Индик вдихав уже осінній етер. Високо над ним у напрямку Атен летів ирій. “Ироди!” — икнув крізь зуби индик і почапав дороблять проєкт.
Проєкт уже давно не приносив индику радости. Задрало працювати серед всьої тої фавни. До смерти хотілось оголосити проєкту анатему і відкрити малесенький гостел. Для душі. Индик вже навіть уявляв свою цільову авдиторію.
У нього могли б зупинятися експрезиденти, відомі півзахисники. Не десь у себе на півострові, а у нього в гостелі. У фоє гратиме попмузика.
І місце уже під гостел уже придивився. Біля Ґуллівера. Звідти пів Києва видно. Вжух – і за пів години ти вже “Теслою” на Хрещатику. Головне, знайти парковку серед всіх тих “мерседесів”… Зроби павзу, з’їж твікс! А фітоняшкам можна на сніданок пів яблука давати. А хто побрутальніше — їм можна й пів їжака.
— Директоркою закладу зроблю філологиню. Щоб про мене на всіх новинних вебсторінках і у фейсбуці написали. А коли прийде популярність, то, дасть Бог, ще й молоду правницю найму. Хтозна, може, на Трійцю сам президент до гостелу завітає. Тут таку пресконференцію можна організувати!
Та поки що то міт. Повертайсь до проєкту, индиче
(с) авт. Таріна Карасівна, 2019
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
