Хто ті люди, які голосують за Зеленського

Ірен Роздобудько, українська журналістка, письменниця, сценаристка, поетеса

Стрічки Фейсбуку сповнені закликів отямитись електорату «зелених чоловічків», але варто розібратися, до кого волаємо.

Отже, якщо умовно уявити, «хто ці люди», і якщо, скажімо, їх 50%, то картина вийде приблизно така.

Антимайдан
30 відсотків – це «чистий антимайдан», люди, які відверто вороже ставились до незалежності України від самого початку. Простіше сказати, це люди, котрі бажають повернення до «союзу» з усім його безкоштовним сиром: путівками на турбази, піонерськими вогнищами, суботниками, з деморалізованим суспільством, котре звикло виконувати вказівки і отримувати «за потребою». Вони притихли і зачаїлися, але нікуди не поділися! Вони сиділи тихо всі ці п’ять років і чекали свого часу.

Тепер цей час настав…

А, отже, розмовляти з ними – немає жодного сенсу.

«Свята простота»
Відсотків 15 – це чиста «вата» і «вишивата» (так, я не вибачатимусь за ці досить влучні порівняння і якщо хтось гостро прийняв їх на себе – значить так воно і є!).

Тобто це люди, котрі йдуть за «телеком», «клюють» лише на «хороше», висловлене просто і доступно – в їхній стилістиці: «Землю – селянам! Фабрики – робітникам! Багато хліба, великі зарплати. Шлях до комунізму з громадськими безкоштовними їдальнями».

Таке вже було 100 років тому. Чим усе закінчилось – відомо: їхніх же прадідів заморили голодом, розкуркулили, репресували, звезли до Сибіру і т.п. Але вони продовжують вірити, що прийде новий «хазяїн» і полагодить їм крани у ванній.

Це – «свята простота», варта співчуття.

Ідейні
Складніше з останніми п’ятьма відсотками. Це дійсно – «ідейні».

Серед них є і досить інтелігентні люди, і ті, що воювали на Сході, і ті, що дійсно вірять в «нову команду» і зміни. Вони користуються розхожою українською приказкою: «Краще гірше – та інше!». Зазвичай, вони «дуже ображені» на чинного президента: не виконав половину обіцянок (інша половина виконаного їх не цікавить)!

У них нуртує образа за цілий перелік помилок (не буду його тут наводити, він зрозумілий і розтиражований) і гнів застилає очі.

Образа і гнів.

Але, на жаль, саме ці емоції – найкращий рушій для того, аби в черговий раз зосліпу сковзнути всією країною в «совок». Саме до них, ще не до кінця зазомбованих, звертаються нинішні пасіонарії: отямтесь. Але…

Образа і гнів перекриває здоровий глузд і нівелює ті дні і ночі, що вони провели на Майдані. Так буває. Так буває навіть в одній, окремо взятій родині. Люди є люди…

А, отже, до кого говорять відомі економісти, актори, літератори, політологи, інтелектуальна еліта, серед якої, власне, чи не всі ті, кого поважали, знали, любили, захоплювались ті ж 5 відсотків «ідейних». До речі, серед прихильників «зелених чоловічків» майже немає жодного відомого імені – є кілька «камео» по зйомках фільмів, є тележурналісти з дружнього і залежного від грошей хазяїна, каналу, є «перебіжчики» останніх днів, котрі відчули свою користь і, можливо, страх лишитися без роботи. Але знакових постатей – обмаль.

І тому читаєш стрічку ФБ – і душа радіє: адже з нами і Ада Миколаївна, і Ліна Василівна, і Іван Михайлович, і купа класних Юрків, Андріїв, Микол і, і… і… і…

І… це, як в усі часи хаосу – лише кандидати «на плаху»: їх не чують, не бачать, їх цькують і над ними «бикують». Гигочуть, розмазують у гнівних коментарях. «Вижили з розуму» – кажуть ті, що ще рік тому не наважився б свої сумління і розум поставити поряд з їхніми.

Про «феномен» колективної свідомості

Цей «феномен» змальовували письменники і досліджували філософи і психологи у всі віки.

А отже, називати феноменом масовий психоз, вплив нейролептичних технологій (до речі, в колишньому радянському КГБ були цілі відділи, що займалися саме такими розробками), навряд чи можна. Це набагато простіша річ, котра стала можливою у часи розквіту «суспільства споживачів», новітніх технологій і можливостей «віртуальної реальності». Ці технології працюють поволі і розробляються заздалегідь…

Спочатку культивуються емоції, про які написане вище – «гнів-образа». Вони не продуктивні: не дають нічого для розвитку особистості, індивідуальності і самостійного мислення, знімають особисту відповідальність за себе, свої вчинки, свою родину і, зрештою, за долю країни. Проте дуже впливають на колективні рішення. Так на середньовічних площах цілком благопристойні люди забивали камінням «грішника», навіть не знаючи, за що здіймають камінь – ними керує праведний гнів і «особиста» образа…
після того, як емоція вкорінилася в розумі «ображених», так само тонко скеровується і її напрямок: на кого вилити ці емоції (в анекдоті – «на невістку», якщо пригадуєте) і уточнюється – за що саме. Використовуються кілька ключових слів («барига», «мародер», «корупція»). А одним словом – «Фас!»
далі настає час віртуальної реальності. Треба показати «ображеним», як буде, якщо приїде новий і молодий хазяїн на… велосипеді, власноруч посадить дерева в сквері і… всіх своїх друзів, намалює «зебру» на тротуарах, прийде в кожен дім з набором слюсарних інструментів, полагодить паркан, привезе безкоштовні ліки і т.п.
ретельно підбирається лексикон. Він мусить бути загальнозрозумілим для електорату. «Пацан сказав – пацан зробив», «зуб»… (ой, про це не будемо – в зубах нав’язло), «Гадом буду!», «Вєк волі не відать!», «Я сказал!», «Тобі личить моє кохання!». Проте, і в програмі мусить бути все чітко і ясно, як у… Леніна. Тобто, у більшовиків на початку минулого сторіччя. Принаймні, в такій стилістиці написана «незатєйлівая» програма. Майже як «земля – селянам, фабрики – …» і т.п.
Стилістика проста і доступна. А головне: показати, що всі в команді – «свої», а не якісь тами «ботани в капелюхах», котрі користуються складними фразеологічними ідіомами.

«Я сказав! А ти – думай… ТЕ!». І всі думають, як це сміливо, круто, безсстрашно. Нове слово у політиці!

…Отже, «якщо раптом» крихітка Цахес «забреде на наше поле» і буде на ньому сіяти-косити, що залишається іншим 50 відсоткам? П’ять років ставити «анти-смайлики з зображенням сльози» під «постами» на фейсбуці?..

Трохи оптимізму

Ми об’єдналися в черговий раз. Ми побачили, хто є хто у всьому цьому абсурді, котрий зробив країну посміховиськом у світі.

І ми ще побачимо, як той же самий «електорат» знесе свого крихітку з п’єдесталу.

Власноруч!

І це буде захоплююче видовище!

ZIK