Зарплата вчителя. Чому потрібна реформа оплати праці

З січня підвищать заробітну плату вчителям, проте збережеться стара система оплати праці. Вона передбачає оклад, а це розмір першого тарифного розряду, помножений на коефіцієнт тарифного розряду, плюс надбавки.

Питання реформи оплати праці вчителів, на жаль, не стоїть на порядку денному в державі, кажуть експерти. Хоча це те, що потрібно Україні й що давно зробили Польща, Литва та Естонія.

У цьому матеріалі йдеться про те:

• якою буде зарплата вчителя з наступного року;
• чому Україні не варто зволікати з реформуванням оплати праці вчителів;
• як нараховують зарплати вчителям в інших країнах.

ЯКОЮ БУДЕ ЗАРПЛАТНЯ ВЧИТЕЛІВ З СІЧНЯ 2021 РОКУ

Влітку 2020 року Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій двічі звертався до МОН із рекомендацією розробити механізм підвищення оплати праці педагогічним працівникам. Міністерство освіти і науки створило робочу групу, щоби розробити проєкт змін оплати праці працівників закладів та установ освіти й науки.

Проєкт закону “Про Державний бюджет України на 2021 рік” передбачає на галузь освіти 173,8 млрд гривень, що, порівняно з державним бюджетом на 2020 рік, більше на 34 млрд гривень.

Експерт шведсько-українського проєкту “Підтримка децентралізації в Україні” Ігор Островський пояснює, що з наступного року зарплата вчителям буде нараховуватися за першим тарифним розрядом, який тепер більший прожиткового мінімуму.

“До 2020 року включно розмір першого тарифного розряду дорівнював прожитковому мінімуму, тому що постанова Кабінету Міністрів про тарифну сітку вимагала прирівнювати перший тарифний розряд до прожиткового мінімуму. Нещодавно це рішення було змінено і з 2021 року перший тарифний розряд буде більшим за прожитковий мінімум і саме він тепер буде братися за основу для нарахування зарплати”, – пояснює він. (Докладніше читайте в пояснювальній записці до постанови Кабміну.)

У проєкті Держбюджету передбачено, що посадовий оклад працівника першого тарифного розряду в 2021 році змінюватиметься двічі: з 1 січня – на 2 670 грн та з 1 липня – 2 893 грн. Так, з січня 2021 року розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників бюджетної сфери, в тому числі й галузі освіти й науки, збільшаться на 20%, а з липня – ще на 8,3%.

Водночас, у МОН у коментарі “Новій українській школі” зазначили, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 750 “Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери”, посадові оклади всіх працівників бюджетної сфери, у тому числі педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, з 1 вересня 2020 року вже зросли на 5,8% у зв’язку із збільшенням посадового окладу працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки (ЄТС) – до 2 225 гривень.

Наприклад, посадовий оклад молодого вчителя (з розрахунку 18 годин на тиждень) без категорії та стажу роботи з вересня 2020 року становить 4 050 грн. Відповідно до проєкту Держбюджету 2021 року, з січня він підвищиться до 4 859 грн, з липня – до 5 265 грн.

Посадовий оклад вчителя I категорії з вересня 2020 року становить 5 051 грн. Передбачається, що з січня 2021 року він збільшиться до 6 061 грн, а з липня – до 6 567 грн.

У вчителя вищої категорії з вересня цього року оклад становить 5 385 грн. Із січня 2021 року він становитиме 6 461 грн, з липня – 7  001 грн.

З урахуванням надбавок за вислугу років (близько 20%, для молодих учителів – 10%), престижність праці (5–30 %) та інших доплат (винагорода за сумлінну працю, кошти на оздоровлення тощо) можна вирахувати фактичну заробітну плату.

Виплата надбавок не скасована і має встановлюватись у межах визначеного граничного розміру. Ця норма, як зазначають у МОН, потрібна, щоби створювати умови для гнучкого стимулювання педпрацівників.

ЯК РОЗПОДІЛЯТЬ КОШТИ НА МІСЦЯХ

Один із напрямів роботи шведсько-українського проєкту “Підтримка децентралізації в Україні” – допомога МОН у розробленні формули розподілу освітньої субвенції.

Формула розподілу освітньої субвенції – це інструмент освітньої політики. Вона твориться так, що може стимулювати систему освіти. Експерт проєкту Костянтин Гаврилов каже: “Ми намагалися всі ці роки створити формулу, яка була би схожою на демократичний інструмент управління децентралізованою системою освіти”.

Зарплата кожного вчителя в Україні дуже залежить від рішень на місцевому рівні – від надбавок.

“Формула розподілу освітньої субвенції стосується саме засновників – органів місцевого самоврядування. Рішення про конкретну зарплату конкретного вчителя в конкретній школі залежить і від мерії, і від директора школи”, – каже експерт.

Усі надбавки регламентовані нормативними документами МОН і Кабміну.

“Деякі з них обов’язкові, деякі – на розсуд засновника. Хочуть – платять, хочуть – ні. МОН на це впливати не може. Наприклад, надбавка за престижність – від 5 до 30%. Місцева влада сама вирішує, як і в якому розмірі їх виплачувати.

Наприклад, перші пів року місцева влада може платити всім учителям по 30%. Потім чиновники можуть сказати: “У нас закінчилася субвенція” і звинувачувати центральну владу у браці коштів. Мовляв, у вас погані розрахунки субвенції. А по факту вони не розраховують на свої можливості”, – пояснює Ігор Островський.

При цьому, субвенція завжди дає кошти із запасом.

“Її обраховують за вищою категорією, а її насправді на місцях мають в середньому 50% учителів. Коли місцева влада каже, що грошей не вистачає, у більшості випадків там просто нераціональна мережа шкіл і класів“, – каже Ігор Островський.

Освіта – одна з найдорожчих статей видатків місцевих бюджетів. Не секрет, що в країні багато малих шкіл. Є такі ОТГ, в яких середня наповненість класів – 5–6 учнів, кажуть експерти. Вартість навчання одного учня в малокомплектній школі в кілька разів більша, ніж у великій школі. У результаті, там, де є кілька малих шкіл замість більшої (опорної) з організованим підвезенням, – не вистачає грошей на великі надбавки.

Зокрема, середня вартість навчання одного учня – 23 083 грн (згідно з даними Мінфіну). Проте в Україні є:

• 667 шкіл із наповнюваністю 1–25 учнів, де середня вартість навчання одного – 47 984 гривень;
• 1511 шкіл із наповнюваністю 25–50 – 52 112 гривень;
• 1741 школа з наповнюваністю 50–75 – 45 186 гривень;
• 1414 шкіл із наповнюваністю 75–100 – 39 941 гривень.

Сумарно ці школи з’їдають мільйони, які можна було би витратити в тому числі й на більші зарплати вчителям.

Експерти сходяться на тому, що немає ідеальної формули розподілу освітньої субвенції, яка би враховувала бажання всіх.

“Завданням цієї формули було стимулювання місцевих органів влади до оптимізації. Тим, у кого була погана мережа шкіл, потрібно було робити хоч щось для того, щоби раціонально використовувати кошти й надавати дітям якісну освіту. Варто закривати школи, де мало учнів, і переводити дітей і кваліфікованих педагогів у більші школи, оскільки це краще для всіх – учнів, батьків, вчителів”, – каже Костянтин Гаврилов.

У багатьох ОТГ мережа шкіл і досі доволі нераціональна, що й призводить до нераціональних витрат.

“Управління освіти не можуть закривати школи, а місцева влада завжди хоче бути хорошою для своїх виборців. Їм легше сказати, що Київ не дає грошей”.

ЧОМУ ПОТРІБНО ЗМІНЮВАТИ ПІДХІД ДО ОПЛАТИ ПРАЦІ ВЧИТЕЛЯ

Костянтин Гаврилов каже, що треба більше зосереджувати увагу суспільства не на підвищеннях зарплати вчителям, а на реформуванні системи заробітної плати загалом.

“В українських кабінетах немає повного розуміння, що це має бути реформа системи оплати праці, а не просто ще одне підвищення”.

Адже на зарплату вчителів виділяють щороку чималі кошти. Минулоріч субвенція становила 79,1 мільярдів гривень. На 2021 рік вона складатиме 102,5 мільярди.

Експерти шведсько-українського проєкту підготували публікацію про відхід від радянської системи оплати праці педпрацівникам в Польщі, Литві й Естонії. Невдовзі її мають оприлюднити.

“Як показують три кейси в цій книжці, ключова напруга полягає в наданні більших повноважень місцевим органам влади як засновникам шкіл та директорам шкіл як керівникам навчальних закладів. Різні країни досягають різного балансу в цьому питанні, виходячи з власного досвіду та правових традицій.

На жаль, ця дуже важлива дискусія ще не розпочалась в Україні. З цієї причини наразі зарано окреслювати можливу схему реформи зарплати вчителів у нашій країні”, – зазначає Ігор Островський.

Проте, подивитися на закордонні приклади можна вже. Про це читайте нижче.

А ЯК У НИХ?

У скандинавських країнах інша система фінансування освіти. Децентралізація там відбулася давно.

“У них немає поняття, аналогічного до субвенції на освіту. Там 100% податку на доходи фізичної особи йдуть у бюджет органу місцевого самоврядування, де людина проживає. Також у тих країнах доволі високі податки – 30–40%. Усі доходи – офіційні, тому суми, якими оперують органи місцевого самоврядування у Швеції, Данії чи Фінляндії, суттєві. Вони можуть дозволити собі фінансувати свої школи на 100%”, – каже Костянтин Гаврилов.

Рішення про рівень зарплати того чи іншого вчителя ухвалює директор під час підписання контракту. Молодий учитель може отримувати набагато більше, ніж учитель з багаторічним стажем. Просто тому, що цей учитель більше знає і вміє.

У Польщі, Литві та Естонії вчителі працюють за контрактами, в яких прописана зарплата. Вона однакова щомісяця, і на премії йде не більше 5–10%.

“Там немає поняття 18-ти годин на тиждень (ставка для вчителя в Україні, – ред.). За умовами контракту, вчитель працює 38–40 годин. З них 18–20 – це викладання, а решта може бути на класне керівництво, підготовку до уроків, батьківські зустрічі, проєктну діяльність тощо. Тобто, вчитель підписав контракт і знає, яка в нього заробітна плата”, – зазначає Гаврилов.

В Україні ж навпаки: ставка – це мала частина зарплати, а решта варіюється щомісяця.

“У нас учитель не може отримувати одну й ту ж зарплату кожен місяць. Це завжди сюрприз. Директори ж ділять навантаження – скільки уроків кому дістанеться. Як результат, часто на місцях йде ворожнеча за години, оскільки від цього залежить зарплата”, – додає Ігор Островський.

Щоби в Україні вчителі працювали за контрактом, потрібно ухвалити політичне рішення, переконані експерти. Це серйозна реформа, до якої мають бути готові політики та суспільство. І це болюче питання. Адже, якщо змінювати систему, то багато сьогоднішніх вчителів можуть не отримати контракти.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”