Атакують Суркіси, Коломойський — у півзахисті, на воротах — Порошенко

Суркіси подали позов проти Порошенка в Лондонський арбітраж. Пояснюємо суть їхніх претензій і до чого тут Коломойський.

Окрім того, що цей позов точно отруїть життя п’ятому українському президентові, він може засмутити перший український банк і підсолодити життя другому українському олігархові. Пояснюємо, у чому полягають претензії Суркісів і до чого тут Коломойський.

Жадібність

У структурі власності телеканалу “1+1” Ігореві Суркісу належать 24,6%, за фактом порівну поділені з братом. Злі мужики подейкують, що 8% цієї частки належать давньому бізнес-партнерові Суркісів — Віктору Медведчуку. 2015 року Петро Порошенко, перебуваючи на посаді президента, зробив братам Суркісам пропозицію, від якої не можна відмовитися, — купити у них 25% телеканалу “1+1”. Суркіси погодилися. По-перше, уже тоді вони стомилися бути партнерами-заручниками Ігоря Коломойського й хотіли якщо не припинити, то бодай мінімізувати ці токсичні стосунки. По-друге, дійсно потребували грошей, а сума угоди передбачалася значна — за даними DT.UA, 140 мільйонів доларів. По-третє, не хотіли відмовляти президентові. Не заведено це в нашій країні.

Петро Олексійович у найкращих традиціях торгувався за кожен долар, як за останній. Зійшлися на безпрецедентному — продажу із розстрочкою на вісім років. А потім Порошенко передумав… На його біду, передумав уже після того, як сторони уклали контракт про купівлю-продаж. Як повідомили DT.UA юристи, що мали стосунок до угоди, передбачено, що право, яке регулює цей договір, — англійське. Відповідно, у суперечливих випадках сторони повинні звертатися одразу в Лондонський арбітраж.

За інформацією DT.UA, на сьогодні позов подано, зареєстровано й прийнято судом відповідно до всіх процедур. Протягом чотирьох наступних місяців сторони мають передати суду весь пакет документів, доказів і вимог, після чого орієнтовно в травні 2020-го відбудеться перше засідання. Ми звернулися до Ігоря Суркіса по коментар, але він відмовився відповідати на наші запитання, посилаючись на рекомендації своїх юристів.

За нашими даними, у доказовому арсеналі в Суркісів не лише контракт із Порошенком, компенсації невиконання якого вони вимагають, бо історія мала цікаве продовження.

Уже в лютому-березні 2016-го Суркісам стало зрозуміло, що Порошенко не має наміру щось у них купувати. Наполягати не стали. Але після націоналізації Приватбанку в грудні 2016-го переговори відновилися. Тільки тепер уже Петро Олексійович хотів купити у Суркісів 25% “Плюсів” не за свої, а за їхні гроші.

Річ у тім, що в процесі націоналізації Приватбанку НБУ обнулив і перевів у його капітал низку зобов’язань (пасивів) банку перед особами, пов’язаними з колишніми власниками Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим. Ігор і Григорій Суркіси, разом із дружинами й дітьми, були визнані пов’язаними з Коломойським особами. Через націоналізацію сім’я Суркісів втратила понад 248,6 мільйона доларів і 574 тисячі євро в кіпрській філії банку як юридичні особи і ще 1,04 мільярда гривень в Україні — уже як фізособи. Отож, за твердженням джерела DT.UA, саме кіпрськими грошима Суркісів Порошенко хотів розплатитися з ними за їхню частку в “Плюсах”. Ви нам частку, а ми вам повернемо з уже державного банку ваші-наші гроші. Пропозицію президент-покупець озвучував не особисто, а вустами Олександра Грановського. Переговори, проведені Грановським, за доброю українською традицією, були задокументовані і, за нашою інформацією, будуть подані Лондонському арбітражу як пояснення причини зриву початкової угоди з Порошенком.

За великим рахунком, тепер уже Порошенка можна обвинуватити не тільки в невиконанні умов контракту, але й у шантажі з вимаганням, просто це вже не питання арбітражу. І послом недоброї волі Грановським не прикриєшся. Він, до речі, давно в Ізраїлі й повертатися на Батьківщину не поспішає, бо тут на нього очікують півтора десятка справ від ДБР, НАБУ, а останнє, за нашою інформацією, ще й готує Грановському підозру про корупцію в Одеському припортовому. Більш того, за інформацією DT.UA, юрист Суркісів, який веде справу в Лондонському арбітражі, — близький друг Грановського, і не виключено, що Олександр Михайлович уже давно не грає на боці Петра Олексійовича.

Хитрість

Свою частку в “Плюсах” Порошенко використав би на повну й суттєво посилив би свої позиції. Умови пайової участі Ігоря Суркіса, за інформацією DT.UA, передбачають, що він може впливати на редакційну політику “Плюсів”, дотуючи канал пропорційно пайовій участі, тобто на чверть. Суркіси цим правом не користувалися багато років, але Порошенко міг би, якби не його нахабність. Платити своїми грошима за свою ж частку Суркіси не захотіли й тепер, за словами нашого джерела, “зроблять усе, аби якщо не повернути грошей, то хоча б зіпсувати Порошенку життя”.

Навіть якщо мотиви Суркісів виключно особисті, вплив розпочатої ними справи значно ширший за конфлікт із Порошенком.

10 січня у Високому суді Лондона розпочався розгляд по суті позову Приватбанку проти колишніх власників Коломойського й Боголюбова. Справу побудовано на розслідуванні фактів шахрайства в банку й виведення з нього коштів, здійсненому міжнародною розслідувальною компанією Kroll на прохання НБУ й Мінфіну.

Позиція держбанку в цій справі донедавна була впевненою. Він виграв апеляцію, довівши суду, що справа має розглядатися саме в Лондоні. Більш того, під час апеляційних слухань лондонські судді зазначали, що в Приватбанку “є вагомі свідчення складної шахрайської схеми, пов’язаної зі спробою приховати від аудиторів і регулюючого органу наявність безнадійних заборгованостей у банку та факт відмивання грошей в особливо великих розмірах. Документальні докази чітко продемонстрували, що угоди про поставки були фіктивними й використовувалися як хибне виправдання виведення дуже великих сум грошей із банку. Штучна складність рециркуляції коштів сама по собі свідчить про шахрайську схему”.

Що ще важливіше, у своїй резолюції суд звертав увагу на те, що відповідачі, тобто Коломойський із Боголюбовим, не намагалися пояснити того, що сталося, й визнали правомірність спору про шахрайство в особливо великих розмірах. А в рішенні чітко було сказано, що “банк має вагомі аргументи на користь стягнення 1,9 мільярда доларів США”. І оскільки в справі йдеться не лише про виведення коштів з банку, а й про непогашені позики, то до 1,9 мільярда доларів додаються також відсотки, що нараховуються за цими кредитами. На сьогодні загальна сума позову вже становить 3 мільярди доларів, які могли б хоч якось компенсувати втрати банку, що становили, за запевненнями детективів Kroll, близько 5,5 мільярда доларів.

Однак після позову Суркісів ситуація може змінитися не на користь державного Приватбанку.

По-перше, основна лінія захисту Коломойського й Боголюбова вибудовується на тому, що націоналізація Приватбанку була політичним переслідуванням з метою вимагання. Версії Коломойського змінюються постійно, але усереднений варіант такий: експрезидент Порошенко та ексголова НБУ Гонтарева буквально шантажували Коломойського і Боголюбова націоналізацією банку, щоб відібрати їхні активи, зокрема телеканал “1+1”, а потім перейшли в наступ і націоналізували банк, щоб поживитися заставами. Щоправда, “Плюсів” у заставах Приватбанку ніколи не було, але переговори про обмін частки олігарха в “Плюсах” на ненаціоналізацію банку у вересні 2016-го були. І проводив їх усе той самий Грановський, який за бажання цю інформацію підтвердить, якщо суду буде недостатньо доказів того, що п’ятий президент України справді намагався використати націоналізацію Приватбанку у своїх корисливих інтересах.

По-друге, слухання в Лондонському арбітражі можуть завершитися раніше, ніж у Високому суді Лондона, де розгляд позову за суттю вже перенесли на 2021 рік. Тобто перебіг арбітражу та, можливо, його рішення може взяти до уваги суд, що веде справу Приватбанку.

Джерело DT.UA запевняє, що Суркіси переслідують виключно власний інтерес, а з подачею позову зволікали лише тому, що чекали завершення терміну президентства Порошенка. Може, й так, але самим фактом подання цього позову вони неабияк підіграють Коломойському з Боголюбовим. Звісно, той факт, що Порошенко використовував націоналізацію з метою наживи, не заперечує того, що Приватбанк мав системні проблеми, і сама націоналізація була необхідністю. Але якщо Суркіси переконають арбітраж, що націоналізація була об’єктом спекуляцій із боку Порошенка, то довести, що Приватбанк було націоналізовано з об’єктивних причин, а колишні власники мають компенсувати йому завдані збитки, буде значно складніше.

ZN.UA