Найгірші поради, які батьки можуть дати своїм дітям

Все ж, варто сказати про них дітям, і тоді вони будуть більш щасливими та успішними.

Більшість батьків хочуть, щоб їхні діти були успішними в житті, тому ми вчимо їх тих моделей поведінки, які, на нашу думку, допоможуть досягти своїх цілей. Але, як я дізнався, досліджуючи свою книгу, багато широко розповсюджених теорій про те, що потрібно, щоб бути успішним, виявляються непродуктивними: вони можуть дати результати в короткостроковій перспективі, але в кінцевому підсумку призводять до вигорання і в результаті ведуть не до успіху. Ось деякі з найбільш шкідливих речей про успіх, яких варто навчити дітей, і що ми повинні їм сказати.

1. Ми кажемо своїм дітям: зосередься на майбутньому. Думай про винагороду.

Ми повинні їм сказати: живи (або працюй) в цей момент.

Важко перебувати у постійному зосередженні. Дослідження показують, що наш розум має тенденцію ще спати до 50 відсотків часу після пробудження. І коли наші уми блукають, ми можемо почати роздумувати над минулим або переживати за майбутнє – тим самим призводячи до негативних емоцій, як-от: гніву, жалю і стресу.

Розум, який постійно намагається зосередитися на майбутньому – від отримання хороших оцінок до вступу у коледж – буде схильний до більшої тривоги та страху. Хоча трохи стресу може служити мотиватором, довгостроковий хронічний стрес погіршує здоров’я, а також інтелектуальні здібності, такі як увага і пам’ять. Як наслідок, надмірне фокусування на майбутньому може насправді погіршити нашу продуктивність.

Діти краще вчаться і відчувають себе щасливішими, якщо вони вміють по-справжньому поводитися в цей момент. І коли люди відчувають себе щасливими, вони здатні швидше вчитися, мислити більш творчо і легше вирішувати проблеми. Дослідження навіть припускають, що щастя робить вас на 12 відсотків більш продуктивними. Позитивні емоції також роблять нас більш стійкими до стресу, допомагаючи швидше подолати виклики та невдачі та повернутися на свій шлях.

Дітям, звичайно, добре мати мету, заради якої вони працюють. Але замість того, щоб заохочувати їх завжди зосереджуватися на наступному пункті у їхньому переліку завдань, допоможіть їм залишатися зосередженими на актуальній задачі чи завданні.

2. Ми кажемо своїм дітям: стрес неминучий; продовжуй іти вперед.

Ми повинні сказати їм: навчитися розслаблятися.

Діти ще з молодшого шкільного віку зазнають стресу, переживаючи про оцінки, на них тиснуть і вимагають краще вчитися в школі. Найбільш засмучує, що ми навіть бачимо самогубства, викликані стресом у дітей, особливо в районах з високими досягненнями, як Пало-Альто в Силіконовій долині.

Те, як ми проводимо своє життя як дорослі, часто впливає на дітей і стрес є неминучою частиною успішного життя. Ми знижуємо кількість кофеїну і надмірно виснажуємось протягом дня, живучи в постійному стані надмірного збудження, і ввечері для заспокоєння мусимо вживати алкоголь. Це не гарний спосіб життя для дітей. Не дивно, що дослідження показують, що діти, чиї батьки мають справу з вигорянням на роботі, частіше, ніж їхні однолітки, відчувають вигорання в школі.

Я рекомендую батькам навчати дітей того, що діти повинні бути більш стійкими в умовах стресових подій. Незважаючи на те, що ми не можемо змінити вимоги до роботи та життя, ми можемо використовувати такі методи, як медитація, йога і дихальні техніки, щоб краще впоратися з тиском. Ці інструменти допомагають дітям навчитися залучати свою парасимпатичну нервову систему «відпочити і перемкнутися», на відміну від стану «боротьби або польоту».

3. Ми кажемо своїм дітям: будьте завжди чимось зайняті.

Ми повинні сказати їм: відпочивай, нічого не роблячи.

Навіть у наш вільний час люди в західних суспільствах, як правило, цінують позитивні емоції високої інтенсивності, такі як хвилювання, на відміну від спокійних емоцій низької інтенсивності. (Протилежне, як правило, справджується в країнах Східної Азії.) Це означає, що розклади дня наших дітей часто до межі забиті з позакласними заняттями та сімейними виїздами, залишаючи невеликий час для бездіяльності.

Немає нічого поганого в хвилюваннях, веселощах та пошуку нових вражень. Але хвилювання, як і стрес, виснажує нашу фізіологію, використовуючи нашу систему «боротьби або польоту» – так, ми можемо мимоволі спонукати дітей спалювати свою енергію після закінчення школи або у вихідні дні, залишаючи їх з меншою кількістю ресурсів за ті періоди життя, яких вони потребують найбільше.

Більше того, дослідження показують, що наш мозок, швидше за все, придумує блискучі ідеї, коли ми не зосереджуємося; таким чином, провідним моментом стає вільна часинка у душі. Таким чином, замість надмірної організації дітей, ми повинні давати їм час, який вони можуть провести на власний розсуд. Діти можуть перетворити будь-яку ситуацію – сидячи в залі очікування або ходити до школи – у можливість для гри. Вони також можуть вибирати спокійні заходи, як-от: читання книги, прогулянки з собакою або просто лежачи під деревом і дивлячись в хмари – все це дозволить їм наблизитися до більш спокійного, мирного життя. Надання дітям вільного часу допоможе їм бути більш творчими та інноваційними. І не менш важливо, це допоможе їм навчитися розслаблятися.

Справа не в тому, що ми ніколи не повинні змушувати їх приймати життєві виклики або що ми повинні обмежувати їх у можливостях для навчання. Важливо не перенавантажувати їх, дати можливість самостійно грати, бути собою у мріях та прагненнях, навчити їх бути щасливими – бути, а не вдавати.

4. Ми кажемо своїм дітям: став на свої сильні сторони.

Ми повинні їм сказати: роби помилки і вчися падати.

Батьки схильні ідентифікувати своїх дітей своїми силами та діяльністю, яка природно їм належить. Вони говорять, що їхня дитина є «математичною особою», «людиною природничою» або «художником». Але дослідження Кервел Двек (Stanford University) показує, що цей спосіб мислення фактично обмежує вашу дитину і робить її менш здатною спробувати себе у нових, потенційно непоганих речах. Наприклад, коли дитину хвалять в першу чергу за те, що вона – гарний спортсмен, тоді вона стає менш схильною покинути свою зону комфорту і спробувати себе в драматичному гуртку. Це може зробити дітей більш тривожними і пригніченими, коли вони стикаються з невдачами або викликами. Чому? Тому що вважають, якщо вони стикаються з перешкодами в тій чи іншій області, це робить їх «неуспішними» у цій сфері.

Але наш мозок налаштований на вивчення нових речей. І добре вчитися на своїх помилках, поки ми молоді. Отже, замість того, щоб визначати сильні сторони вашої дитини, навчіть їх, що вони дійсно можуть навчитися чого завгодно – поки вони цього хочуть. Дослідження Dweck, автора Mindset, свідчить, що діти будуть більш оптимістичними і навіть з ентузіазмом приймуть нові виклики, знаючи, що їм просто потрібно опанувати і цю нову навичку. І вони з меншою ймовірністю почуватимуться погано.

5. Ми кажемо своїм дітям: знайте свої слабкі сторони і не будьте м’якими.

Ми повинні сказати їм: оцінюй себе адекватно.

Ми також схильні думати, що критика важлива для самовдосконалення. Але хоча самосвідомість важлива, батьки часто ненавмисно вчать своїх дітей бути занадто самокритичними. Якщо батько чи мама каже дитині, що вона повинна намагатися бути більш активною, дитина може сприйняти такі слова як критику своєї природно інтровертної особистості.

Але дослідження самокритики показує, що це в основному саботаж. Вона змушує вас зосередитися на тому, що не так з вами, тим самим зменшуючи довіру до вас самих. Це змушує вас боятися невдач, що шкодять вашій роботі, змушує вас легше відмовлятися і призводить до поганого прийняття рішень. І самокритичність змушує вас частіше бути стурбованими і пригніченими, коли ви стикаєтеся з чимось новим у житті.

Замість цього батьки повинні заохочувати дітей розвивати відчуття самопочуття – ставитися до себе, як до друга у час невдачі або болю. Це не означає, що ваші діти повинні бути самостійними або занадто фривольними. Це просто означає, що вони вчаться не бити себе. Наприклад, сором’язлива дитина з самовпевненістю скаже собі, що іноді буває сором’язливої і що її особистість просто не є такою, як інші – так вона може поставити перед собою маленьку, керовану мету, щоб вийти з її оболонки. Таке мислення дозволить їй досягти успіху перед викликом, розвивати нові соціальні навички та вчитися на помилках.

6. Ми кажемо своїм дітям: у цьому світі людина людині – вовк, тому мусиш бути номер один.

Ми повинні сказати їм: будьте співчутливими до інших людей.

Дослідження показують, що з самого дитинства наші соціальні зв’язки є найважливішим показником нашого здоров’я, щастя і навіть довголіття. Позитивні стосунки з іншими людьми є необхідними для нашого добробуту, що, у свою чергу, впливає на наші інтелектуальні здібності та остаточний успіх.

Більше того, симпатія є однією з найсильніших запорук успіху – незалежно від фактичних навичок. Книга Адама Гранта “Повідомити про те, що якщо ви висловлюєте співчуття до рідних, близьких і створюєте сприятливі стосунки замість того, щоб залишатися зосередженими на собі, те насправді буде більш успішним у довгостроковій перспективі – доти, поки ви не дозволяєте людям скористатися собою”.
Важливо заохочувати природні інстинкти у дітей, щоб вони піклувалися про чужі почуття і клали себе на місце інших людей. Це правда, що наш світ жорсткий. Але він був б набагато менш жорстким, якщо б ми підкреслили, що конкуренція не варта наших зусиль.

ТУТКА