Юність – неймовірний період у житті людини.
Це той час, коли люди не мають страху, здійснюють дивовижні подвиги, кохають до нестями, але також припускаються безглуздих помилок, карколомних провалів. Як викладач може зарадити, адже викладач – це не мама, не друг, як «захистити» юність своїх вихованців від помилок, особливо, коли різниця зі струдентами 10-15 років…. До речі, студенти часто не сприймають молодих учителів.
Алгоритму вибору та наслідків уникнути неможливо, тому варто вчити прикладами (власними і відомими історичними), – аналізує проблему Вероніка Чекалюк науковець-практик й пропонує певні психологічні поштовхи, «добрі дії»: розповідати студентам та учням цікаві повчальні історії (власні та відомі історичні), котрі можуть допомогти якнайкраще, а шкоди завдати як найменше.
У всі часи людина потребуює натхнення та підштовхування до дії, певної підказки під час прийняття буденних та нестандартних рішень. Викладач може і має бути авторитетом, бути супердругом, бути порадником тоді, коли швидкий зворотний зв’язок потрібен.
У той момент, коли юній особі (16-18 років) важко трансформувати особливості певної ситуації в зрозумілі їм поняття. Проводьте класні години, кураторські зустрічі, відвідуйте спільні заходи, спілкуйтеся, – радить Вероніка Чекалюк.
- dsq_needs_sync:
- 1
