керівництва – це період піднесення і розквіту музичного життя Києва та інтенсивного розвитку всієї діяльності училища, зокрема у 1913 р. на базі якого створено консерваторію.
У 1914 році на посаду директора було призначено Рейнгольда Моріцевича Глієра, на той час вже відомого композитора, який своєю діяльністю підготував колектив до поєднання музичного виховання європейського типу із традиціями української музичної педагогіки, чого прагнув і класик української музики Микола Лисенко.
З 1923 по 1927 рік консерваторію/училище очолював Костянтин Миколайович Михайлов – випускник Київського музичного училища 1907 року, засновник Київської фортепіанної школи, представники якої стали яскравими виконавцями та видатними педагогами. Серед них майбутні викладачі училища: М. Кузьмін, Л. Шур, О. Орлова, С. Корн, М. Воскобійник, Ю. Голембіовський, О. Канерштейн.
В училищі навчалися майбутні корифеї вітчизняної музичної культури – Георгій та Платон Майбороди, Ірина Масленікова, Павло Кармалюк, Павло Муравський, Ніна Гончаренко, Елеонора Томм, Юлія Будницька, Беба Притикіна, Микола Різоль, Іван Журомський, Микола Гордійчук.
У 1944 році директором був призначений випускник училища, учень Г. Верьовки Петро Андрійович Сук. У цей період в училищі працювали відомі педагоги: піаністи К. Михайлов, А. Янкелевич, М. Гозенпуд, Я. Фастівський, вокалісти Д. Євтушенко, М. Донець-Тессейр, М. Царевич-Лятошинська, бандурист В. Кабачок, викладачі струнних інструментів Д. Бертьє, С. Каспін, І. Козлов, С.Вільконський, на відділі духових інструментів працювали В. Яблонський, Л. Хазін, Г. Проценко, М. Бердиєв, В. Бабенко, К. Багликов та інші. У становленні диригентсько-хорового відділу брали участь композитори М. Вериківський, Г. Жуковський, О. Коломієць, хормейстер П. Муравський, на теоретичний відділ були запрошені композитори Г. Майборода, П. Майборода, П. Глушков, О. Верещагін, Ю. Щуровський, музикознавець М. Гордійчук та інші, педагоги, котрі позитивно визначили курс подальшого навчального процесу, сприяли залученню та розквіту молодих педагогів.
У 1956 році Київському музичному училищу було присвоєно ім`я Рейнгольда Глієра. Композитор народився у Києві, жив на Бесарабці, на вулиці Басейній, при хрещенні отримав ім’я Ернест. Майбутнього генія з перших років життя неймовірним магнетизмом вабила музика, цю пристрасть Гольдика поділяла й підтримувала сестричка Цецилш (Цеся), вона надихала, тішила малого грою на фортепіано, навчала музиці, а хлопчик завзято мріяв про кар’єру скрипаля. «Щоб стати гарним, потрібно намагатися стати ідеально гарним», — збереглися записи Глієра у зрілості.
З 14 років композитор писав невеликі п’єси для фортепіано, віолончелі, скрипки. Під час навчання Рейнгольд створив із однокласниками-композиторами струнний квартет. Якось Глієр побував на концерті П.І.Чайковського, спянілий від емоцій, він неймовірної музики, юнак твердо вирішує стати композитором. Бібліографи зберегли записи Глієра: «Якщо хочеш глибокі почуття передати в мистецтві, потрібно мати сильний розум. Чим сильніший розум, тим яскравіше можна передати те, що робиться в душі».
Наполеглива праця над собою, самовдосконалення й вивчення мов прискорили «золотий» кар’єрний зріст Глієра, котрий горів музикою і умів «запалювати» серця інших. У студентські роки композитор товаришував з багатька майбутніми класиками, серед яких: С. Рахманінов і О. Скрябін.
У 1900 р. Р. Глієр закінчив з відзнакою консерваторію, дипломна робота одноактна ораторія «Земля і небо» на вірші Дж. Байрона. Працював викладачем, у 1904 р. зустрів кохання і одружився зі своєю ученицею Марією Ренквіст з якою згодом мав п’ятеро дітей.
У липні 1909 р. У Києві Глієр постав у ролі диригента Першої симфонії на естраді у Міському саду. У 40 років композитор став директором консерваторії. Музичне життя Києва Глієр «розбудив» і не переставав дивувати вишуканими концертами та мистецькими проектами за участі друзів – знаних музикантів. У Києві Глієр створює симфонічну поему «Подражаніє Ієзекіїлю», пише музику до спектаклів «Іван Гус», «Гайдамаки» під впливом поезії Тараса Шевченка. Всімдесят два роки бурхливого життя композитора були тісно пов’язані з Україною, де б він не жив. У доробку Метра понад 500 різножанрових творів, серед яких: 7 балетів «Червоний мак», «Мідний вершник»; 5 опер «Шахсенем», «Лейлі і Меджнун», «Гюльсара»); більш як 20 симфонічних композицій.
«Передавати свій негативний настрій у музиці – вважаю злочином», – говорив Р. Глієр
З отриманням у 1991 році незалежності в Україні відбулися кардинальні зміни суспільного, духовного та культурного життя української нації, що стало в свою чергу фактором стрімкого розвитку всіх напрямків діяльності училища. Саме в цей період розроблені та втілені в життя великі освітні, наукові та мистецькі проекти училища, що з тих пір мають щорічну періодичність: Фестиваль мистецтв «Шевченківський березень», Міжнародний конкурс молодих піаністів пам`яті Володимира Горовиця, Регіональний конкурс-огляд юних піаністів (нині – Всеукраїнський конкурс-огляд юних піаністів Олени Вериківської), Міжнародна науково-практична конференція «Молоді музикознавці», Міжнародна «Літня музична академія». Однією з найбільш визначних подій цього часу стало відкриття у 1997 році Факультету музичного мистецтва ІІІ освітньо-кваліфікаційного рівня.
У 2000-2008 роках значно зміцнився науково-педагогічний потенціал навчального закладу, в якому працював колектив висококваліфікованих музикантів-фахівців: 34 доктори та кандидати мистецтвознавства, 26 народних та заслужених артистів, 13 заслужених діячів мистецтв та заслужених працівників культури України; лауреати міжнародних та національних конкурсів, відомі виконавці, науковці, педагоги-методисти. Творчі та наукові досягнення викладачів та студентів КДВМУ ім. Р. М. Глієра, професійна діяльність його директорів стали підґрунтям реорганізації училища в Київський інститут музики ім. Р. М. Глієра.
Сьогодні інститут, який ще у ХІХ столітті розпочав існування з просвітницької та професійно-освітньої діяльності музичних класів – приклад синтезу всіх рівнів освітньої діяльності.
У 2013 році інститут визнано лідером серед ВНЗ культури і мистецтв України, а у 2015 році він став володарем Гран Прі (у номінації «Університет року музичного напряму») на І Міжнародній професійно-спеціалізованій виставці «Освіта в Україні. Освіта за кордоном». Навчальний заклад має структурні підрозділи початкової, середньої та вищої музичної освіти: студія КІМ ім. Р.М.Глієра, коледж та факультет музичного мистецтва, у якому здійснюється підготовка фахівців І-IV рівнів акредитації з 10 спеціалізацій.
Музика сьогодення – віддзеркалення дійсності і фантазія водночас
«Музика глушить сум», – писав Вільям Шекспір. 18 січня 2018 року КІМ ім. Р. М. Глієра відзначила 150-ту річницю від дня свого заснування. У Національній філармонії України зібралися відомі випускники навчального закладу відсвяткувати цю дату. 150-річчя – головна мистецька подія 2018 року в Україні. У рамках святкування ювілею КІМ ім. Р. М. Глієра запланований річний цикл заходів. Святкування триватиме протягом 2018 року: ХІІ Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, у Національному палаці мистецтв «Україна» відбудеться зірковий карнавал за участю випускників та студентів КІМ ім. Р. М. Глієра, серед яких відомі артисти та творчі колективи КІМ ім. Р. М. Глієра, керівник проекту – народний артист України, професор Олександр Злотник. У Національній опері України ім. Т. Г. Шевченка відбудеться ювілейний концерт з участю зірок академічного мистецтва та творчих колективів КІМ ім. Р. М. Глієра: Лілія Гревцова, Олександр Дяченко, Анатолій Кочерга, Людмила Монастирська, Анатолій Солов`яненко, Тарас Штонда, Микола Дядюра, Петро Чуприна, Вероніка Коваль, Сергій Коротенко, Жіночий хор КІМ ім. Р. М. Глієра (художній керівник – народна артистка України Галина Горбатенко), Симфонічний оркестр КІМ ім. Р. М. Глієра (художній керівник – Віталій Протасов).
Глієрівці пишуть історію….
Життя – занадто прекрасна і дуже коротке, щоб витрачати його на страх, сумніви і неякісну музику. Ректор – професор, народний артист України Олександр Злотник зазначає: «Культурно-освітня й творча діяльність викладачів та студентів інституту є невід`ємною складовою процесу збереження та розвитку вітчизняних культурних традицій як основи інтеграції країни у світовий мистецький простір. Ми, глієрівці, вважаємо своєю почесною місією відтворення, оновлення, розвиток вітчизняних мистецьких традицій, пошук нових підходів до їх осмислення й сприйняття. Міжнародна діяльність інституту протягом останніх десятиріч суттєво активізувалася й нині здійснюється у різноманітних формах, що сприяють пошуку нових шляхів співробітництва у практичній сфері, обміну досвідом і творчими ідеями між українськими та зарубіжними музикантами, навчальними закладами, дипломатичними представництвами, громадськими фондами та організаціями».
Глієрівці пишуть історію…. На імідж України «працюють» творчі колективи інституту, чиї досягнення відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Вагомий внесок інституту у скарбницю національної та світової культури незаперечний. Шлях до наскрізної системи мистецької освіти – від дошкільного навчання до отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістра – це шлях формування духовної культури нації, розвитку музичного мистецтва України, шлях до інтеграції у світову систему освіти. Нехай не вщухають овації і аплодисменти, нехай якісна музика пробуджує націю, дає сяйво з середини кожного, блиск в очах й віру на успіх.
(фото : ТАРАС ПОДОЛЯН)
- dsq_needs_sync:
- 1
