Ніхто не очікував, що черговий карантин із сезонного перетвориться на загальнодержавний. Як ізоляцію та дистанційне навчання переживали педагоги? Проєкт Прошколу провів опитування, і 1400 викладачів поділилися своїм досвідом та описали психологічний стан на карантині.
Один у полі не воїн
Звісно, українські школи не були готові до переходу в онлайн. І більшості закладів бракувало техніки, інтернету і досвіду. Понад половина викладачів користувалися вдома своїми ноутбуками, комп’ютерами чи планшетами. Адже забезпечити всіх ґаджетами школам поки що не під силу. Однак 73% опитуваних запевнили, що керівництво їх підтримувало, намагалося надати всю посильну поміч та йшли на зустріч, аби зберегти ефективність навчання.
«Ніхто з нас не був готовий до такого тривалого карантину. Ми всі мали пристосовуватися, і в таких умовах комунікація стала нашим головним помічником. Налагодити всі канали зв’язку, бути в курсі справ, підтримувати колег та знаходити спільні рішення — було для нас головним» — Олександр, директор київської школи.
Від стресу до мотивації
Щодо психологічного стану вчителів, думки опитуваних розділилися майже порівну: частина окреслила свій настрій як позитивний, інша ж визначила його зі знаком мінус. Наприклад, 30% педагогів описали свій стан як оптимістичний, 25% — як мотиваційний, а от 24% — тривожний та 16% — стресовий.
Окрім того, 92% учителів відповіли, що працювати вдома їм значно важче, не зважаючи на вільніший графік. А кожен десятий педагог відмітив, що його робота розтягнулася на 12, а то й 14 годин. І через це з’явилося відчуття постійної перевтоми.
У коментарях до опитування 7% учителів згадали, що їх зір значно погіршився під час карантину через постійну роботу з ґаджетами. У соціальних мережах Прошколу ці цифри викликали хвилю реакцій. Як виявилося, кількість учителів, які відчули погіршення зору, значно більша. Однак саме опитування не стосувалося фізичного стану вчителів, тому назвати реальну кількість педагогів, які дійсно відчули зміни здоров’я, поки немає змоги:
«Це точно не 7%, мої колеги та я усі одноголосно скаржимося на поганий зір, це почалося одразу після карантину».
«Які 7%? Та це всі 93% — навантаження збільшилося, техніка погана, а напруга на очі величезна, мені довелося змінити окуляри!»
«Погоджуюся про зір, я навіть відчула, як почала боліти голова через це».
Найбільша проблема — брак комунікації з дітьми
Як виявилося, 59% учителів щодня проводили від 3-х до 6-ти уроків. Але слухали їх в 47% — до 10 учнів. І хоча кожен третій викладач знімав свої відеопояснення та лекції, далеко не всі діти мали змогу або хотіли їх дивитися.
«На жаль, багато хто сприйняв карантин, як канікули, і це лише нагадало нам, що найголовніше завдання школи — навчити дітей вчитися, а ми поки що це провалили», — Ольга, класний керівник районної школи.
У результаті опитування 44% учителів поскаржилися, що їм не вдається залучити до дистанційного навчання всіх дітей. І це при тому, що 22% ще й не могли проконтролювати успіхи учнів. Адже часто оцінки дітей на карантині виявлялися вищими, ніж під час навчання в школі офлайн. І перевірити чесність виконання домашніх завдань та робіт було непросто. 74% учителів наголосили, що їм бракувало комунікації з дітьми та батьками.
Однак, попри всі стресові ситуації, кожен другий педагог підкреслював, що карантин став часом можливостей та саморозвитку. І вони налаштовані досить оптимістично, хоча і почуваються втомленими.
Безкоштовна консультація Прошколу готує нове опитування та спробує дослідити, як вчителі пристосовувалися до умов карантину й браку технологій.
- intense_post_subtitle:
- intense_post_single_template:
- intense_featured_gallery:
- intense_featured_image_type:
- standard
- intense_image_shadow:
- null
- intense_hover_effect_type:
- null
- intense_hover_effect:
- 0
- intense_featured_audio_url:
- intense_featured_video_type:
- intense_featured_color:
