В одному з інтерв’ю міністр освіти і науки України Лілія Гриневич повідомила, що в 2019-2020 навчальному році очікується впровадження сертифікації вчителів. Вона, за попередніми даними, буде проходити як тест (за принципом ЗНО) з питаннями з предмету, методики викладання та вікової психології дітей. Поки подробиць того, як саме буде проходити сертифікація, немає. Однак у інших країнах світу вже є подібний досвід. EtCetera з’ясував, де і як перевіряють якість знань та умінь педагогів.
У США діють різні підходи до оцінювання якості освіти вчителя. Але найчастіше початківці-педагоги для отримання ліцензії на викладання повинні пройти тест Praxis, а досвідчені – пройти сертифікацію в одному зі спеціалізованих центрів.
Praxis складається з трьох частин. Перша виявляє базові професійні здібності: грамотність та обізнаність у різних сферах життя. Сюди входять завдання з читання, письма та математики. Тих, хто тричі завалює тест на загальну грамотність, не допускають до вчителювання.
Друга частина включає питання з предмету, який учитель викладатиме в школі, і з методики викладання. Третя частина Praxis присвячена професійній майстерності, тобто вмінню планувати урок, розробляти інструкції тощо.
Якщо Praxis зданий успішно, учитель отримує ліцензію на 3-5 років, після чого її потрібно буде підтверджувати, проходячи сертифікацію. У результаті такого підтвердження у педагога є шанс на підвищення зарплати і професійного рангу (якщо тестування було дуже успішним).
У СІНГАПУРІ вчителы постійно знаходяться під пильною увагою спостерігачів – керівництва шкіл та спеціальних комісій, так як викладачі в цій країні – на особливому рахунку. Щорічно їх оцінюють за кількістю навчених учнів і ефективності викладання, за їхнім внеском в академічний та особистісний розвиток учнів, за їхньою співпрацею з батьками та громадськими групами, вкладом у розвиток педагогічного колективу і школи. Кращі за результатами такого моніторингу отримують премії.
Але оцінюють діяльність педагога не тільки для того, щоб заохотити або покарати його, а й для формування його подальшого педагогічного шляху. Адже в Сінгапурі у вчителя є три можливості кар’єрного розвитку: стати майстром, фахівцем в області навчального плану або досліджень, або керівником школи.
Ця система оцінювання носить назву Teach Less, Learn More ( «Учи менше, вчися більше»), нагадуючи про те, що сінгапурський педагог повинен постійно самовдосконалюватися. Для цього держава оплачує йому 100 годин професійного розвитку. Крім того, у вчителя в Сінгапурі є куратор з департаменту освіти, з яким він обговорює свої плани на рік. Цей куратор оцінює, чого досяг викладач за рік і чи є привід для підвищення зарплати, наприклад.
В ПОЛЬЩІ система атестації вчителів функціонує з 2000 року і є одним з елементів реформи освіти. Вона проходить в чотири етапи. На першому педагог має статус вчителя-стажиста. Після дев’яти місяців стажування він отримує ступінь вчителя за контрактом. У цьому статусі він працює два роки, після чого може почати стажування на звання «вчитель з відзнакою», яке триває два роки і дев’ять місяців. Пропрацювавши рік у школі, учитель з відзнакою може почати стажування для отримання ступеня дипломованого вчителя. Вона також триває два роки і дев’ять місяців.
Для отримання кожного ступеня вчителю необхідно скласти іспит. Атестація для вчителів-стажерів і вчителів за контрактом обов’язкова, а далі педагог уже самостійно вирішує, продовжувати стажування для отримання вищих ступенів чи ні. Але моніторити його діяльність все одно будуть раз у три роки.
- dsq_needs_sync:
- 1
