“Соросята” проти “зелених”: чим обернеться війна Зеленського за владу

У команді президента України Володимира Зеленського триває кадрова війна. У кулуарах Верховної Ради її називають битвою двох груп – “зелених” і “соросят”.

Якщо перші прямо діють в інтересах Зе, то інші працюють під прикриттям впливових американських та європейських дипломатів. Один із фінальних етапів боротьби (після зміни Кабміну) – можлива відставка генпрокурора Руслана Рябошапки та глави НАБУ Артема Ситника.

Чому відбувається таке змагання та хто переможе – з’ясовував OBOZREVATEL.

Між ким відбувається битва?

Війна триває між двома великими силами. Першу можна умовно назвати “зеленими”, або “кварталом”.

Ця група досить численна. У неї входять як найближчі люди Володимира Зеленського з Офісу президента (вихідці з “Кварталу 95”), так і вагома частина фракції “Слуга народу” в парламенті. Ці особи вважають себе оточенням глави держави й багато в чому зобов’язані саме йому за потрапляння у владу.

За останні пів року вони регулярно підтримували майже всі ініціативи свого лідера, а в кулуарах їх називають найбільш лояльними до Зеленського людьми.

Друга група – “соросята”.

До неї належать всі ті представники нової влади, які прийшли в політику з громадського сектору, що підтримується іноземними грантами. Найяскравіший представник цієї когорти – вже експрем’єр-міністр Олексій Гончарук. До своєї роботи на топрівні він кілька років очолював Офіс ефективного регулювання, який функціонував на гроші закордонних грантів.

Сюди ж можна віднести й інших членів уже колишнього Кабміну (Ганну Новосад, Дениса Малюську, Оксану Маркаровау, Тимофія Милованова тощо), генерального прокурора Руслана Рябошапку, главу Національного антикорупційного бюро Артема Ситника та інших.

Крім того, тут є і не наближені до Зеленського особи – майже вся фракція “Голосу”, відомі антикорупційні функціонери Віталій Шабунін і в минулому Сергій Лещенко, Світлана Заліщук, Мустафа Найєм. І ціла низка антикорупційних організацій.

Коротка довідка:

Чому саме “соросята”? Термін був придуманий як відсилка до прізвища американського мільярдера Джорджа Сороса. Він є одним із найвпливовіших людей у світі через фінансову підтримку Демократичної партії США, а також різних фондів (“Відродження”, “Відкрите суспільство” тощо).

За своєю суттю це дуже цікавий приклад, коли в Україні війну ведуть дві групи впливу: внутрішня (з людей, близьких до президента) і зовнішня (зі ставлеників іноземних посольств). Перший етап боротьби – оновлення парламенту, другий – силових органів.

А з огляду на нещодавні події, прибрати прем’єр-міністра виявилося простіше, ніж звільнити керівництво правоохоронних органів.

Також, за інформацією OBOZREVATEL, вже наступного тижня можуть зайнятися і розглядом відставки керівництва Нацбанку. Що може прямо вдарити по співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Генпрокурор піде у відставку?

Як сказано вище, перший етап битви був за Кабінет міністрів Олексія Гончарука. Після тривалих переговорів 4 березня його відправили у відставку. Разом із ним пішли майже всі наближені люди. Новий уряд Дениса Шмигаля практично відмовився від осіб, які мають досвід роботи в іноземних структурах, окрім як міністра юстиції Дениса Малюськи.

Наступний етап – правоохоронні та антикорупційні органи. Парламент уже взявся за процес звільнення керівника ОГП Руслана Рябошапки. Під розгляд питання вже зібрали необхідні підписи, а нардеп від СН Максим Бужанський скликав навіть позачергове засідання.

Загалом, за інформацією джерел OBOZREVATEL в монобільшості, голоси за відставку є. І підтримати таке рішення готові, зокрема, і в “Опозиційній платформі – За життя”, а також в інших групах парламенту. “Буде 250 голосів плюс”, – розповів співрозмовник видання.

Єдина перешкода на шляху звільнення глави ОГП – підтримка з боку іноземних структур. “Ми з нетерпінням чекаємо сьогоднішньої зустрічі послів країн “Великої сімки” (G7) з генеральним прокурором Рябошапкою, щоб обговорити значний прогрес, якого він досяг у реформуванні Офісу генерального прокурора”, – такий недвозначний твіт опублікувало 3 березня посольство США в Україні. Далі пішла фотографія із зустрічі.

Таким кроком на тлі чуток про відставку дипвідомство іншої країни прямо стало на бік очільника української прокуратури. США за підтримки “Великої сімки” цією заявою безпосередньо намагаються тиснути на Офіс президента.

Не секрет, що Україна багато в чому залежить від фінансової та політичної допомоги ззовні. Тож іноземні посольства заведено брати до уваги.

Схожа ситуація з керівником НАБУ Артемом Ситником. З ним ситуація не така однозначна, постанови про його відставку на порядку денному в парламенті немає, хоча є на сайті парламенту. Причому підписали документ 209 народних депутатів – як від “Слуги народу”, так і від інших сил (позафракційні, “Європейська солідарність”, “Опозиційна платформа – За життя” тощо).

Ще один фронт підтримки Рябошапки й Ситника – заяви лояльних до американського посольства функціонерів. Тут мова про “Центр протидії корупції” та інші організації. Показово, що одна з таких “ГОшок” – “Центр стратегічних комунікацій Стратком” – свого часу навіть оплатила рекламу Офісу генерального прокурора.

За інформацією “Страни“, в листопаді 2019-го і січні 2020 року “Стратком” отримав два гранти на інформаційну підтримку Офісу генпрокурора – 15 і 24 тисячі доларів. Тобто за два з лишком місяці “Стратком” здобув на просування Рябошапки майже 40 тисяч доларів. І ще 5300 доларів – на тренінги з медіакомунікацій для Держприкордонслужби. До цього великий грант в 74 тисячі доларів “Страткому” надали в березні 2019 року.

Які претензії до Рябошапки й Ситника?

Якщо коротко, то до Руслана Рябошапки претензію як частини суспільства, так і оточення Зеленського озвучив лідер фракції СН Давид Арахамія. “Останньою краплею, напевно, стало непідписання підозри щодо пана Порошенка. Тому що все готове для підписання підозри, але ніхто нічого цього не робить”, – заявив він у Верховній Раді.

Простіше кажучи – настала вже друга весна, а садити нікого в прокуратурі не планують. Олії до вогню підлила очільниця Державного бюро розслідувань Ірина Венедіктова. Вона заявила, що генпрокурор блокує сотні підозр, а також підкреслила, що у 1272 провадженнях ДБР Офіс генпрокурора не призначив процесуального керівника – фактично, їхнє розслідування заблоковано.

Щодо Артема Ситника, то ситуація в якихось моментах аналогічна. По-перше, з боку НАБУ немає ніяких посадок. Та й за час роботи відомство не продемонструвало жодних практичних результатів. Принаймні “великої риби”, так точно.

По-друге, Сарненський районний суд Рівненської області оприлюднив резолютивну частину постанови, в якій його названо винним у корупційному правопорушенні. По суті, глава антикорупційного органу був визнаний корупціонером.

Йдеться про розслідування OBOZREVATEL. Виданню стало відомо, що сімейство Ситника щороку відпочивало в затишному мисливському угідді “Поліське-Сарни” Рівненської області. До речі, ним володіє Юркевич Олександр Романович, колишній помічник народного депутата України 4-го і 6-го скликань Шершуна Миколи Харитоновича (Блок Литвина), колишнього глави Держкомітету лісового господарства України.

Відпустка в настільки мальовничому місці відбувається вже не перший рік. Як розповідає Микола Надейко, за період з 2017 до 2019 року Ситник відпочив в угіддях п’ять разів. За кожен вікенд було заплачено в середньому приблизно 100 тисяч гривень. Оплату повністю на себе брав Надейко, який видавав гроші не тільки на проживання в готелі, а й на їжу, а також дорогі розваги.

За інформацією джерел OBOZREVATEL, в результаті боротьби навколо силовиків переможе “зелене” крило в президентській владі. І Руслан Рябошапка піде у відставку. Глава НАБУ Артем Ситник поки збереже свою посаду, але, ймовірно, вже наступного тижня його звільнення розглядатимуть в залі парламенту.

Загалом, битви Кабміну й силових органів показують силу групи “квартал”, яка практично повністю вибиває людей іноземних організацій з українського істеблішменту. Зважаючи на все, найближчими місяцями команді Зеленського вдасться остаточно зачистити лобійованих американськими та європейськими структурами чиновників із органів влади.