Про колективне самогубство хору Верьовки і “гламурний сталінізм по-московськи” я, як буде час, напишу окремо, – наразі нагадаю тільки, що, до всієї моторошності сюжету, вони це зробили ще й під річницю смерти патрона: Григорій Верьовка помер рівно 55 років тому – 21 жовтня 1964 року.
Так що це був, у певному сенсі, стриптиз на гробках.
Хоча – на відміну від сталінських часів, коли треба було співати “по-корчемному”, щоб не розстріляли, – тут ніхто ж і не змушував: самі-самі…
Ось це – найжахливіше, так.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
