Віктор Круглов: п’ять проблем шкільної системи

Автор: Віктор Круглов, генеральний директор видавництва «Ранок».

Українці та індійці: люди різні, проблеми ті самі

Батьки сьогодні запитують про реформи в українській освіті. Навіщо потрібно щось змінювати? Учителі індійської школи Next зняли коротке анімоване відео, у якому наочно показали, що саме не так зі шкільною освітою в усьому світі, у тому числі з українською. Рік тому це стало поштовхом для нашої команди створити школу «Ранок». По суті, індійці підготували для нас стратегію розвитку школи. Зі вступом, поясненням основних проблем і висновком. Хочу поділитися з вами ідеями моїх колег зі школи Next, відео яких вже подивилося більше 6 мільйонів освітян та батьків.

5 проблем шкільної системи

У вас теж виникає відчуття, що з нашою освітою щось не так? Але що саме?

Навіщо ми відправляємо наших дітей до школи? Щоб підготувати їх до реального світу, який змінюється надзвичайно швидко. Але ж наші школи не надто змінилися за десятки років. Насправді, лідери думок зі всього світу згодні з тим, що нинішня система освіти була розроблена в індустріальну епоху в основному для того, щоб «штампувати» робітників для промислової галузі. І дотепер менталітет масового виробництва й тотального контролю все ще глибоко вкорінений у наших школах.

• Цінності індустріальної епохи.

Ми навчаємо дітей партіями і керуємо їхнім життям по дзвінку. Вони вчаться лише виконувати наші інструкції: присядьте, дістаньте свої книги, розгорніть на сторінці 40, розв’яжіть задачу номер три, припиніть розмовляти… Пригадайте, як у школі вас хвалили за те, що ви робите саме те, що кажуть. Цінності індустріальної епохи були дійсно важливі для працівників промисловості. Їх успіх залежав від виконання інструкцій. Але як далеко можна зайти, просто дотримуючись інструкцій, у сучасному світі? Сьогодні світ цінує людей, які можуть бути творчими, які можуть ділитися своїми ідеями й співпрацювати з іншими. У системі, заснованій на цінностях індустріальної епохи, немає можливості розвинути такі навички.

• Відсутність самостійності та контроль.

Експерти вважають самостійність неймовірно важливою для дітей. Натомість у школі наші діти щохвилини відчувають цілковитий контроль. Але ж коли ви робите важливу роботу, то самі керуєте своїм часом, вирішуєте, що й коли робити. Доходимо висновку, що шкільне життя виглядає зовсім по-іншому. Система посилає нашим дітям небезпечний сигнал, що вони просто повинні слідувати тому, що закладено, замість того, щоб взяти на себе відповідальність й отримати максимальну користь. Тож не дивно, що учні нудьгують без мотивації.

• Неаутентичне навчання.

Більшість знань, що даються в школі, не є аутентичними, вони базуються на запам’ятовуванні та зазубрюванні. Система визначає, яким набором знань мають оволодіти всі діти. А потім під час проведення іспитів оцінює результат, тобто скільки збереглося в пам’яті. Більша частина таких знань забувається вже наступного дня. Це створює нездорову ситуацію для учнів, батьків і вчителів.

• Відсутність місця для емоцій та інтересів.

У нас склалася надзвичайно стандартизована система, у якій кожна дитина повинна вчитися одному й тому самому в один і той же час разом з іншими дітьми. Таким чином ігнорується сам факт буття людини, а також аксіома, що кожна людина — унікальна особистість із власними захопленнями та інтересами. Якщо вважати, що ключ до самореалізації — це знайти свою пристрасть, то чи допомагає сучасна школа дітям відкривати й розвивати в собі здібності?

Здається, в сучасній системі освіти немає місця для найважливіших питань у житті дитини:

— У чому я можу проявити свої здібності?

— Що я хочу робити в житті?

— Як мені знайти своє місце в світі?

Системі, схоже, все одно. Можна пригадати прізвища багатьох талановитих людей, які стикалися з труднощами під час навчання в традиційній школі. На щастя, вони змогли їх подолати. Але ж це вдається не всім. Важко сказати, скільки талантів, скільки потенціалу не реалізовується через відмінності в тому, як ми навчаємось.

Всі ми навчаємось по-різному — комусь потрібно більше часу, щоб щось вивчити, для когось певні інструменти та ресурси будуть більш корисними, ніж для інших. У системі немає місця для таких відмінностей. Але ж якщо дитина повільно навчається, їй, можливо, потрібно трохи більше часу для розуміння.

• Читання лекцій.

У сьогоднішній системі дітям читають лекції понад 5 годин на день. Проте з цим теж пов’язана ціла низка проблем. Так, Сал Хан з Академії Хана називає читання лекцій «принципово негуманним досвідом. Це 30 дітей, яким заборонено спілкуватися та взаємодіяти одне з одним». У будь-якому класі учні мають різний рівень сприйняття інформації, і що б не робив учитель, обов’язково будуть учні, яким нудно, бо хтось із них випереджає програму, а хтось розгублений, бо відстає від решти.

Завдяки Інтернету й цифровим засобам масової інформації наші діти мають під рукою всю інформацію в світі. Технології дозволяють кожному чогось навчатися. Через страх втратити контроль система не використовує ці неймовірні ресурси. Якщо ми хочемо підготувати дітей до сучасного світу, якщо хочемо, щоб навчання було ефективним і цікавим, то, безсумнівно, нам потрібно докорінно змінити нашу систему освіти.