Фейки Зеленського і Ко. Як влада дезінформує та звинувачує в цьому ЗМІ

На початку 2020 року Міністерство культури, молоді та спорту презентувало свій законопроєкт “про дезінформацію”. Серед різноманітних нововведень команда Володимира Бородянського пропонує серйозні покарання за поширення дезінформації. 

“Українська правда” вирішила нагадати посадовцям, як вони самі поширювали неправду, і приміряти на них мільйонні штрафи та тюремні терміни, які вони готують для журналістів.

Генштаб vs ОБСЄ. Неправда про припинення обстрілів на Донбасі

Ввечері 1 жовтня 2019 року президент Зеленський зібрав журналістів на екстрений пресбрифінг та повідомив, що Тристороння контактна група домовилась розвести війська на ділянках у Петрівському та Золотому. 

Частину українців таке рішення обурило – мовляв, розведення – це початок капітуляції перед Росією. Щоб цьому завадити, до Золотого навіть приїхав Андрій Білецький разом з Нацкорпусом. 

Важливо, що обов’язковою умовою для відведення українських бійців та зброї було дотримання режиму тиші на ділянці розведення протягом 7 днів. Факт спокою на ділянці мала підтвердити місія ОБСЄ.

Через невпинні обстріли розведення декілька разів переносили, проте 29 жовтня таки розпочали цей процес.

“У Золотому останній обстріл був 18 жовтня, за інформацією СММ, тобто десять днів тому. Сім днів ми витримали і почали розведення“, – сказав тоді міністр закордонних справ Вадим Пристайко.

У штабі ООС підтвердили дотримання режиму тиші протягом останнього тижня.

Однак і слова міністра, і заява Штабу суперечили попереднім офіційним даним ООС, де чорним по білому написано, що 26 жовтня, тобто за 3 дні до розведення, бойовики обстріляли українські позиції з кулеметів та стрілецької зброї в зоні розведення неподалік Золотого-4.

(Місто Золоте складається з п’яти мікрорайонів-селищ, які позначаються номерами. Золоте-4 розташоване безпосередньо на лінії розведення – УП).

Одразу після появи новини “Української правди” із заголовком “Розведення відбувається всупереч обстрілам” на редакцію виходили представники Офісу президента і наполегливо “рекомендували” зняти або спростувати інформацію.

Через кілька годин після відмови УП знімати новину в штабі ООС вийшли з повідомленням. Там пояснювали суперечливі відомості таким розмитим формулюванням: “факт обстрілів не знайшов підтвердження, їх не зафіксувала СММ ОБСЄ”. За офіційною інформацією місії, останній обстріл в районі Золотого-4 дійсно відбувся 18 жовтня.

Але журналісти УП знайшли ще одне зведення зі штабу ООС, яке вдруге поставило під сумнів цю дату. Адже окрім обстрілів 26 жовтня у повідомленнях військових згадувались ще обстріли 22 жовтня. 

І тут або штаб двічі вигадав збройні атаки бойовиків, або вони таки були, але Банкова не хотіла їх помічати, бо втілювала в життя політичне рішення – розведення військ за будь-яку ціну.

Покарання

Систематичне розповсюдження дезінформації, що становить загрозу національній безпеці:

• штраф у розмірі 5-10 тисяч неоподатковуваних мінімумів – від 85 до 170 тисяч гривень
• або виправні роботи від 1 до 2 років

Посольство України в Ірані. Причини авіакатастрофи літака МАУ

Boeing 737 авіакомпанії “МАУ” вранці 8 січня вилетів з аеропорту Імама Хомейні в Тегерані. А вже за 6 хвилин сталася найбільша катастрофа української цивільної авіації – у літак влучила іранська військова ракета. На борту Boeing загинуло 176 людей, серед яких було 11 українців – 9 членів екіпажу та 2 пасажири. 

У перші години і навіть дні інформаційний простір заполонила хвиля припущень та версій стосовно причин аварії. Незабаром після трагедії з повідомленням вийшло посольство України в Ірані. 

У тексті йшлося:

“За попередньою інформацією, літак розбився внаслідок аварії двигуна через технічні причини. Наразі версія теракту чи ракетної атаки виключається”.

Дуже швидко повідомлення на сторінці посольства було переписано, новий текст мав протилежний зміст:

“Інформація щодо причин авіакатастрофи з’ясовується комісією. Будь-які заяви щодо причин аварії до рішення комісії не носять офіційного характеру”.

Необачні висновки посольства щодо причин катастрофи “МАУ” можна було б пояснити хаосом, який панував в інформполі після катастрофи. Якби не подальші події. 

За тиждень після катастрофи глава РНБО Олексій Данілов розповів, що заява посольства була санкціонована відомством і опублікована для того, щоб налагодити співпрацю з іранською владою. Данілов навіть запевнив, що готовий за це відповідати.

Про те, що повідомлення було узгоджене, вочевидь, не знав міністр закордонних справ Вадим Пристайко, який вибачився перед українцями за дії дипломатів і пояснив їх помилкою та “реакцією в стані шоку”.

Що стало причиною дезінформації посольства – шок, домовленість з РНБО або страх перед іранцями, зараз невідомо. Також невідомо, що завадило різним представникам влади розібратися і вийти з поясненням, а не озвучувати протилежні одна одній теорії. 

Покарання

Поширення дезінформації щодо нацбезпеки без її спростування: 

• штраф розміром у 2 тисячі мінімальних заробітних плат – 9,446 млн грн 

Незбереження запису або примірника матеріалу (видалене повідомлення):

• штраф у розмірі 5 МЗП – 23 615 гривень

Зеленський, Єрмак, ОПУ. Поїздка в Оман

На момент авіакатастрофи МАУ в Ірані президент Зеленський перебував у іншій країні Близького Сходу – Омані. Історія цієї поїздки глави держави досі вкрита таємницями. 

Спочатку президент з родиною на новорічні свята відпочивав на гірськолижному курорті Буковель. Проте перебування у Карпатах було недовгим – вже 5 січня Зеленські таємно прилетіли до теплого Оману. В одному з дорогих готелів президента і підловили папараці. 

Вже після публікації у ЗМІ інформація про поїздку з’явилась і на сайті глави держави. Там йшлося, що в Омані у Зеленського передбачені зустрічі на найвищому рівні, де обговорять економічні відносини та міжнародні інвестиції. 

Озвучена Банковою мета візиту виглядає непереконливо, адже напередодні поїздки про неї не було жодної інформації, а про зустрічі “на найвищому рівні” стало відомо лише постфактум – коли президента вже “упіймали на гарячому”. 

Вранці 8 січня сталася іранська катастрофа літака МАУ, і офіс президента повідомив, що Зеленський терміново повертається в Україну. 

Однак термінове повернення затягнулося майже на добу. Літак з президентом прилетів у Київ приблизно о 3-ій ночі 9 січня. 

Затримку з поверненням помічник Зеленького Андрій Єрмак пояснив тим, що повітряний коридор між країнами був обмежений, а президент прилетів настільки швидко, наскільки це було можливим. 

Але згодом журналісти з’ясували, що насправді можливо було повернутись і швидше. 

У цей же час в Омані перебував літак депутата ОПЗЖ Віктора Медведчука. Навіть існували припущення, що він привіз на перемовини до президента України російських високопосадовців. Однак в ОП цей факт заперечують. 

Журналісти з’ясували, що борт Медведчука зміг вилетіти з Оману вже за кілька годин після трагедії в Ірані і на 9 годин раніше за Зеленського.

Покарання

Поширення дезінформації без спростування:

• штраф у 2 тисячі МЗП – 9,446 млн грн

СБУ. “Міністр ДНР” і волонтер-патріот в одному обличчі

Зранку 29 січня Служба безпеки України похизувалася спецоперацією. Контррозвідники вивели на підконтрольну територію колишнього “ексміністра вугільної промисловості ДНР”. Той одразу прийшов до СБУ з повинною і дав свідчення проти Росії.

За окремими деталями історії та власними джерелами в СБУ “Українській правді” вдалось ідентифікувати чоловіка. Це був Ігор Івакін.

Але виявилось, що чоловік, який з 2015 року був внесений в український санкційний список, вже 5 років ходить під самим носом правоохоронців.

Ще з 2014 року Івакін не працює в “ДНР”. Він живе у неокуповному Маріуполі та вільно пересувається країною, займається волонтерством. Судячи з дописів “ексміністра”, він приїздив у Київ навіть у той самий час, коли мав обіймати посаду в ОРДО.

При цьому СБУ змальовує Івакіна справжнім зрадником, який плідно працював над енергетикою “ДНР”. А він сам у травні 2014 року виправдовувся у Facebook, що не працює на бойовиків, а про призначення нібито дізнався постфактум. Хоча, судячи з фото у ЗМІ, чоловік був присутній під час обрання “кабінету міністрів”.

У пресслужбі СБУ пояснювати розбіжності не стали. Сам Івакін сказав, що не може нічого коментувати.

Він лише написав стриманий, наповнений канцеляризмами пост у Facebook із подяками сбушникам – за “можливість повернутись до нормального життя”. Свою “міністерську посаду” чоловік списав на обставини і страх за родину. А згодом повністю почистив профіль у соцмережі.

Як давно Івакін співпрацював з СБУ і чому офіційна історія “спецоперації” суперечить фактам? Правоохоронці поки не відповіли на ці запитання. Допис про спецоперацію не видаляли і не коригували.

Шанс дізнатись правду є хіба що під час суду над Івакіним. Він призначений на 19 лютого у маріупольському суді. Адвокат Івакіна Костянтин Здор підтвердив УП, що справа стосується саме участі чоловіка в “уряді ДНР”. 

Захисник не захотів розкривати деталі звинувачень. Він лише запевнив, що “Івакін – не ворог і щиро розкаюється”.

Але і суд може перетворитись на суто формальне затвердження “помилування”. Адже закон дозволяє не карати за участь у терористичній організації, якщо людина її не очолювала і добровільно здалась правоохоронцям.

Покарання

Поширення дезінформації без спростування:

• штраф у 2 тисячі МЗП – 9,446 млн грн

ДБР. (Не)адвокат для Януковича

Найновіший правоохоронний орган України, Державне бюро розслідувань, стартувало менше ніж півтора року тому. І відтоді не дає забути про себе, регулярно потрапляючи в епіцентри скандалів.

Зі скандалом ДБР увійшло і в 2020 рік. У січні нова, тимчасова очільниця органу Ірина Венедіктова призначила собі заступників. Виправдавши прогнози, які поширювались мережею, і викликавши обурення у частини суспільства, заступником директора ДБР став адвокат Олександр Бабіков.

Він невідомий широкому загалу. У новинних стрічках з’являвся хіба що у 2012-13 роках, коли як харківський прокурор коментував кримінальну справу проти Арсена Авакова. 

Адвокатська практика Бабікова – це лише два роки роботи. Але не будь-де, а в юридичній фірмі Aver Lex, відомій захистом президента-втікача Віктора Януковича та інших чиновників і силовиків, що були по той бік барикад у часи Революції Гідності.

Бабіков теж брав участь у роботі по справах Майдану, в тому числі на боці Януковича. Новий співробітник ДБР свій зв’язок з експрезидентом не визнає і каже, що не був його адвокатом. 

Однак, як свідчать дані з реєстру судових рішень, він особисто представляв інтереси Януковича у справі про перешкоджання протестам і насильство проти майданівців. 

Один із прокурорів у справах Майдану підтвердив, що кілька разів протистояв у судах новопризначеному ДБРівцю як захиснику Януковича. 

Журналісти оприлюднили ордер, за яким Бабіков міг представляти президента-втікача, та відшукали на сторінці керівника Aver Lex Віталія Сердюка документи, з яких випливає, що Бабіков у 2019 році вимагав покарання для слідчих у справах Майдану.

Сам Бабіков описав свою участь у захисті Януковича як формальність. Мовляв, інколи виникає потреба негайно підписати технічні документи, а основні адвокати зайняті. Крім того, він нібито брав участь у судах як “адвокат-початківець”, щоб “подивитися, як відбувається процес”.

Формальність чи ні, але Бабіков міг володіти адвокатською таємницею Януковича та “сім’ї”. Тепер йому віддали одну з керівних посад у Бюро, якому нещодавно передали справи Майдану.

Один із захисників родичів Небесної сотні Віталій Титич звернув увагу, що тепер перед Бабіковим постане складне питання: розкрити адвокатську таємницю слідчим ДБР чи приховувати інформацію про злочинну діяльність свого колишнього клієнта. І в першому, і в другому випадку він порушить закон.

У ДБР запевнили, що ексадвоката не допускатимуть до справ Майдану, щоб дати раду конфлікту інтересів. Але помисли і дії керівництва Бюро вже складно назвати прозорими. Адже відбір, який нібито виграв Бабіков, теж викликає питання і сумніви в об’єктивності. 

Конкурс оголосили в останні дні 2019 року, зібрати документи потрібно було за кілька діб у розпал свят, у той час, як комісія не відповідала на телефонні дзвінки. 

Це може свідчити про те, що переможці конкурсу заздалегідь знали про нього, а реальної конкуренції не було. У такому випадку вводити суспільство в оману міг не лише (не)адвокат Януковича, а й ті, хто його найняв.

Покарання

Поширення дезінформації без спростування:

• штраф у 2 тисячі МЗП – 9,446 млн грн

Якщо ДБР так і не відповість на всі питання, воно ризикує підпасти під систематичну дезінформацію:

• штраф у 5-10 тисяч неоподатковуваних мінімумів – від 85 до 170 тисяч гривень
• або виправні роботи від 1 до 2 років

А якщо конфлікт інтересів завадить справедливим розслідуванням, може йтись про тяжкі наслідки:

• ув’язнення на 5-7 років і позбавлення права обіймати певні посади

УП направила до ДБР перелік запитань щодо конкурсу. Встановлений законом 5-денний термін для відповіді уже сплив, але вона досі не надійшла. 

За ігнорування запитів щодо дезінформації покарання:

•  штраф у 5 МЗП – 23 615 гривень

Нардеп Яременко та його дівчата

Наприкінці жовтня 2019 року народний депутат від “Слуг народу” Богдан Яременко вирішив привнести барв у парламентський робочий день та домовитись про зустріч з жінками легкої поведінки.

Процес переписки підловили папараці та виклали в мережу.

На фото, що облетіли всі ЗМІ, видно, як нардеп спілкується з дівчиною на ім’я Аліна, цікавиться умовами зустрічі та дізнається розцінки.

Замість пояснень Яременко назвав свій інтерес до жінок,легкої поведінки спланованою акцією. Нібито журналісти у Раді люблять підглядати через плече, тому він вчинив провокацію та дозволив сфотографувати сфабриковане спілкування.

Таке пояснення виглядало непереконливим, але на цьому все могло і скінчитися. Проте у справу втрутився пранкер Джокер, який від імені генпрокурора Руслана Рябошапки натякнув, що нардепа можуть виключити з фракції, тому йому варто вибачитися та прибрати попередній пост.

Яременко повівся на пранк, видалив пост про навмисну провокацію, а в новому дописі перепросив у дружини та фракції. Згодом і цей пост зник зі сторінки депутата.

У переписці з Джокером є цікавий момент, де умовний Рябошапка питає Яременка, як він припустився такої помилки, якщо знав, що журналісти регулярно фотографують переписки в Раді. На що той відповів: був впевнений, що “їхній” куточок захищений. У його поясненнях не було жодного натяку на умисну провокацію з метою провчити журналістів.

За 2,5 місяці після скандалу Верховна Рада зняла парламентаря з посади голови комітету з питань зовнішньої політики.

Покарання

Незбереження запису (у цьому випадку видалення посту у Фейсбуці):

• штраф у 5 МЗП – 23 615 гривень

Перші дві дезінформації протягом року не караються, якщо вони були спростовані.

Вже майже президент. Московські візити Зеленського

Незадовго до того, як Володимир Зеленський остаточно виграв вибори і зайняв президентське крісло, журналісти спіймали його на поширенні неправдивих даних про свої поїздки в Росію.

“Я не був у Росії з початку війни”, – заявляв політик-початківець під час дебатів з Петром Порошенком, закидаючи опоненту співпрацю з ворогом.

Однак, за даними розслідувачів, Зеленський відвідував країну-агресора у травні-червні 2014 року, коли Крим уже був окупований, а на Донбасі тривали бої.

Тоді ще артист і керівник “95 кварталу” вилітав із Києва в аеропорт Шереметьєво 7 травня 2014 року і повертався 19 травня. Вже за добу він знову полетів у Москву на 5 днів. 

Наступний вояж був менш ніж за тиждень. А востаннє майбутній президент напряму перетнув кордон України з РФ 4 червня, повернувшись до Києва 12 червня.

Покарання

Поширення дезінформації без спростування: 

• 2 тисячі МЗП або 9,446 млн грн

Генпрокурор. Обмін полонених з фальстартом

На початку вересня 2019 року Україна і Росія провели перший за два роки обмін утримуваними. В Україну повернулись найвідоміші політв’язні: Олег Сенцов, 24 полонені моряки та інші.

Про те, що обмін має відбутись, журналісти дізнавались з власних джерел. Підтверджували цей факт і системні звільнення з-під варти бойовиків і сепаратистів, утримуваних в Україні. 

Однак офіційних роз’яснень не було. Щоб не завадити одній із найважливіших подій року, мовчали і чиновники, і ЗМІ.

Але зберігати холодну голову і утримувати мовчанку вдалось не всім. У ніч на 30 серпня у мережі почали поширювати інформацію про те, що обмін нібито завершився. Її джерелами були російські або проросійські Telegram-канали, політики і журналісти.

Пізніше виявиться, що ці повідомлення були справжньою дезінформацією – на українську землю політв’язні стануть лише 7 вересня.

Серед тих, хто поширив “радісну звістку”, опинився новопризначений український генпрокурор Руслан Рябошапка. Він репостнув у Facebook допис з іменами найвідоміших бранців Кремля, які нібито летять додому.

Рябошапка отримав посаду лише того ж вечора, 29 серпня. Але він давно доєднався до команди Зеленського і був заступником голови Офісу президента. Тому репост нового генпрокурора багато українських медіа сприйняли як підтвердження.

Однак це було не більше, ніж емоційне, невиважене рішення, у чому сам Рябошапка пізніше зізнався УП. Він не був залучений до обміну, і в Офісі президента розповідали УП, що мали купу проблем через репост колеги.

Все це з’ясувалось пізніше. А 30 серпня десятки журналістів разом із родичами в’язнів приїхали в аеропорт зустрічати довгоочікуваний літак, який того дня так і не прилетів.

Рябошапка мовчки видалив репост, але зробив це значно пізніше. Служба безпеки відмовлялась від коментарів і радила почекати. Офіс президента спростував інформацію про завершення обміну вже ближче до 9 ранку.

Покарання

Поширення дезінформації без спростування: 

• штраф у 2 тисячі МЗП – 9,446 млн грн

Незбереження запису:

• штраф у 5 МЗП – 23 615 гривень

***

Теоретично наміри Володимира Бородянського виглядають благородними. Адже дезінформація, особливо під час війни, може коштувати надто дорого. 

Проте, можливо, варто підійти до питання ширше і розробити законопроєкт, який каратиме за брехню не тільки ЗМІ, а й високопосадовців.

Тим більше, сам президент Зеленський та його команда вже встигли дезінформувати суспільство не тільки на “кругленьку суму”, а й подекуди на тюремне ув’язнення.

УКРАЇНСЬКА ПРАВДА