У вівторок, 17 квітня Адміністрація президента мала показати себе як головний центр політичного впливу.
Спершу в обідню пору Петро Порошенко мав продемонструвати свою єдність з Верховною Радою, зібравши голів парламентських фракцій для розмови про об’єднання церков.
Ввечері свою вічну дружбу і спільну роботу мали засвідчити президент та уряд. Для цього Порошенко запросив до себе в АП весь склад уряду.
Правда, сподіваного ефекту від обох зустрічей добитися не вдалося. Голови фракцій дуже холодно коментували свою участь у зустрічі з президентом, де вони в основному слухали виступ Порошенка. Найбільше змазав враження від тієї зустрічі головний “радикал” Олег Ляшко, який гучно пішов із Адміністрації, навіть не дочекавшись виступу президента, щоб не “бути статистом у шоу Порошенка”.
Друга зустріч – з Кабміном – так само повністю не задовольнила президента. Після довгої розмови про “єдність” і “спільну роботу” не вдалося погодити навіть спільної заяви для преси.
“Були всі, хто був тут. А ті, кого не було, то їх і не треба було”,– так охарактеризував коло присутніх в неофіційній розмові з УП один із учасників зустрічі у Порошенка.
Суть цієї фрази проста: запрошення Кабміну на зустріч до президента збіглося у часі із закордонними відрядження глав МВС Арсена Авакова та Мінфіну Олександра Данилюка. Обидва були з робочими візитами у США і обоє, скажімо так, не можуть похвалитись особливою прихильністю президента.
Не було на зустрічі і міністра інфраструктури Володимира Омеляна, який так само перебуває у Штатах, але з приватною поїздкою.
Всі решта міністрів, на чолі з прем’єром Володимиром Гройсманом, на запрошення президента відгукнулись. Навіть міністр інформполітики Юрій Стець, який уже давно написав заяву про відставку.
На зустрічі також були присутні секретар РНБО Олександр Турчинов, глава АП Ігор Райнін та його перший заступник Віталій Ковальчук.
Як розповіла міністр освіти Лілія Гриневич, президент багато говорив про об’єднання церков та нові санкції проти Росії.
“Збирались, щоб продемонструвати єдність. Те, що Гройсман прийшов – це також, я думаю, підтвердження єдності”, – пояснив мету зустрічі один із членів уряду.
От тільки згадану “єдність” кожен розумів по-своєму.
З одного боку, як розповідають учасники зустрічі, Порошенко говорив про спільну роботу і запевняв, що уряд і президент – одна команда.
“Він каже, що вам, мовляв, розповідають, начебто я збираю голоси за відставку уряду. То це – неправда, я друг Кабміну, ми разом. От я дивлюсь вам всім в очі і кажу це”, – переповів слова президента один із міністрів за квотою БПП.
Слухачі з міністерськими портфелями не квапились беззастережно вірити запевненням Порошенка.
Адже саме команда президента за останні два місяці розгорнула дві битви за упокорення прем’єра. Обидві непублічні, і обидві неуспішні.
Перша називалась “дострокові вибори Ради“. Найближче оточення Порошенка дуже серйозно розглядало можливість розпуску цього складу парламенту і проведення виборів в кінці літа чи на початку осені.
Партійці президента вірять, що змогли б паралельно “збити” непокірного Гройсмана, обнулити вплив “трутнів” із “Народного фронту” і при цьому провести у Раду орієнтовно таку ж фракцію, як мають тепер.
Однак, за даними УП, проти такої ідеї виступили західні партнери, бо вона здатна остаточно розбалансувати й так нестабільну країну. Крім того, нові вибори парламенту за старою виборчою системою з мажоритаркою та ще й перед президентськими перегонами не вигідні нікому в Раді, окрім БПП.
Друга битва називалась “відставка прем’єра Гройсмана”. Як розповіли УП співрозмовники у команді Порошенка, на Банковій виношували ідею “відставки через звіт”.
Суть її полягала в тому, щоб не дати прем’єру уникнути звіту перед парламентом, як він це зробив минулого року. Для цього навіть “сірий кардинал” БПП Ігор Кононенко, який не так часто з’являється у пресі, вийшов перед камери і заявив: президентська політсила вважає, що прем’єр має прийти і публічно прозвітуватиперед Радою.
І ніхто не міг гарантувати, що в ході цього звіту в залі не з’явиться проект постанови про недовіру Кабміну.
Паралельно з цим президентська команда поширювала чутки, що у неї є кілька варіантів наступника для Гройсмана. Деякі ЗМІ встигли “призначити” прем’єром Турчинова, дехто “схилявся” до того, що після відставки Гройсмана його функції виконуватиме перший віце-прем’єр Степан Кубів.
Однак усі ці проекти посипались уже при першому зіткненні із реальністю.
По-перше, за Гройсмана стіною став “НФ”. Лідери “фронтовиків” публічно заявили, що загострення питання звіту – це політичні ігри, а глава комітету економічної політики Андрій Іванчук дуже доречно опинився на цьому тижні у США. Поки його немає, комітет зібратись не може, і питання звіту Кабміну у сесійній залі зависло ще на стадії профільного комітету.
По-друге, більшості опозиційних фракцій відставка уряду Гройсмана ні до чого. Навіть Юлії Тимошенко, яка минулого року сама вимагала звільнити чинний уряд, тепер його існування вигідне. Адже напруженість і невизначеність у стані Порошенка грає Юлі на руку.
Тому не дивно, що половина з присутніх на зустрічі в АП не зовсім вірила словам президента про “єдину команду” і “єдність”.
У таборі Володимира Борисовича бажання президента влаштовувати отакі “оглядини” всьому складу уряду сприймають досить дратівливо.
“Порошенко зібрав всіх, щоб сказати, що “все, друзі, тепер ви працюєте всі на мою перемогу”. Всі кивали й погоджувались, поки не встала “інша сторона” і не сказала, що, мовляв, вибачайте, але ми в цю гру не граємо”, – розповів не під запис один із членів оточення прем’єра Гройсмана.
Під “кивали і погоджувались” мались на увазі, зокрема, міністри Юрій Стець та Степан Полторак, або віце-прем’єр Геннадій Зубко. Усі вони мали слово і говорили про “час єднатись”.
А от “іншою стороною” був ніхто інший як прем’єр Гройсман.
Власне, Порошенко не говорив буквально, щоб всі на нього працювали, як і Гройсман не казав саме так “не буду”. Усе відбулось на рівні тонших матерій.
В кінці зустрічі міністри і президент домовились бачитись у такому форматі частіше і зійшлись на планах узгодити якусь спільну позицію для преси.
З боку президентської команди хотіли заявити про “єдність” влади і “спільну роботу”.
Але цього не сталося. Як розповідає один з поінформованих співрозмовників, в обговорення втрутився прем’єр і запропонував: “А давайте скажемо, що ми тут говорили тільки про церкву”.
Врешті вирішили не говорити. Нічого.
- dsq_needs_sync:
- 1
