Я − проста вчителька. Але я знаю 1 спосіб покінчити з булінгом і знущанням в школах!

Ця стаття була вперше опублікована у блозі Momastery. За один день нею поділилося більше 1 мільйона людей, за 4 дні − близько 4 мільйонів. Автор − Гленнон Дойл, колумністка, письменниця і мати п’ятикласника.

Вона звернулася до вчительки сина, Кейсі Пітерс, з проханням пояснити їй новий спосіб ділення в стовпчик. Жінка погано розуміла, як це працює.

Але замість цього в розмові з учителькою Гленн з’ясувала, як тій вдається успішно боротися з цькуванням серед школярів.

Тутка пропонує для вас її розповідь.

Протягом кількох хвилин ми говорили про те, яка це відповідальна справа — виховувати дітей. Ми зійшлися на тому, що навчання математиці і читанню — не найголовніше завдання вчителя.

Важливіше сформувати особистість дитини, допомогти їй влитися у ширше соціальне коло. Це коло, на нашу думку, повинно складатися з добрих і сміливих людей.

Ось що вчителька розповіла мені про це.

Кожну п’ятницю вона просить своїх учнів взяти аркуш паперу і записати імена чотирьох дітей, з якими вони хотіли б сидіти на наступному тижні.

Діти знають − їх побажання можуть і не взяти до уваги.

Вона також просить дітей вказати одного учня з класу, який, на їхню думку, на цьому тижні особливо відзначився. Всі листочки передаються особисто в руки вчителеві.

Кожен вечір п’ятниці вчителька присвячує тому, що переглядає відповіді дітей. Вона шукає щось спільне.

Кого діти не згадали взагалі?

Хто не знає, з ким би хотів сидіти?

Чиє ім’я ніколи не згадується, коли вона просить назвати учня, який відзначився?

У кого минулого тижня було мільйон друзів, а цього тижня немає жодного?

Вчителька шукає самотніх дітей. Вона шукає учнів, які безуспішно намагаються налагодити зв’язок з однокласниками.

Вона знаходить тих, кого відкинули, чиї зусилля залишаються непоміченими. Вона намагається виявити тих, хто піддається цькуванню і тих, хто у цьому цькуванні бере участь.

Я думаю, що це найкраща стратегія, з якою я коли-небудь стикалася. Це схоже на рентгенівський знімок класу, з допомогою якого можна побачити серця учнів.

Це схоже на видобуток золота. Золото − це ті деякі, кому потрібна невелика допомога, кому необхідно, щоб дорослі навчили їх, як заводити друзів, як влитися в колектив і як поділитися тим, що вони мають.

Кожен вчитель знає, що знущання зазвичай відбуваються за межами їх поля зору. Часто діти, які йому піддаються, надто залякані, щоб розповісти про це. Правду можна відшукати тільки в цих особистих опитуваннях.

Вона почала використовувати цей спосіб після масового вбивства в школі “Колумбайн”.

Ця неймовірна жінка спостерігала за трагедією в школі, розуміючи: ВСІ НАСИЛЬСТВА ПОЧИНАЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ ВТРАТУ ЗВ’ЯЗКУ. Причина зовнішнього насильства − внутрішня самотність.

Діти, яких не помічають, зрештою роблять так, щоб їх помітили. І використовують для цього будь-які засоби.

Вона вирішила почати боротьбу з насильством з раннього віку і зробити все, що в її силах. Коли вона сидить у порожньому класі, вивчаючи листочки з відповідями 11-річних школярів, вона насправді РЯТУЄ ЖИТТЯ.

Я в цьому переконана. Вона рятує життя.

Вона знаходить тих, хто втратив зв’язок, а потім надає їм необхідну допомогу. Для неї це математика. Це МАТЕМАТИКА.

У всьому є любов − навіть у математиці. Дивно. Вона йде у відставку в цьому році − після багаторічної роботи з порятунку життів.

Ось на що потрібно витрачати життя: шукати обділених любов’ю, самотніх, знедолених. Її старання змінюють траєкторію нашого світу.

ВЧІТЬСЯ, КОЛЕГИ. Ви перші на лінії оборони. Наша надія лише на те, що ви робите в класному кабінеті, коли ніхто не бачить.

Вчителі, у вас за плечима мільйон батьків, які просять вас:

«Нас не хвилюють прокляті стандартизовані тести. Ми дбаємо лише про те, щоб ви навчили наших дітей бути хоробрими і добрими. І ми дякуємо вам. Ми дякуємо вам за порятунок життів».

Будьте уважні до своїх дітей і не перекладайте всю відповідальність за їх виховання на вчителів! Ваша любов і увага здатні створити чудеса!

Джерело: Ukrainian People