Останні два роки школи – абітурієнтські. Це вже принципово інший відрізок навчання. Із шестибальної системи переходять на 12-бальну. Класи існують лише формально, бо в кожного учня індивідуальний набір фахів, не рахуючи обов’язкових. Відповідно, кожен має свій розклад курсів, і на курси ходять діти з різних класів: в одних соціологія, в інших – філософія, у когось етика, у когось – релігія тощо. Здається, разом зараз ходять тільки на німецьку й математику. Решта – мішані курси.
Потрібно так скомпонувати фахи, щоб покривалися природничі, гуманітарні й мовні предмети. Виходить, що зі природничих фізику, хімію та біологію одночасно взяти не можна, треба тільки два. У 12 класі декілька фахів треба брати із поглибленим вивченням.
Не дивно, що за такої системи виникають “вікна”. “Вікна”, як правило, просиджують у клубі – муніципальному приміщенні, відокремленому від школи й фінансово, й територіально. Обладнане воно ігровими, творчими й навчальними кімнатами і має наглядовий персонал. Старшокласникам дозволяють прогулятися містом до найближчої дьонерної (шаурма).
Зміни в розкладі оперативно вивішують в інтернеті.
Про підручники. Все складно. Підручники можна купити, взяти напрокат у школі, деякі ж вона дає безкоштовно на час уроку. Для соціально слабких сімей є знижка на мито підручників. Як правило, книжки купують тільки тоді, коли береться поглиблений курс. Що цікаво, в підручники майже не заглядають. Інтенсивно користуються ксерокопіями.
- dsq_needs_sync:
- 1
