Підтримуємо звернення президента України й постанову Верховної Ради з проханням до Вселенського патріарха Варфоломія надати томос про автокефалію Православної церкви в Україні.
Адже історична пам’ять українського народу свідчить, що:
— Константинопольська церква є для Руси-України Матір’ю-Церквою;
— акт про підпорядкування Київської митрополії Москві 1686 року є незаконною дією; Константинопольський патріархат не визнає Україну канонічною територією Російської православної церкви;
— Україна, позбавлена власної Церкви, вже 100 років тому підносила вустами своїх ієрархів на Соборі питання автокефалії УПЦ. Відповідний закон Директорії УНР про автокефалію був прийнятий 1919 року;
— Вселенськими соборами встановлено правило, згідно з яким церковно-адміністративний розподіл має збігатися з державними кордонами і, відповідно, подальше унезалежнення народів, які сповідували православ’я, вело до усамостійнення їх Церков.
Ці історичні, юридичні та канонічні факти не залишають сумніву, що Православна церква в Україні, як свого часу Православні церкви в Албанії, Болгарії, Греції, Грузії, Польщі, Румунії й Сербії, має невід’ємне право на автокефалію — як і належить Православній церкві незалежної європейської країни.
Але є ще одна — болюча й нагальна — причина пришвидшити процес звільнення українського православ’я з-під церковного диктату Москви. Причина ця — війна Росії проти України, анексія Криму та безперервні дії російсько-терористичних збройних формувань на Донбасі.
Під впливом імперсько-шовіністичної ідеології деградують не тільки російська держава й російське суспільство: деградує й Російська православна церква, перетворюючись на служницю ураженої імперськими комплексами держави, на партнера її спецслужб.
Склалася парадоксальна ситуація: на території України діє церковна структура, фактично підпорядкована РПЦ, а дві Українські православні церкви (УПЦ Київського патріархату й Автокефальна православна) вважаються “неканонічними”, такими, які нібито не мають права бути самостійними, обирати канонічного патріарха і на рівних спілкуватися із сестринськими Церквами незалежних країн.
Вважаємо цю ситуацію неприйнятною і сподіваємося на якнайскоріше надання Православній церкві в Україні автокефалії.
Розглядаємо це питання не лише як суто церковне, а й як чинник духовної безпеки та національно-державної перспективи України. Настав час не тільки мріяти, а й діяти. Історія і правда — на нашому боці.
Учасники Ініціативної групи “Першого грудня”: В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.
- dsq_needs_sync:
- 1
