Незважаючи на впевненість у своїй перемозі 18 березня, президент РФ Володимир Путін думає про світ і Росію після себе.
Про це йдеться в аналізі американського аналітичного центру Stratfor щодо того, яким може бути четвертий президентський термін Путіна, повідомляє Радіо Свобода.
Автором статті є старший аналітик Stratfor Лорен Ґудріх.
Там зазначається, що кроки Путіна щодо віддалення Росії від Заходу і спроба вивести соціальні та економічні реформи на передній план позначатимуть його четвертий президентський термін після очікуваної перемоги 18 березня.
У аналізі йдеться, що навіть в часи найвищої войовничості Росія, по суті, є слабкою країною.
Географічно це найбільша держава світу, і доставка енергоносіїв, продуктів харчування та ресурсів її територією є важкою справою.
Росія є домом для 160 різних етнічних груп та автохтонних народів. І сильні держави-суперники розташовані по сусідству або недалеко від кордонів Росії.
Зі входженням Путіна у четвертий термін дві великі зміни – економічна і демографічна – загрожують його здатності утримувати стабільність і владу.
Зазначається, що рівень бідності в Росії наростає найшвидшими темпами за останні два десятиліття, і мінімальна зарплата є нижчою від прийнятного рівня. Економіка випереджає всі інші стурбованості для росіян. З понад 1100 протестів у 2017 році дві третини були пов’язані з економікою. Корупція також підживлює невдоволення в Росії.
В аналітичній статті йдеться, що таке невдоволення назріває і в російських елітах – як в Кремлі, так і серед олігархів.
Еліти підтримували Путіна, допоки їхні статки були захищені і зростали. Але нині їхні бізнесові та фінансові можливості звужуються через застійну економіку і через дедалі більший тиск західних санкцій, які накладені за дії Москви за кордоном.
Все це, йдеться в статті, спровокувало зростання суперництва серед еліт і зменшило здатність Путіна приглушувати або втручатися у такі баталії.
Окремим викликом для Путіна автор тексту називає демографію.
Етнічне російське населення знано зменшується, і оцінки ООН передбачають загальне зменшення на 10 відсотків до 2030 року. Це зменшення відбувається на тлі різкого зростання мусульманського населення з 13 мільйонів у 1990 році до прогнозованих понад 20 мільйонів у 2030 році. Ця тенденція посилює соціальну напругу між етнорелігійними групами.
У статті говориться, що Росія має протистояння із Заходом, що лише погіршує справи вдома через американські санкції.
Автор тексту вважає, що зараз Путін вдається до стратегії, дозволяючи повернення певного рівня політичної дискусії в Росії після десятиліття цензурування незалежних та іноземних ЗМІ, вбивств та арештів журналістів та опонентів і поширення меседжів, які контролюються державою.
Автор зазначає, що у Кремля є розуміння, що російський народ – на всіх рівнях – прагне майданчиків, де може висловити незгоду і просувати свій порядок денний.
“Повернення політичних дебатів ще не означає, що Путін постав перед реальним опонентом чи значною опозицією. Натомість його справжніми суперниками є виклики перед країною і система культу особи, яку він збудував довкола себе”, – йдеться в аналізі Stratfor.
Це спонукає Путіна і більшість його країни думати про Росію без нього – це тема, яка раніше була заборонена в російських ЗМІ.
У статті йдеться, що Путін навряд чи вибере одного наступника, але він, можливо, спробує перетворити персоніфіковану систему на щось більш колективне, щось на зразок старого радянського Політбюро.
“Спроби створити пост-путінську систему на тлі того, що Росія постала перед багатьма внутрішніми та міжнародними викликами, схоже на найбільше випробування для Путіна. Знаючи недавню історію Росії, Путін спробує мати успіх там, де інші російські лідери, такі, як Леонід Брежнєв та Михайло Горбачов, зазнали невдачі”, – пише Лорен Ґудріх.
“Міра його успіху стане яснішою в найближчі роки, які покажуть життєздатність дотеперішньої стабільності Росії та здатність утримувати своє місце у світі”, – додає автор.
- dsq_needs_sync:
- 1
