“Два Кабміни Арсенія Яценюка і третій Володимира Гройсмана не мали іншого вибору, ніж іти на дуже жорсткі, принципові й непопулярні кроки… Я повністю підтримую ті кроки”.
Ці слова можна вважати початком нової політичної реальності в чинній українській владі.
І річ не в тому, що сказано. Важливо – ким.
Чи не вперше за останні два роки публічний реверанс у бік Яценюка зробив не хтось із членів його ж партії чи прихильний до нього прем’єр Гройсман.
Ці слова сказав президент Петро Порошенко у своєму посланні до Верховної Ради.
Той самий Порошенко, який для відставки Яценюка витратив чимало ресурсів. Як політичних, так і фінансових.
Олігарх-утікач Олександр Онищенко переконував, що усунення Яценюка коштувало Банковій 30 мільйонів доларів. Таку ж суму озвучували й у команді колишнього прем’єра.
І от тепер Порошенко на всю країну робить комплімент Арсенію Петровичу та Володимиру Борисовичу, з яким теж має досить проблем.
Може здатись, що така увага до цих слів президента є перебільшенням, але Яценюк і Гройсман – єдині українські політики, згадані у посланні. І зроблено це було неспроста.
От уже кілька тижнів між командами Порошенка і Яценюка ведуться перемовини про об’єднання у єдину партію влади.
Вимушений мир
Під завісу попередньої сесії Верховної Ради всю вертикаль влади трясло.
Подання Генпрокуратури на депутатів переполошили парламент, прем’єр Гройсман вів непублічну війну з “сірим кардиналом” БПП Ігорем Кононенком, генпрокурор Луценко втручався у справи всіх таборів, а в “Народному фронті” розгоралися протиріччя різних груп.
Та раптом усе змінилося.
З початком нового політичного сезону спікери влади почали демонструвати публічну єдність, а президент навіть звозив своїх депутатів, прем’єра і генпрокурора на тимбілдинг у резиденцію в Заліссі.
Як переконують співрозмовники УП в обох владних таборах, за показним публічним примиренням стоїть і справжнє.
“Десь у двадцятих числах серпня було сказано всім помиритись – давайте зупинимо всі конфлікти, бо інакше нам кінець. Тоді ж, скажімо, відбулася зустріч Луценка і Гройсмана, прокуратура отримала гроші на підвищення зарплат, і вони помирились”, – розповів УП не під запис один із наближених до чинного прем’єра депутатів БПП.
Акурат у той же час ГПУ закрила справу проти міністра фінансів Олександра Данилюка. Словом, політична верхівка вирішила змінити порядок денний.
З одного боку, це треба було зробити з огляду на все більше помітну консолідацію опозиційних сил.
Події на кордоні з Польщею 10 вересня, коли прорив в Україну Саакашвіліпідтримала особисто лідерка “Батьківщини” Юлія Тимошенко, стали наочною демонстрацією того, про що політики говорили в кулуарах уже досить давно.
З іншого боку, команда Порошенка почала підготовку до його переобрання на другий термін. Для президента критично важливо стати єдиним кандидатом від влади, щоб мати шанси вийти у другий тур.
Якщо різні групи впливу у владі пересваряться остаточно і висунуть інших кандидатів, то для Порошенка це означатиме втрату “своїх” виборців. Адже Яценюк-Турчинов-Луценко-Гройсман працюватимуть на “його” електоральному полі, вони забиратимуть голоси аж ніяк не у Тимошенко чи Садового.
За такого розвитку подій на ідеї переобрання можна ставити жирний хрест.
Водночас, якщо Порошенко програє президентські вибори, це матиме тяжкі наслідки і для всієї чинної влади. “Доганяти” будуть усіх.
Тож, за великим рахунком, у БПП і НФ іншого виходу, крім об’єднання, і немає.
“Ці люди надто давно разом працюють, щоб мати змогу помиритись і повірити одне одному. Це не те, що примирення. Це – інстинкт виживання. Усі розуміють, що, якщо вони воюватимуть між собою, то їх винесуть”, – пояснив логіку подій один із впливових членів команди Порошенка.
Любов за розрахунком
У політиці взагалі, а в український і поготів, діє правило “дай за дай”.
“Щоб об’єднатися для походу на парламентські вибори, треба об’єднатися і висунути єдиного кандидата на президентські. А щоб це зробити, треба хоч якось відновити довіру одне до одного і почати вирішувати питання, які роками не вирішуються”, – розповів УП депутат від НФ Павло Пинзеник.
Йдеться про десятки посад і відомств, наповнити які новими людьми досі не вдалося, бо партії влади ніяк не можуть домовитись: починаючи від ЦВК і закінчуючи міністерствами, Фондом держмайна чи “Укрзалізницею”.
Але насправді ця проблема набагато ширша.
Аби Петро Порошенко міг стати єдиним кандидатом від влади на виборах президента, ця влада має хоч частково зберегти позиції. Інакше кажучи, президент має гарантувати усім групам впливу, що у їхніх руках залишаться ресурси, посади, місця у парламенті тощо.
Для НФ, з його мінімальною електоральною підтримкою, це – питання першочергового значення.
Найбільш дієвим у цьому плані інструментом могла б стати об’єднана політична сила, де би знайшлося місце усім охочим.
Загалом коло головних претендентів на членство у новій партії фактично збігається з учасниками так званої “стратегічної сімки”. Власне, на її засіданнях на Банковій тема об’єднання партій і постала.
Як уже писала УП, ще у квітні цього року на засіданні “сімки” прозвучала ідея створення великої партії влади. Тоді її озвучив генпрокурор Юрій Луценко як певну альтернативу ідеї Яценюка-Авакова про зміну Конституції.
Наприкінці літа-початку осені до цієї ідеї повернулись. Головним ідеологом об’єднання БПП і НФ в обох партіях називають секретаря РНБО Олександра Турчинова. Його ж у команді Яценюка бачать головним “орговиком” нової сили.
В обох таборах відкрито і під диктофон говорити про процес переговорів наразі ніхто не готовий.
Глава фракції НФ Максим Бурбак на запитання УП віджартувався, що “журналісти більше знають”.
Неофіційно ж один із безпосередніх учасників “сімки” з боку НФ пояснив УП, що об’єднання однаково важливе для обох партій.
“Питання єдиної партії влади дуже важливе, тому що воно автоматично покращує шанси влади на виборах. Це вигідно і БПП, і нам. Але для цього потрібна абсолютно чітка позиція президента”, – розповів співрозмовник.
У команді Порошенка також розуміють, що без об’єднання їхньому патрону буде складно.
“Ми вважаємо, що якщо не знайти місце “Фронту”, він піде в опозицію проти нас. Щоб ми одне в одного не розтягували голоси, потрібно щось дати Яценюку, щось Володі Гройсману, щось Луценку. Інакше ми будемо бігати по колу”, – пояснив позицію БПП інший учасник переговорів.
“Якщо вдасться об’єднатися – то це до кінця року. Якщо до Нового року нічого не станеться – значить, не судилося”, – додає він.
Але попри, здавалось би, наявність розуміння з обох сторін, переговори йдуть дуже повільно й тяжко.
“Вони зустрічаються, про щось попередньо домовляються, а на другий день десь у “лівих” ЗМІ вилазять якісь “зливи”, де все перекручено, всі знову сваряться і давай домовлятися заново”, – розповідає один із членів команди Порошенка.
Хто кому хто
“Спершу намагалися говорити так, щоб було дві сторони: Порошенко і БПП з одного боку, Яценюк і НФ – з іншого. Але так розмова далеко не пішла. Тепер окремо Порошенко, окремо Луценко, окремо Гройсман, окремо Яценюк, Аваков і так далі. Кожен намагається вибити більше для себе”, – розповів УП один із близьких соратників Порошенка, обізнаний у процесі перемовин.
Але навіть у цьому переговори зайшли недалеко. Про рівень квот для різних центрів впливу поки і не йдеться – проблеми виникли вже на етапі формування першої десятки списку.
“Ніяких квот зараз немає. Нам аби першу десятку вибрати. Що не подивишся, а всюди є якісь питання до людей. Але найгірше буде з “мажоритаркою”. По-перше, не всі хочуть іти від “партії влади”, а, по-друге, не так вже й багато сильних кандидатів”, – пояснив один із учасників переговорів з боку НФ.
Але до того, як укладати списки, слід би ще розібратись із тим, як цю нову партію створювати: на базі структур БПП, НФ чи запускати абсолютно новий проект?
За даними УП, поки що “сімка” вирішила, що на першому етапі, паралельно з існуванням партій, запустять “громадський рух”, який має залучити нових людей по країні і стати базою для об’єднаної “партії влади”. Між тим БПП і НФ почнуть об’єднувати свої осередки на місцях.
“Десь осередки НФ сильніші за БПП, а десь навпаки. Яценюк розвивав партію на місцях ще з часів “Фронту змін”, тому там є про що говорити”, – переконує один зі співрозмовників у НФ.
На цьому головні досягнення переговорів про створення “партії влади” поки закінчуються. А нерозв’язаних питань залишилося ще дуже багато.
Наприклад, хто має очолити новостворену партію? У Яценюка наполягають, що главою партії має бути той, кого висуватимуть у прем’єри. З цією тактикою НФ виграв вибори у 2014 році, тому вважає її дієвою.
Натомість у БПП розглядають варіант, що голів у партії може бути кілька.
“Хто буде головою партії? І чи це має бути один голова, чи хай буде двоє-троє? Що робити, скажімо, з Кличком, він же досі голова БПП? Він точно з нами? Хто очолить штаб? Хто потім стане прем’єром? Цих питань дуже багато і кожне з них легко переростає у сварку і новий конфлікт”, – розводить руками один зі співрозмовників на Банковій.
Що стосується Кличка, то питання справді цікаве. В оточенні Порошенка переконані, що мер Києва буде з ними. Але от сам Кличко на запитання УП запевнив, що про жодні перемовини нічого не знає.
“Я не в курсі про переговори про об’єднання БПП і НФ. Ніяких пропозицій мені не надходило. І ні з ким про цю “дуже хорошу ідею” я не говорив”, – заявив Кличко.
Депутати-“ударівці” теж переконують, що з ними ніхто ні про що не говорив.
“За день до зустрічі в “Заліссі” ми збиралися групою і чітко сказали, що, якщо Віталій захоче брати участь у таких переговорах, то має поставити нас до відома і всі нюанси з нами обговорити. Бо це дуже гостре питання для групи”, – розповів УП депутат Валерій Пацкан.
Так само немає відповідей і на решту концептуальних питань об’єднання.
А тим часом не всі нинішні члени БПП і НФ у захваті від ідеї об’єднання. Наприклад, як розповідають “фронтовики”, спікер парламенту Андрій Парубій обережно протестує проти злиття.
“Скажімо так, Андрій Володимирович не в захваті від цієї ідеї. Він боїться, що Порошенко знову спробує всіх надурити”, – розповів співрозмовник у керівництві НФ.
Схожої думки дотримується і частина президентської партії, орієнтована на прем’єра Гройсмана.
“Порошенко хоче всіх стягнути під одну ковдру, щоб вони зробили його президентом, і потім було зручно їх всіх “мочити”. Усі якраз цього і остерігаються”, – висловив побоювання один із депутатів БПП.
Але найбільш “невдоволеним сектором” все ж таки залишаються мажоритарники обох фракцій. Для них переговори “нагорі” не означають однозначного запрошення до майбутньої спільної команди.
“А що робити з мажоритарниками? У нас майже 20 людей, у БПП – ще 60. Куди вони всіх хочуть втиснути? Вони собі “на верхах” домовляться, а що робити нам? Скільки вони людей по списках заведуть? 30-40? А решті що робити?”, – обурився в розмові з УП один із мажоритарників НФ.
Він також додав, що і “на верхах” не все однозначно:
“Сєня прийшов на фракцію і каже, що у нас є три варіанти. Перший – ми домовляємось з Петром і йдемо однією партією. Другий – ми не домовляємось з Петром і йдемо з Гройсманом. І третій, каже, я навіть озвучувати не хочу – кожен сам по собі”.
* * *
Але всі ці приготування до створення нової партії старої влади мають сенс тільки в тому випадку, якщо вибори в Україні відбудуться за тими термінами, які записані в Конституції: президента – навесні 2019-го, Ради – восени того ж року.
Якщо країна піде на позачергові вибори, скажімо, восени цього року, усі переговори і стратегічне планування просто втратить актуальність.
У президентській команді сподіваються, що до Нового року виборів не буде, бо їх “уже немає коли призначати, хіба під ялинку”. А вже навесні наступного року почнеться останній рік президентської каденції, і Порошенко навіть за бажання не зможе розпустити Раду.
Але є в Україні і ті, хто вірить, що до зими можна цілком встигнути переобрати Раду. Усі їхні лідери нещодавно, 10 вересня, гучно зайшли в Україну через прикордонний пункт у Шегинях.
Джерело: Українська правда
- dsq_thread_id:
- 6142088480
