Зарплата і свобода вчителів. Що змінює закон “Про освіту”

ВЧИТЕЛЯМ СПРАВДІ ПЛАТИТИМУТЬ БІЛЬШЕ?

Так, суттєво більше, і не тільки вчителям, але не одразу.

Частина 2 статті 61 закону говорить, що посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної кваліфікаційної категорії підвищується не менше ніж на 10%.

Тобто для фахівця вищої категорії посадовий оклад має бути, як мінімум, на 30% вищим.

Як відомо, до педагогічних працівників належать не лише шкільні вчителі, але й вихователі та асистенти вихователів у дитсадках, керівники гуртків, практичні психологи у закладах освіти тощо.

Станом на зараз мінімальна заробітна плата складає 3200 грн. Тому, якби цей пункт починав діяти зараз, мінімальний посадовий оклад педагогічного працівника складав би 9600 грн.

Але оскільки Держбюджет не впорається з таким навантаженням одразу, зарплата педагогічних працівників зростатиме поступово з 1 січня 2018 року до 2023 року.

“Забезпечити до 2023 року поетапну реалізацію положення частини 2 статті 61 цього закону, передбачивши при цьому щорічне збільшення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії до чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб пропорційно розміру збільшення доходів Державного бюджету…“, – йдеться у прикінцевих положеннях закону.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2017 році складає 1600 грн. Чотири прожиткових мінімуми, відповідно, 6400 грн.

Однак і мінімальна зарплата, і прожитковий мінімум, імовірно, збільшуватимуться. Скажімо, в проекті Держбюджету на наступний рікзакладена мінімальна зарплата 3723 грн, а прожитковий мінімум:

• з 1 січня 2018 року – 1700 гривень,
• з 1 липня – 1777 гривень,
• з 1 грудня – 1853 гривні.

Тому спрогнозувати, якою в цифрах буде зарплата педагогічних працівників через 5 років, зараз складно.

Крім мінімальної зарплатні педагогічного працівника та надбавок за кожну кваліфікаційну категорію, педагогічним і науково-педагогічним працівникам встановлюються щомісячні надбавки за вислугу років:

• понад 3 роки – 10% посадового окладу,
• понад 10 років – 20% посадового окладу,
• понад 20 років – 30% посадового окладу.

Також законом передбачені доплати за наукові ступені та вчені звання.

Там також зазначено, що заклад освіти має право за рахунок власних надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством, встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії та інші види заохочень.

Крім того, 1 січня 2019 року набуде чинності частина 5 статті 61, що передбачає 20% доплатипедагогічним працівникам, які пройшли добровільну сертифікацію.

ЩО ТАКЕ СЕРТИФІКАЦІЯ?

“Педагогічний працівник, який пройшов сертифікацію, отримує щомісячну доплату в розмірі 20% посадового окладу (ставки заробітної плати) пропорційно до обсягу педагогічного навантаження протягом строку дії сертифіката“, – йдеться у законі.

Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою. Строк дії сертифіката – 3 роки.

Згідно із законом, сертифікація педагогічних працівників – це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.

Процедуру сертифікації здійснюють спеціально уповноважені державою установи, положення про які затверджує Кабмін.

“Педагогічні працівники, які отримують доплату за успішне проходження сертифікації, впроваджують і поширюють методики компетентнісного навчання та нові освітні технології.

Педагогічні працівники, які мають сертифікат, можуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розроблення та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій у системі освіти“, – зазначається в законі.

Тобто ця процедура має стимулювати педагогів, які відчувають у собі сили й потенціал, ставати “агентами змін” у системі освіти.

СЕРТИФІКАЦІЯ ЗАМІНИТЬ АТЕСТАЦІЮ?

У законі визначено, що успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації. Однак це не одне й те ж саме.

Атестацію, як і раніше, зобов’язаніпроходити всі педагогічні працівники мінімум раз на 5 років.

За її результатами визначається відповідність педагога займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії й педагогічні звання.

При цьому рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи.

Отже, можна припустити, що вимоги для сертифікації будуть помітно вищими, ніж для атестації.

ЧИ ЗБЕРЕЖУТЬСЯ ПІЛЬГИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ?

Майже всі пільги, передбачені старим законом, збереглися, також додалися нові.

Зокрема, тепер педагогічний працівник має право раз на 10 років взяти творчу відпустку строком до одного року, під час якої йому зараховується стаж роботи.

Як і раніше, педагоги мають право на забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва; забезпечення службовим житлом з усіма комунальними зручностями; подовжену оплачувану відпустку.

Немає в новому законі лише норми про те, що для педагогів, які працюють у сільській місцевості, передбачено придбання основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства.

Однак педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в таких населених пунктах і проживають у них, держава забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Таке право з’являється за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабміном.

Крім того, за певних умов зазначені працівники мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки.

ЧИ ПРАВДА, ЩО ВЧИТЕЛЬ ЗМОЖЕ ВИКЛАДАТИ НЕ ЗА ПРОГРАМОЮ?

Вчитель може викладати за програмою, розробленою конкретним закладом освіти, а не Міністерством освіти й науки.

В межах цієї програми він сам може обирати форми й засоби навчання.

Він також може розробити авторську навчальну програму або освітню методику.

Згідно зі статтею 15 нового закону, освітня програма – це єдиний комплекс освітніх компонентів, спланованих і організованих закладом загальної середньої освіти для досягнення учнями визначених відповідним Державним стандартом загальної середньої освіти результатів навчання.

Освітня програма схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.

У програмі має бути визначено, зокрема, загальний обсяг навчального навантаження; вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою; перелік, зміст, тривалість і взаємозв’язок освітніх галузей та/або предметів, логічну послідовність їх вивчення; форми організації освітнього процесу.

На основі освітньої програми заклад освіти складає та затверджує навчальний план, що конкретизує організацію освітнього процесу.

У законі також написано: “Освітні програми, що розробляються на основі типових освітніх програм, не потребують окремого затвердження центральним органом забезпечення якості освіти“.

Однак там прямо не вказується, що інші програми потребують такого затвердження. Очевидно, це буде конкретизовано пізніше.

ПІДВИЩУВАТИ КВАЛІФІКАЦІЮ МОЖНА БУДЕ ЯКОСЬ ІНАКШЕ?

Так. Курси в Інституті післядипломної педагогічної освіти лишаються, але лише як один з варіантів підвищення кваліфікації на вибір вчителя.

Згідно з законом, педагогічні працівники мають право на “вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку педагогічних працівників“.

Підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами:

• навчання за освітньою програмою;
• стажування;
• участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо;
• навчання може відбуватися у різних формах – інституційна, дуальна, на робочому місці, на виробництві тощо.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою.

Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання і підтвердження.

Крім того, педагоги мають право підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішенням педагогічної (вченої) ради. Ця норма починає діяти з 1 січня 2018 року.

При цьому визначається, що загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж 5 років не може бути меншою за 150 годин, з яких певна кількість годин має бути обов’язково спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Підвищення кваліфікації є необхідною умовою атестації педагогічного працівника та враховується під час обрання за конкурсом на посаду науково-педагогічного працівника.

Підвищувати кваліфікацію можна як за власні кошти, так і за кошти закладу освіти або його засновника, а також інших фізичних та юридичних осіб.

При цьому в законі визначено, що обсяг коштів, що додатково виділяються з держбюджету на підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників державних закладів освіти, не може бути меншим за 2% фонду заробітної плати цих працівників.

ЯК ПРИЗНАЧАТИМУТЬСЯ ДИРЕКТОРИ ШКІЛ?

Новий закон передбачає призначення керівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти за конкурсом строком на 6 років.

Особи, які призначаються на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше, призначаються строком на 2 роки.

До конкурсної комісії входять представники засновника, трудового колективу, громадського об’єднання батьків учнів та громадського об’єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.

Закон визначає, що посаду керівника закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності (тобто приватних це також стосується) може обіймати особа, яка є громадянином України, має вищу освіту ступеня не нижче магістра та стаж педагогічної роботи не менше трьох років.

При цьому одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд.

Після закінчення цього терміну керівник має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.

При цьому директор призначає на посади і звільняє з посад свого заступника, педагогічних та інших працівників закладу загальної середньої освіти. Керівник закладу має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

Однак у разі надходження до засновника закладу загальної середньої освіти обґрунтованого звернення піклувальної ради або органу самоврядування закладу загальної середньої освіти щодо звільнення керівника цього закладу засновник зобов’язаний розглянути його і прийняти обґрунтоване рішення у найкоротший строк.

Разом з тим, у законі чітко не пояснюється, скільки працюватимуть чинні керівники закладів середньої освіти перед тим, як на їхні посади буде оголошено конкурс.

Там лише вказується, що положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого Міністерством освіти і науки.

КОЖЕН ВЧИТЕЛЬ БРАТИМЕ УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ШКОЛОЮ?

Якоюсь мірою, так. Закон визначає, що колегіальним органом управління закладу загальної середньої освіти є педагогічна рада.

Усі педагогічні працівники закладу освіти мають брати участь у засіданнях педагогічної ради.

Педрада створюється в усіх закладах освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти, незалежно від підпорядкування, типів і форми власності за наявності не менше трьох педагогічних працівників.

Педагогічна рада, зокрема:

• планує роботу закладу;
• схвалює освітню програму;
• приймає рішення щодо переведення учнів до наступного класу і їх випуску, видачі документів про відповідний рівень освіти, нагородження за успіхи у навчанні;
• визначає заходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
• ухвалює рішення щодо заохочення учнів, працівників закладу та інших учасників освітнього процесу, а також щодо їх відповідальності за невиконання своїх обов’язків.

Рішення педради вводяться в дію рішеннями керівника закладу.

Педагогічна рада за схожими принципами створюється також у всіх закладах дошкільної освіти.

До складу педагогічної ради закладу дошкільної освіти входять усі педагогічні працівники закладу, медичні працівники, інші спеціалісти.

Крім того, до складу педагогічної ради закладу дошкільної освіти можуть входити голови батьківських комітетів та фізичні особи, які провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.

ЧИ ЗМОЖЕ ШКОЛА САМА ВИЗНАЧАТИ, КОЛИ ВВОДИТИ КАНІКУЛИ?

Так, відтепер заклади загальної середньої освіти самі визначають структуру навчального року (за чвертями, півріччями, семестрами), тривалість навчального тижня, дня, занять, відпочинку між ними, тощо, в межах часу, передбаченого освітньою програмою.

А програма, як уже згадувалося, також визначається закладом освіти.

У законі підкреслюється, що організація освітнього процесу не повинна призводити до перевантаження учнів та має забезпечувати безпечні та нешкідливі умови здобуття освіти.

Разом з тим, закон чітко визначає тривалість уроків:

• у перших класах – 35 хвилин,
• у других-четвертих класах – 40 хвилин,
• у п’ятих-одинадцятих класах – 45 хвилин.

Зазначається також, що заклад освіти може обрати інші, крім уроку, форми організації освітнього процесу.

Загалом, новий закон “Про освіту” гарантує закладам освіти академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію, обсяг якої визначається також іншими законами та установчими документами самого закладу.

Отже, якщо коротко підсумувати, для вчителів та інших педагогічних працівників закон передбачає суттєве підвищення заробітної плати, стимули до професійного зростання через проведення сертифікації, свободу в виборі форм і методів викладання, а також способів підвищення кваліфікації, участь в управлінні навчальним закладом.

З іншого боку, зростає й відповідальність педагога, якого тепер простіше звільнити з посади за рішенням керівника закладу.

Є надія, що при правильному втіленні все перераховане дозволить вихователям і вчителям цінувати свою роботу, а тим, хто має покликання до цих професій, не йти в інші сфери через низьку зарплатню й забюрократизованість системи, а повноцінно реалізуватися на своєму місці.

І хто знає – можливо, й справді скоро на посади вчителів оголошуватимуть конкурс, у якому перемагатимуть найбільш достойні, а в педагогічні вузи стоятиме черга найкращих випускників.

Принаймні в це дуже хочеться вірити.

Джерело: Життя